У Миколаїв і назад

Поїхали в суботу до Миколаєва побувати в тамтешньому уславленомузоопарку. Далі Коблево тією трасою я ще не їздив, тож для мене цядорога була в новинку, власне, як і сам Миколаїв.
і без покришки залишитися, в іншому - норм.

У самому Миколаєві рух якийсь сонний, як мені здалося.Народ їдеповільно, нікуди не поспішаючи, 30 км/ч по місту - норма.Гальмувати на зелений, що тільки почав блимати, - теж норма. Підкінець у мене склалося враження, що за їхніми мірками я лихач:)

Дорога назад була вже у темний час доби і тут почалосянайцікавіше.Як виявилося (у світлий час доби не помітив) траса неосвітлена взагалі нічим.Не видно ні зги... І до цього в добавку щей майже повна відсутність розмітки.Все це приправлено тим, що я націй трасі вперше. Загалом приємних відчуттів зазнав маси. На 91 кмя якраз прилаштувався за фурою, яка їхала 50 км/год (а рух по однійсмузі в кожний бік). І як на зло ця ділянка розділена суцільною.Загалом тягся я за ним десь кілометр, після чого це мене втомило.Ну справді - машин немає, нас з цією фурою на дорозі всього двоє, зустрічка проглядається добре і в найближчий кілометр нічого небачити. Розумію, що правила, але нерви здали – обігнав. І поїхавсобі далі. Ну і поїздка була б не поїздка, якби через 3 хвилини неназдогнав мене екіпаж ДАІ з мигалочкою, як годиться. Зупиняюся, прочиняю віконце, чекаю поки підійдуть. І тут я, здається, впершепочув, як ДАІшник спілкується приблизно як обслуговуючий персонал уготелі :)
"доброго дня, шановний", "причина зупинки така-то така-то", "скажіть, ви згодні, чи ви хочете що б прибув свідок? Він є, якщови бажаєте, ми надамо без проблем", "покажіть, будь ласка, документики", "добре, почекайте хвилинку, ми перепишемо дані ізаповнюватимемо", ну і в такому дусі. Загалом можна навіть сказати, що я отримав насолоду від такого спілкування :) Як результат впаялимені мінімалку за ст. 122 ч. 2 у розмірі 425 грн. Але я навітьзасмучений не залишився, бо спостерігати за таким сюсюканням з бокуДАІ дорогого коштує :)