Зовсім небагато є на світі людей, яким незнайомий твір відомого шотландського письменника Роберта Стівенсона «Острів скарбів». Young Folks» більше 130 років тому і з тих пір видавався десятки разів), дивилися одну з безлічі екранізацій (включаючи шедевральний радянський мультфільм 1988 року) або зовсім фантазували під аудіопостановку. Сплутати і, тим більше, забути, адже саме Стівенсону належить крилата фраза: "я подорожую не для того, щоб приїхати кудись, але щоб їхати. Найкрасивіше в подорожі - це рух".
Є навіть інтернет та шоломи віртуальної реальності - з їхньою допомогою взагалі нікуди їхати не потрібно:будь-яке місто, будь-яка пам'ятка та навіть експозиція музею щодо натискання пари клавіш. То навіщо ж тоді люди мандрують? Чому терплять «позбавлення» та незручності, проводять багато годин і цілі дні в дорозі за кермом автомобіля, мотоцикла і навіть велосипеда? Все просто, Стівенсон мав рацію - весь сенс у самому русі, а не в кінцевому пункті подорожі! Звісно, безцільно кружляти навколо рідного міста, намотуючи сотні та тисячі кілометрів без зміни пейзажів за вікном - не найкраща з можливих подорожей. І чим різноманітнішими місця, по яких проходить Ваш рух, чим цікавішими люди та події - тим яскравішою стане пригода! І якщо Ви гурман і любите їстівні вишукування - у Вас гастрономічні подорожі. Якщо Вас приваблює подійний туризм - їдьте за враженнями на виставки та фестивалі. Ну а ми, petrol-head'и шукаємо цікаві шматки асфальту для отримання адреналіну від спортивного пілотування! Цього року наш маршрут пролягав не лише через усю рідну Україну, а й через Угорщину, Словаччину, Австрію, Італію, Німеччину, Бельгію та навіть Люксембург! Усього подолано понад 7000 кілометрів, з яких кілька сотень у «бойовому» режимі на гоночних треках. Але про все по порядку - це буде розповідь у трьох частинах - по одній на кожну з ключових точок подорожі:високогірна дорога Тіммельсйох (Timmelsjoch);
автомобільна мекка Нюрбургрінг (Nürburgring);
«червона вода» на Спа-Франкоршам (Spa-francorchamps). Першого кроку - для нас це був перший день, за який ми проїхали всю Україну зі Сходу на Захід, змінили автомобіль, дочекалися друзів, кілька годин провели на чудових перевалах рідних Карпатських гір і зупинилися на нічліг у майже прикордонному Мукачеві. Вже вранці на нас чекала Європа - спочатку Угорщина і далі перша зупинка у Братиславі. Хоч би як банально звучали ці слова, але навіть на під'їзді до формального кордону вже відчуваються зміни - звичні двометрові цегляні паркани змінюють ґратчасті «паркани» заввишки до пояса дорослого. Чому тут ніхто нічого не приховує? Рух автобаном М3 взагалі шокує - добре обладнані зупинки для відпочинку кожні 5-10 км. Відсутність на шляху прямування населених пунктів, пішохідних переходів та інших перешкод для комфортного пересування на дозволеній швидкості 130 км/год. Відбійники з двох сторін, огородження, щоб уникнути виходу на проїжджу частину людей і тварин, а також надземні переходи для цих самих людей і окремо для тварин. Так, ті самі переходи, на яких висаджені дерева, росте газон і угорський олень під час переходу автобану навіть не розуміє, що він покинув межі рідного лісу…
Словом щоразу, відвідуючи Європу перші кілька сотень кілометрів відбувається адаптація, коли Ви та Ваші пасажири відкривши роти обговорюєте «воооот, як люди живуть, а не те що у нас під Полтавою дороги. Тут навіть їжачкам краще переходи будують, аніж у нас для пішоходів». Як зараз заведено говорити, суцільна «зрада». Хоча до хорошого, як відомо, звикаєш швидко - буквально через три-чотири години всі краси цивілізації вже сприймаються як належне. У нас цей момент якраз випав на час проїзду прекрасним Будапештом - і тут уже роти були відкриті від архітектурних красот. Якщо Ви любите