Мучиння вибору, частина друга з половинкою - продовження прелюдії

Отже, вибір практично зроблений, ну принаймні визначено напрямпошуку. Що приваблює - справжній повноцінний рамник, повноціннийповний привід і роздатка. Достатні розміри. Мінусів - машин наринку до образливого мало, мені доступний тільки початковий періодвипуску, гнилі вони часто в мотлох, дизеля відчутно дорожчебензинок, і рідше продаються.Крім того, враховуючи рідкість машини, фіг знайдеш до неї запчастини і фіг знайдеш нормального майстра., все ідеально не буває, тому кількість плюсів на мій погляд, перевищувала мінуси.Ну і не потрібно забувати про особисті симпатії- Ісузік мені сподобався зовні.Так починаємо пошук..., ага якпочали, так за 5 хвилин і закінчили. У продажу 48 машин, причомубільше половини з них другого покоління, після 91. З півтора дюжин, що залишилися, як мінімум 2/3 не влазять в мій ціновий діапазон, навіть з урахуванням торгу. Решти машин більшість живе у західнійУкраїні, тобто. У 900-1000 км. Від мене. А погодьтеся, їхати за1000 км. Просто щоб подивитися як то не комільфо, накладновиходить. Але все ж таки мені пощастило на сайтах автопродажівзнайшлося кілька машин у відносній близькості. Засмучувало одне, всі 3 кандидати були бензинові – 2, 3 тобто. Один з найневдалішихмоторів, і ясна річ, що все вже без рідних карбюраторів. Але я вжезмирився, що, швидше за все, доведеться брати бензинку і перекидатина неї дизель. Хоча полазивши по профільних форумах я зрозумів щоце вам не на Мерсе движок перекинути, тут маса підлянок, але процесуже пішов і його було не зупинити. Отже перший кандидат намалювавсяу славному місті Харкові – старенька довгобазна дводверка, моторвзагалі архаїчний дволітровий бензин – найперший на Трупперах ієдиний із ланцюгом із усього сімейства. Смішна ціна в 2400«закривала» очі на видимі навіть на фото дірки у крилах та порогах.Але все спілкування різко згорнулося на етапі виїзду, коли господар– дідусь божий-кульбаба, на чергове питання про документи, сказавщо б я не хвилювався, машина у нього 10 років, і документи впорядку, а вже за номер на рамі я взагалі можу не турбується - віну цілості та безпеці, щоб з ним чого не трапилося, йому в гаражахще 10 років тому його платівкою накрили і пластинку до рамиприварили. Все аут ... Я як був з телефоном у руці, так і скам'янівна кілька хвилин. Ось він найкращий антикор…
Отже мінус 1 варіант.
Варіант номер два був у донецькій області, але сам господар чеснорозповів, що в машині деталей від газелі та волги більше ніжрідних, підвіска, орулева і т.Д., а ціна при цьому 4700.
Загалом не люблю я таке.
Разом – 2.
Варіант номер три раптово виявився у мене під боком, причому непросто у мене в місті, а через 3 квартали від мого будинку. Машинка87 року, довгобазна, дводверка. Єдине, що бентежило - це вказанийоб'єм двигуна - 2, 4 літра, зате дизель! Мало, думав я може людинане особливо вникала 2.2 або 2.4. Збентежив звичайно зовнішнійвигляд на фото, з пацанською стилізацією під Гелендваген, і навітьіз чохлом запаски від нього. Але це справа така, дзвонимогосподареві, ля-ля-тополя, виявляється двигун не рідний а від ІсузуМіді, дупа однак, тому що коробка те ж від нього і як наслідокмаємо «недорівод». Але враховуючи, що він за 2 кроки дзвонимоАндрюсі і летимо дивитися.
До речі, ліричний відступ, якби не Андрюха, то я думаю що вся цяепопея з купівлею джипа взагалі накрилася б мідним тазом. Івзагалі, скажу я Вам хлопці, без надійного корешу, жити як важко внаш неспокійний час. Мені пощастило, є людина, яка можепідстрахувати і за комір притримати, якщо мене почне сильнозаносити. Так, що дякую тобі, Андрюха. Так от, повертаючись досправ наших скорботних. Приїжджаємо, а господар увечері затіявраптову промовку арок, ага розумник, не встиг. У недомовлених аркахбачу надриви в місцях кріплення кузова до рами, не критично, алепідварювати треба. При тому що саму машину не більше 2-х тижнівтому по свіжому облили фарбою, але препаскудненько - крокреньскрізь, про якість підготовки і думати не хочу. Гаразд, не тамашина, фарбування для мене не критична, дратують емблеми Мерседесау кількості по капоту тощо. А так само повітрозабірник у виглядігреблі ГЕС, що піднімається над капотом сантиметрів на 20. Салонперетягнутий відносно акуратно, але в комбінації чорний+отруйнозелений. Загалом знову вирвиглаз, та хрін з ним - головне не срач.Головне під капотом. Там Мідяшний двигун, весь захезаний в потікахбруду і масла, заводиться живенько, ну так на вулиці 34 градуси іпри цьому димить як паровоз. Андрюха намагається відкритимаслозаливну горловину, а фіг вам… На запитання нинішній господаркаже, що вона минулим господарем закрита наглухо на герметик, мовляв, у такому вигляді він і виміняв машину кілька тижнів тому насвою машину. А як же олію доливати – геніальну відповідь – черезщуп. Але дим коромислом і через щуп. Цінник - 5000, чисто дляпорядку пропонуємо 3500 і без жодних жалю їдемо. В різних точкахУкраїни, востаннє майнула в Одесі, та там і загубилася, або нарозбір пішла під доки, або знайшовся псих, який її вирішивреанімувати. Але це так відступ. Але повернемося до мене, пошукомзаклопотаного. Виїхали ми без жалю, але варіанти в відноснійблизькості вичерпані, а їхати за 1000 км, щоб побачити черговийтруп, як то небажання. Кілька днів тиша і практично вже безнадіящось знайти. І раптом на одному з дрібних автопродаж сайтів спливаємашинка. 87 рік, правда знову ж таки бензин 2, 3 але як підварена іна впевненому ходу. Ціна 3800. Прописана ця машинка не так далеко вславному місті Маріуполі. За розмовами з господарем дізнаємося, щокрім цілої машини бонусом ще одна розібрана 2-літрова, все окрімкузова, стан же господар оцінює як робочий. Миттєво серед своїхзнайомих знаходиться колега ретро-маніяк, власник шикарного 115-гоМерса, який проживає в Маріуполі і погоджується з'їздити тапопередньо оглянути та зафотографувати об'єкт гаданої покупки. Щовін і робить, по фото начебто нічого страшного, та варенагрубувато, фарбована похабно і вся матова, замість заднього бамперашвелер, але загалом машина по фото відносно жива. Навіть якісьцифри на рамі очищеної наскільки це можливо, проглядаються.
Вирішено, виїжджаємо. І знову ж таки падаємо на хвіст до Андрюхи —без нього ніяк. Їхати вирішили на його 124 Мерсі з причепом, щоб уразі чого завантажити все посаг. Крім того, Андрюха виконує роль«сили, що гальмує і зрозуміла», якщо мене знову з котушок знесепобачивши нову іграшку. > Отже, привіт мрія з Маріуполя абопереходимо до найцікавішого …