Молодість моя Білорусь

Білорусь — це не моя молодість, а моєї мами. Багато рідних у настам по її лінії, та й студентські роки її звідти. Тому булоприйнято рішення побачити на власні очі, покатавшись простою.маршруту, відвідати родичів і зробити мамі приємно.Отже, компаніядружини, сина та мами погнали.Скажу чесно з оплатами доріг трохинамутили.Я довго шукав заправку де купити цей довбаний прилад, алевона виявилася на платній дорозі.У Європі все набагато простіше, або віньєтка або за пройдену ділянку платиш, але це ненайголовніше, а головне це її природа і добродушні білоруси, якінам зустрічалися.Ліси — це головна пам'ятка цієї країни.
Маршрут у нас був простий виїхавши з Києва ми домчали доСолігорська, невелике затишне містечко з териконами із солянихшахт... Нас дала притулок дуже усміхнена і весела господиня.

У Мирський не ризикнув їхати знову-таки через оплату доріг.Надвечір дісталися Мінська, квартиру винайняв біля метроПушкінська. Наступного дня бродили центром Мінська, зайшли доінституту, де мама вчилася, було приємно бачити її переживання, сльози радості і в той час печалі на очах. Адже час іде. Саме цимиднями були вибори президента. Про результати їх ніхто несумнівався, за Білоруськими новинами почув, як четверо українціврвалися через кордон, щоб зірвати вибори. Маячня промивання мізківскрізь однакова.

Мінськ сподобався своєю розміреністю, порівняно з Києвом, ніхто нелетить 120 містом. А ось із перебудовою, як і нас, ніхто непропустить, ще й засигналять. Але це проблема великих міст танервозності як такої. Погулявши у Мінську, ми вирушили до Хатині. Ялюблю історію і всіляко намагаюся синові показати та розповісти.Людей зовсім не було і це додавало краплю переживань, якевідчуваєш, коли бачиш цей меморіальний комплекс. Далі мипопрямували до Крупків до своїх родичів, де пробули пару веселихднів.

Підсумок мені та моїм рідним Білорусь дуже сподобалася, природадивовижна, дороги в порівнянні з нашими відмінні, Д/т дешеве, продукти якісні. Шкода мало часу пробув, треба повторити.