історичні пам'ятки - столиця Угорщини одне з найдоступніших, найколоритніших і вражаючих місць як мінімум у Східній Європі. Далі наш шлях лежав до Братислави, а наступною точкою здивування для нас стала межа між Угорщиною та Словаччиною - кордон, по суті, формальний, як і більшість кордонів усередині Європейського Союзу. Але саме ця - одна з небагатьох, де зберегли пункти пропуску, які нині порожні. Створюється особливий настрій покинутого, занедбаного місця - майже як у Чорнобилі. Порожні кабінки операторів, що завмерли назавжди шлагбауми і потрібні зараз лише птахам даху над усім пунктом - там так зручно вити гнізда! Все це виглядає як явне настанова майбутнім поколінням, що не завжди Союз був єдиний і непорушний. І що відкриті кордони треба цінувати, поважати, а для навколишніх країн, як Україна - прагнути. Складно переоцінити недавнє остаточне прийняття «безвізу» для наших співгромадян - адже тепер не десятки і сотні тисяч, а мільйони наших співгромадян зможуть відвідати Старий Світ і на власні очі побачити, що таке розвинений капіталізм, куди наводить демократія та інший лібералізм. Ось це справжня «перемога», друзі!
" Вже вранці на нас чекала Європа - спочатку Угорщина і далі перша зупинка у Братиславі. Хоч би як банально звучали ці слова, але навіть на під'їзді до формального кордону вже відчуваються зміни - звичні двометрові цегляні паркани змінюють ґратчасті «паркани» заввишки до пояса дорослого. Чому тут ніхто нічого не приховує? Рух автобаном М3 взагалі шокує - добре обладнані зупинки для відпочинку кожні 5-10 км. Відсутність на шляху прямування населених пунктів, пішохідних переходів та інших перешкод для комфортного пересування на дозволеній швидкості 130 км/год. Відбійники з двох сторін, огородження, щоб уникнути виходу на проїжджу частину людей і тварин, а також надземні переходи для цих самих людей і окремо для тварин. Так, ті самі переходи, на яких висаджені дерева, росте газон і угорський олень під час переходу автобану навіть не розуміє, що він покинув межі рідного лісу…
Словом щоразу, відвідуючи Європу перші кілька сотень кілометрів відбувається адаптація, коли Ви та Ваші пасажири відкривши роти обговорюєте «воооот, як люди живуть, а не те що у нас під Полтавою дороги. Тут навіть їжачкам краще переходи будують, аніж у нас для пішоходів». Як зараз заведено говорити, суцільна «зрада». Хоча до хорошого, як відомо, звикаєш швидко - буквально через три-чотири години всі краси цивілізації вже сприймаються як належне. У нас цей момент якраз випав на час проїзду прекрасним Будапештом - і тут уже роти були відкриті від архітектурних красот. Якщо Ви любите історичні пам'ятки - столиця Угорщини одне з найдоступніших, найколоритніших і вражаючих місць як мінімум у Східній Європі. Далі наш шлях лежав до Братислави, а наступною точкою здивування для нас стала межа між Угорщиною та Словаччиною - кордон, по суті, формальний, як і більшість кордонів усередині Європейського Союзу. Але саме ця - одна з небагатьох, де зберегли пункти пропуску, які нині порожні. Створюється особливий настрій покинутого, занедбаного місця - майже як у Чорнобилі. Порожні кабінки операторів, що завмерли назавжди шлагбауми і потрібні зараз лише птахам даху над усім пунктом - там так зручно вити гнізда! Все це виглядає як явне настанова майбутнім поколінням, що не завжди Союз був єдиний і непорушний. І що відкриті кордони треба цінувати, поважати, а для навколишніх країн, як Україна - прагнути. Складно переоцінити недавнє остаточне прийняття «безвізу» для наших співгромадян - адже тепер не десятки і сотні тисяч, а мільйони наших співгромадян зможуть відвідати Старий Світ і на власні очі побачити, що таке розвинений капіталізм, куди наводить демократія та інший лібералізм. Ось це справжня «перемога», друзі!
