Трохи історії

На початку 90-х Mazda 626 була дуже популярною в наших краях. Добрезабезпечені громадяни модничали на GD, а люди скромнішізадовольнялися кузовом GC. Але й останніх назвати малозабезпеченимимову не повернеться. 1994 року восьмирічна GC обходилася приблизнов 4000 доларів.На той час це цілий стан - квартиру можна булокупити.А бувало, що і дуже заможні люди зупиняли свій вибір нацьому автомобілі.У 90-х мій Дід працював конструктором-модельєромна великій приватній фабриці з пошиття верхнього одягу зі шкіри.Утой час шкіряні пальта, куртки та дублянки мали шаленупопулярність.І звичайно ж власник фабрики косив капусту, щоназивається, потрійною косою :) А їздив він на 626 Купе в кузовіGC. Взагалі її не шкодував і ганяв, як божевільний, говорив, щомашина не вбивається). Наприклад, затискав ручник і на суперечкунабирав на місці 80 км/год :) Потім мабуть Мазда почалавтомлюватися і фабрикант купив ще одну, таку ж пам'ятаю захопленняДіда після першої поїздки на цьому автомобілі. Вони з директоромзібралися на рибалку і треба було взяти снасті. Шеф дав ключі, щобДідусь зганяв на Мазді у гараж. Прокатившись містом, він залишивсяв невимовному захваті від динаміки та легкості управління. І я йогорозумію. Після його ВАЗ 2103 дволітрова Мазда здавалася кулею) Тимбільше інжекторна, на 120 сил! Казав, мотор настільки тихий, що вінлетів містом 80 км/год на другій передачі :) А потім випадковоглянув на тахометр і зрозумів, що час уже включити третю. Сьогодніце здасться смішним, але 1993 року було гаразд. Адже на вітчизнянійтехніці та тахометри не потрібні — шум мотора тобі й так підкажемомент перемикання. До речі, ті Купешки фабрикант роздарувавдрузям, а собі купив Toyota Supra 3.0i Turbo. Висипав весьчоловічий колектив. Перегонник вручив шефу ключі та документи. Тойіз щасливою посмішкою сів за кермо і хотів ефектно, на очах упубліки, вистрілити з місця. Повернув кермо на виїзд і газ ... Апід колесами відсів і Супру розвернуло на місці :) Шеф був у шоці! Напевно, не менше ніж Дід від Мазди після Жигулів. У ті роки шістьсекунд до сотні явно були страшнішими, ніж сьогодні три :) Ось наСупрі шеф відірвався на повну. Пам'ятаю її на вулицях містах. Якосьїхав у тролейбусі на задньому майданчику, а вона летіла ззаду.Літо, сонце, дах-тарга, вітер тріпає довге волосся супутниці…Міраж. Картинка з гарного життя. А от фінал був сумний — високашвидкість, глибока калюжа, гідроудар…
> Незважаючи на захоплені розповіді Діда, Мазда 626, хай навітьКупе, мене не збуджувала. У нас у сім'ї тоді були автомобіліяскравіші — Ауді 200 (43) Турбо, Ауді 100 (44), БМВ 525е в кузовіе28, а потім і 520 е34. Мене приваблювали інші купешки – Prelude, Celica, 180SX, CRX. Але через 20 років мені чомусь GC Coupe сталацікавою. Причому більше ніж GD купе. Є щось привабливе в її простихі невигадливих лініях кузова. Чесний, гармонійний, легкий силует.Без цих маркетингових трюків у вигляді вайдбоді:) Хоча, GD купе ятеж вважаю гарним автомобілем. А ще, вже десять років тому сталозрозумілим, що GC купе — вид, що вимирає. У 90-ті їм дісталося наповну. Рідко вони потрапляли у спокійні руки. Усі екземпляри, щобули тоді на моїх очах, отримували під хвіст регулярно. Наприклад, на чорній Купі їздив хлопець із нашої школи, по суті мій ровесник.Їздив, звичайно ж, не спокійно. Потім пацан з універу ганяв натемно-сірій… Сьогодні в місті їх залишилися одиниці. Седани іхетчбеки звичайно зустрічаються набагато частіше. Трапляються і вдуже пристойному стані. А моєї 626 просто пощастило. Її купив уНімеччині, в 1996 році, чоловік у віці 44 років і з того часу воназнаходилася в надійних, дбайливих руках. Взимку не експлуатувалася, не колгоспилася і в нічних драгах не брала участі.) Чому я сьогодніщиро радий і дуже вдячний. Машина в такому стані, що можна легкоборотися за призові місця на фестивалях ретро-автомобілів. Та й умузей не соромно буде поставити. Тож, молодь, беріть приклад, яктреба поводитися з автомобілем.