Ліричний відступ

Вчора якась добра людина люб'язно натякнула мені, що вже чекає напост про продаж Мазди. Ну що ж, на прохання трудящих, повідомляю —бажаючі можуть вже придбати даний автомобіль. Сайтахавтопродажу.

Повідомляю для тих, хто не в курсі.Я не колекціоную автомобілі, яколекціоную емоції та враження.По справжньому доріг мені тількисімейний ВАЗ 2103. Все інше буде рано чи пізно продано.Звичайно жна жаль.Я люблю автомобілі 80-х і із задоволенням зібрав биколекцію з кращих екземплярів тих років.Тільки ось проблема в тому, що в дитинстві я мріяв про машини, а треба було мріяти про гроші:)В результаті, машини є, а грошей поки не особливо.У кого проблеми зголовою, можуть вважати, що заради реклами. Мені хочеться залишитиінформацію про нього тут для історії.Автомобіль цікавий і є ще прощо розповісти.Думаю, часу на це вистачить.У епоху популярності "євроблях" такі екземпляри в нашій країні довго шукають новихгосподарів. Наприклад, у мене зараз є два автомобілі в унікальномузбереженні - VW Scirocco II покоління і Volvo 340 з пробігом 7500км. Обидва перебувають у продажу ще з весни. Справжніхпоціновувачів я поки що не зустрів. Усі хочуть "на халяву". Не тойвипадок, хлопці. Я маю час чекати. Машини стоять у добрих гаражах іїсти не просять. І зрозумійте вже – я не продаю автомобілі, виходячи з навару. Типу "зрубав штуку і щасливий". Я відштовхуюсьвід ринку та свого досвіду продажів. Ціна формується лише за цимикритеріями. А для більшості перекупників це основний заробіток. "прилипає" на хліб із ікрою - віддали. Аби не в мінус. В менеситуація інша. Я купую автомобілі тільки в рідкісному збереженні.Найчастіше не мають аналогів за станом. І добре знаю їм ціну, бо уцій ніші працюю давно. До того ж, нікуди не поспішаю. Буваєзвичайно, що чимось загоряюся, а грошей не вистачає. Отут іпочинаєш демпінгувати. Але можу запевнити, що не заробіток менецікавить насамперед. Моє завдання – врятувати унікальний екземплярі передати у надійні руки. Кожна моя покупка це фактично булопорятунок старого автомобіля. Як би голосно це не звучало, але такі є. І жодного проданого мною олдтаймера не було погроблено. Усівони опинилися у правильних господарів і за їхнє майбутнє яспокійний. Деякі машини я купував за оголошеннями і розумію, щобагато хто бачив їхню вартість в інтернеті. Після чого наМегаДрайвер з'являються гнівні пости про мій непомірний апетит. Щорухає цими людьми? Заздрість? Хто заважав поїхати та купитидешевше? Хто, зрештою, змушує тебе його купувати? Вважаєш, щодорого – не бери. Що ж тебе так мучать чужі заробітки? Кращеподумай про адекватність націнок у своїй діяльності. Тому, громадяни трудящі, рахуйте гроші у своїй кишені. Заздрість – ценизьке почуття. Тим більше, що справа не в апетиті. Просто укожного своя думка про справедливість ціни. Особливо коли в тебе невистачає грошей на покупку :) Віддавати музейні екземпляри за ціноюметалобрухту я не маю наміру. Звісно, ​​у житті буває різне.Пам'ятаю, друг потрапив в аварію і довелося продати добрийавтомобіль за копійки. Потрібні були гроші на операцію. Здоров'язвичайно дорожче. А ще мені подобаються ті, хто розповідає пролюбов до заліза та вкладену душу. Замаячить перед вами кругла сумаі розлучитеся зі своїм безцінним боліваром) Тільки, прохання, непродешевіть. Боляче дивитись як гідні екземпляри потрапляють доколгоспників та інших "поліпшувачів". Ось поставив би я зараз свою320 за 3000 $ в інтернет. Як думаєте, чи багато шансів було б уцієї тридцятки вижити? Хороший олдтаймер хоче безліч людей — мріїюності турбують, мода тощо. Але далеко не всі знають що з нимробити) У більшості просто немає грошей його гідно утримувати. Апотім починається ощадливий ремонт. "підкажіть де можна якісно табюджетно пофарбувати автомобіль? ", "хто знає дешевого, але гарногозварювальника? "…