" Вже вранці на нас чекала Європа - спочатку Угорщина і далі перша зупинка у Братиславі. Хоч би як банально звучали ці слова, але навіть на під'їзді до формального кордону вже відчуваються зміни - звичні двометрові цегляні паркани змінюють ґратчасті «паркани» заввишки до пояса дорослого. Чому тут ніхто нічого не приховує? Рух автобаном М3 взагалі шокує - добре обладнані зупинки для відпочинку кожні 5-10 км. Відсутність на шляху прямування населених пунктів, пішохідних переходів та інших перешкод для комфортного пересування на дозволеній швидкості 130 км/год. Відбійники з двох сторін, огородження, щоб уникнути виходу на проїжджу частину людей і тварин, а також надземні переходи для цих самих людей і окремо для тварин. Так, ті самі переходи, на яких висаджені дерева, росте газон і угорський олень під час переходу автобану навіть не розуміє, що він покинув межі рідного лісу…
Словом щоразу, відвідуючи Європу перші кілька сотень кілометрів відбувається адаптація, коли Ви та Ваші пасажири відкривши роти обговорюєте «воооот, як люди живуть, а не те що у нас під Полтавою дороги. Тут навіть їжачкам краще переходи будують, аніж у нас для пішоходів». Як зараз заведено говорити, суцільна «зрада». Хоча до хорошого, як відомо, звикаєш швидко - буквально через три-чотири години всі краси цивілізації вже сприймаються як належне. У нас цей момент якраз випав на час проїзду прекрасним Будапештом - і тут уже роти були відкриті від архітектурних красот. Якщо Ви любите історичні пам'ятки - столиця Угорщини одне з найдоступніших, найколоритніших і вражаючих місць як мінімум у Східній Європі. Далі наш шлях лежав до Братислави, а наступною точкою здивування для нас стала межа між Угорщиною та Словаччиною - кордон, по суті, формальний, як і більшість кордонів усередині Європейського Союзу. Але саме ця - одна з небагатьох, де зберегли пункти пропуску, які нині порожні. Створюється особливий настрій покинутого, занедбаного місця - майже як у Чорнобилі. Порожні кабінки операторів, що завмерли назавжди шлагбауми і потрібні зараз лише птахам даху над усім пунктом - там так зручно вити гнізда! Все це виглядає як явне настанова майбутнім поколінням, що не завжди Союз був єдиний і непорушний. І що відкриті кордони треба цінувати, поважати, а для навколишніх країн, як Україна - прагнути. Складно переоцінити недавнє остаточне прийняття «безвізу» для наших співгромадян - адже тепер не десятки і сотні тисяч, а мільйони наших співгромадян зможуть відвідати Старий Світ і на власні очі побачити, що таке розвинений капіталізм, куди наводить демократія та інший лібералізм. Ось це справжня «перемога», друзі!
