Якось через брак гербової ми вирішили написати на просту - не поїхавши у відпустку куди подалі, вирішили змотатися на Кінбурн.
Кінбурнська коса в самому кінці серпня, що переходить у день знань і перший дзвінок - прекрасна! скупчення туристів Так от, у літньо-осінні дні 2014 року ці фактори там були зведені до мінімуму. За пару років до цього ми облюбували собі містечко кілометрів за два від кінця коси, і вирішили дістатися туди ж, проте природа бере своє - стоянка виглядала менш привітно, ніж минулого разу, з чотирьох диких маслин, що утворюють такий собі затишний. Закуток, залишилося дві, а на піску килим з колючої трави, якої минулого разу не було... Шторма, вітру, екосистема змінюється як настрій у хворого на маніакально-депресивний психоз, але ця стояночка на кілька днів притулила нас і цього разу.
Улюблена скво, свіжі вересневі ночі та тепло позднелітніх днів, вода 18-19 градусів, трохи алкоголю, старі добрі книги та ноут із сезоном пригод професора-гвинтовара на харді, а також відсутність комарів і людей - це казка)Особливо здорова відсутність людей; )
, з кожним роком землі, якими ходив ще Геродот, потихеньку все більше заражаються повзучим провінційним курортним маркетингом у дусі часу, а це, самі розумієте. Сумно, коротше)








Коментарі
Коментарів ще немає.