" але навіть на під'їзді до формального кордону вже відчуваються зміни - звичні двометрові цегляні паркани змінюють ґратчасті «паркани» заввишки до пояса дорослого. Чому тут ніхто нічого не приховує? Рух автобаном М3 взагалі шокує - добре обладнані зупинки для відпочинку кожні 5-10 км. Відсутність на шляху прямування населених пунктів, пішохідних переходів та інших перешкод для комфортного пересування на дозволеній швидкості 130 км/год. Відбійники з двох сторін, огородження, щоб уникнути виходу на проїжджу частину людей і тварин, а також надземні переходи для цих самих людей і окремо для тварин. Так, ті самі переходи, на яких висаджені дерева, росте газон і угорський олень під час переходу автобану навіть не розуміє, що він покинув межі рідного лісу…
Словом щоразу, відвідуючи Європу перші кілька сотень кілометрів відбувається адаптація, коли Ви та Ваші пасажири відкривши роти обговорюєте «воооот, як люди живуть, а не те що у нас під Полтавою дороги. Тут навіть їжачкам краще переходи будують, аніж у нас для пішоходів». Як зараз заведено говорити, суцільна «зрада». Хоча до хорошого, як відомо, звикаєш швидко - буквально через три-чотири години всі краси цивілізації вже сприймаються як належне. У нас цей момент якраз випав на час проїзду прекрасним Будапештом - і тут уже роти були відкриті від архітектурних красот. Якщо Ви любите історичні пам'ятки - столиця Угорщини одне з найдоступніших, найколоритніших і вражаючих місць як мінімум у Східній Європі. Далі наш шлях лежав до Братислави, а наступною точкою здивування для нас стала межа між Угорщиною та Словаччиною - кордон, по суті, формальний, як і більшість кордонів усередині Європейського Союзу. Але саме ця - одна з небагатьох, де зберегли пункти пропуску, які нині порожні. Створюється особливий настрій покинутого, занедбаного місця - майже як у Чорнобилі. Порожні кабінки операторів, що завмерли назавжди шлагбауми і потрібні зараз лише птахам даху над усім пунктом - там так зручно вити гнізда! Все це виглядає як явне настанова майбутнім поколінням, що не завжди Союз був єдиний і непорушний. І що відкриті кордони треба цінувати, поважати, а для навколишніх країн, як Україна - прагнути. Складно переоцінити недавнє остаточне прийняття «безвізу» для наших співгромадян - адже тепер не десятки і сотні тисяч, а мільйони наших співгромадян зможуть відвідати Старий Світ і на власні очі побачити, що таке розвинений капіталізм, куди наводить демократія та інший лібералізм. Ось це справжня «перемога», друзі!
" але навіть на під'їзді до формального кордону вже відчуваються зміни - звичні двометрові цегляні паркани змінюють ґратчасті «паркани» заввишки до пояса дорослого. Чому тут ніхто нічого не приховує? Рух автобаном М3 взагалі шокує - добре обладнані зупинки для відпочинку кожні 5-10 км. Відсутність на шляху прямування населених пунктів, пішохідних переходів та інших перешкод для комфортного пересування на дозволеній швидкості 130 км/год. Відбійники з двох сторін, огородження, щоб уникнути виходу на проїжджу частину людей і тварин, а також надземні переходи для цих самих людей і окремо для тварин. Так, ті самі переходи, на яких висаджені дерева, росте газон і угорський олень під час переходу автобану навіть не розуміє, що він покинув межі рідного лісу…
Словом щоразу, відвідуючи Європу перші кілька сотень кілометрів відбувається адаптація, коли Ви та Ваші пасажири відкривши роти обговорюєте «воооот, як люди живуть, а не те що у нас під Полтавою дороги. Тут навіть їжачкам краще переходи будують, аніж у нас для пішоходів». Як зараз заведено говорити, суцільна «зрада». Хоча до хорошого, як відомо, звикаєш швидко - буквально через три-чотири години всі краси цивілізації вже сприймаються як належне. У нас цей момент якраз випав на час проїзду прекрасним Будапештом - і тут уже роти були відкриті від архітектурних красот. Якщо Ви любите історичні пам'ятки - столиця Угорщини одне з найдоступніших, найколоритніших і вражаючих місць як мінімум у Східній Європі. Далі наш шлях лежав до Братислави, а наступною точкою здивування для нас стала межа між Угорщиною та Словаччиною - кордон, по суті, формальний, як і більшість кордонів усередині Європейського Союзу. Але саме ця - одна з небагатьох, де зберегли пункти пропуску, які нині порожні. Створюється особливий настрій покинутого, занедбаного місця - майже як у Чорнобилі. Порожні кабінки операторів, що завмерли назавжди шлагбауми і потрібні зараз лише птахам даху над усім пунктом - там так зручно вити гнізда! Все це виглядає як явне настанова майбутнім поколінням, що не завжди Союз був єдиний і непорушний. І що відкриті кордони треба цінувати, поважати, а для навколишніх країн, як Україна - прагнути. Складно переоцінити недавнє остаточне прийняття «безвізу» для наших співгромадян - адже тепер не десятки і сотні тисяч, а мільйони наших співгромадян зможуть відвідати Старий Світ і на власні очі побачити, що таке розвинений капіталізм, куди наводить демократія та інший лібералізм. Ось це справжня «перемога», друзі!
" пішохідних переходів та інших перешкод для комфортного пересування на дозволеній швидкості 130 км/год. Відбійники з двох сторін, огородження, щоб уникнути виходу на проїжджу частину людей і тварин, а також надземні переходи для цих самих людей і окремо для тварин. Так, ті самі переходи, на яких висаджені дерева, росте газон і угорський олень під час переходу автобану навіть не розуміє, що він покинув межі рідного лісу…
Словом щоразу, відвідуючи Європу перші кілька сотень кілометрів відбувається адаптація, коли Ви та Ваші пасажири відкривши роти обговорюєте «воооот, як люди живуть, а не те що у нас під Полтавою дороги. Тут навіть їжачкам краще переходи будують, аніж у нас для пішоходів». Як зараз заведено говорити, суцільна «зрада». Хоча до хорошого, як відомо, звикаєш швидко - буквально через три-чотири години всі краси цивілізації вже сприймаються як належне. У нас цей момент якраз випав на час проїзду прекрасним Будапештом - і тут уже роти були відкриті від архітектурних красот. Якщо Ви любите історичні пам'ятки - столиця Угорщини одне з найдоступніших, найколоритніших і вражаючих місць як мінімум у Східній Європі. Далі наш шлях лежав до Братислави, а наступною точкою здивування для нас стала межа між Угорщиною та Словаччиною - кордон, по суті, формальний, як і більшість кордонів усередині Європейського Союзу. Але саме ця - одна з небагатьох, де зберегли пункти пропуску, які нині порожні. Створюється особливий настрій покинутого, занедбаного місця - майже як у Чорнобилі. Порожні кабінки операторів, що завмерли назавжди шлагбауми і потрібні зараз лише птахам даху над усім пунктом - там так зручно вити гнізда! Все це виглядає як явне настанова майбутнім поколінням, що не завжди Союз був єдиний і непорушний. І що відкриті кордони треба цінувати, поважати, а для навколишніх країн, як Україна - прагнути. Складно переоцінити недавнє остаточне прийняття «безвізу» для наших співгромадян - адже тепер не десятки і сотні тисяч, а мільйони наших співгромадян зможуть відвідати Старий Світ і на власні очі побачити, що таке розвинений капіталізм, куди наводить демократія та інший лібералізм. Ось це справжня «перемога», друзі!
" пішохідних переходів та інших перешкод для комфортного пересування на дозволеній швидкості 130 км/год. Відбійники з двох сторін, огородження, щоб уникнути виходу на проїжджу частину людей і тварин, а також надземні переходи для цих самих людей і окремо для тварин. Так, ті самі переходи, на яких висаджені дерева, росте газон і угорський олень під час переходу автобану навіть не розуміє, що він покинув межі рідного лісу…
Словом щоразу, відвідуючи Європу перші кілька сотень кілометрів відбувається адаптація, коли Ви та Ваші пасажири відкривши роти обговорюєте «воооот, як люди живуть, а не те що у нас під Полтавою дороги. Тут навіть їжачкам краще переходи будують, аніж у нас для пішоходів». Як зараз заведено говорити, суцільна «зрада». Хоча до хорошого, як відомо, звикаєш швидко - буквально через три-чотири години всі краси цивілізації вже сприймаються як належне. У нас цей момент якраз випав на час проїзду прекрасним Будапештом - і тут уже роти були відкриті від архітектурних красот. Якщо Ви любите історичні пам'ятки - столиця Угорщини одне з найдоступніших, найколоритніших і вражаючих місць як мінімум у Східній Європі. Далі наш шлях лежав до Братислави, а наступною точкою здивування для нас стала межа між Угорщиною та Словаччиною - кордон, по суті, формальний, як і більшість кордонів усередині Європейського Союзу. Але саме ця - одна з небагатьох, де зберегли пункти пропуску, які нині порожні. Створюється особливий настрій покинутого, занедбаного місця - майже як у Чорнобилі. Порожні кабінки операторів, що завмерли назавжди шлагбауми і потрібні зараз лише птахам даху над усім пунктом - там так зручно вити гнізда! Все це виглядає як явне настанова майбутнім поколінням, що не завжди Союз був єдиний і непорушний. І що відкриті кордони треба цінувати, поважати, а для навколишніх країн, як Україна - прагнути. Складно переоцінити недавнє остаточне прийняття «безвізу» для наших співгромадян - адже тепер не десятки і сотні тисяч, а мільйони наших співгромадян зможуть відвідати Старий Світ і на власні очі побачити, що таке розвинений капіталізм, куди наводить демократія та інший лібералізм. Ось це справжня «перемога», друзі!
" Як зараз заведено говорити, суцільна «зрада». Хоча до хорошого, як відомо, звикаєш швидко - буквально через три-чотири години всі краси цивілізації вже сприймаються як належне. У нас цей момент якраз випав на час проїзду прекрасним Будапештом - і тут уже роти були відкриті від архітектурних красот. Якщо Ви любите історичні пам'ятки - столиця Угорщини одне з найдоступніших, найколоритніших і вражаючих місць як мінімум у Східній Європі. Далі наш шлях лежав до Братислави, а наступною точкою здивування для нас стала межа між Угорщиною та Словаччиною - кордон, по суті, формальний, як і більшість кордонів усередині Європейського Союзу. Але саме ця - одна з небагатьох, де зберегли пункти пропуску, які нині порожні. Створюється особливий настрій покинутого, занедбаного місця - майже як у Чорнобилі. Порожні кабінки операторів, що завмерли назавжди шлагбауми і потрібні зараз лише птахам даху над усім пунктом - там так зручно вити гнізда! Все це виглядає як явне настанова майбутнім поколінням, що не завжди Союз був єдиний і непорушний. І що відкриті кордони треба цінувати, поважати, а для навколишніх країн, як Україна - прагнути. Складно переоцінити недавнє остаточне прийняття «безвізу» для наших співгромадян - адже тепер не десятки і сотні тисяч, а мільйони наших співгромадян зможуть відвідати Старий Світ і на власні очі побачити, що таке розвинений капіталізм, куди наводить демократія та інший лібералізм. Ось це справжня «перемога», друзі!
" Як зараз заведено говорити, суцільна «зрада». Хоча до хорошого, як відомо, звикаєш швидко - буквально через три-чотири години всі краси цивілізації вже сприймаються як належне. У нас цей момент якраз випав на час проїзду прекрасним Будапештом - і тут уже роти були відкриті від архітектурних красот. Якщо Ви любите історичні пам'ятки - столиця Угорщини одне з найдоступніших, найколоритніших і вражаючих місць як мінімум у Східній Європі. Далі наш шлях лежав до Братислави, а наступною то...

ncxбув 3 роки тому








Коментарі(4)
Petrovich27був 9 місяців тому
Орест Лащук
Луцьк, Волинська область
Олія змінювали в процесі 7000км?) Відмінна тачка!) Гарної експлуатації!
ncxавторбув 3 роки тому
Спасибо) Ні, зазвичай все за регламентом 😉
MrSashikStбув 2 роки тому
Чорноморськ, Одеська область
Супер! Супер ! Супер автомобіль! Моя Мрія!
ncxавторбув 3 роки тому
Спасибо))