Якщо пам'ятаєте, то я і в тішці цього хотів, але там обмеживсяустановкою підлокітників, а тут все вже більш глобально вийшло. Текрісло, яке я хотів — щонайменше 2500 грн, а мені просто жаба тиснестільки витрачати на сидало. І навіть 1500 грн – багато. Ні, ярозумію, що в доларах - це нісенітниця, і в Європі ці сидухикоштують не так багато, але в гривнях сума, психологічно - велика.Я не парився над сидінням з підігрівом, електропакетом та масажем, ні! Я просто хотів, комфортніше крісло, обов'язково зпідлокітниками, а там уже як карта ляже. Тому витрачати великусуму, за це, я навіть і не думав.
І ось, прогулюючись ринком, випадково виявив два цікаві екземпляри.Стояла пара крісел, з підлокітниками, на вигляд — американці. Думаюдай запитаю, що за чим.
Як правило, передні крісла продають парами, і дуже складно знайтитільки водійське, тим більше за подібною ціною.
Запитую, мовляв що за крісла, і за чим. У відповідь – Додж ГрандКараван 2001 року, середній ряд, ціна одного – 800 грн. Можна братипо одному! Хммм! Цікаво! Подивився на них, навіть посидів. Так, крісло брудне, але цілком собі нормальне. І поїхав собі додому! Подумав пару днів, порився в інтернеті, подивився, що по чому, ізрозумів, що і крісла прикольні і ціна адекватна. Дешевше можу і незнайти. Залишилося тільки вирішити проблему інтеграції цього сиділана тумбу Мастреа. Бо там були свої нюанси. Поскаржився дружинісвоєю бідою, а вона з дуру та ляпни, мовляв, та подарую я тобі цюсидуху! Поїхали заберемо! Переживаючи, з цього приводу, щедень-другий, ми дочекалися вихідного і помчали на ринок, з надією, що за півтора тижні його не купили.
Приїхавши на ринок, я крісла помітив ще здалеку! ))) Стояли, рідні! Загалом процес покупки зайняв 2 хвилини. Я забрав тільки для водія.І за 20 хвилин я вже сидів удома і розглядав покупку.
Крісло від середнього ряду Доджа Гранд Каравана виявилося зі своїмхитромудрим механізмом, на якому воно могло їздити по підлозі, іскладатися трансформером.
І весь цей механізм займав багато місця і був зміщений убік, ане центром, що створювало певні труднощі при переробці. Але, яккажуть: "бачу мету, не бачу перешкод"!
Довго приміряючи, що до чого, крутячи це сидіння і так, і сяк, буловирішено — розбирати все до біса собачим, а там буде видно!
І вже за годину переді мною лежав конструктор:Потрібно сказати, щопри розбиранні трохи побоювався, Що може і потрібно було почекатилегшого варіанту для переробки, але назад дороги не було. Тканини іпоролон вирішив не розклеювати, боявся що назад нормально приклеїтине зможу, тому прав все разом. Після прання сидіння стало більшпрезентабельним, і пішов неприємний запах. Тепер посталонайскладніше завдання — інтеграція на тумбу Майстра. Оскільки нацьому кріслі санок взагалі не було, було вирішено залишити санкивід Майстра. Але, хотів щоб був шлях до відступу, і якщо сидіннянормально не підніметься, то хоч рідне встановити на місце.Значить, із рідними кріпленнями нічого не можна робити. Але, яквиявилось, від рідного сидіння санки просто відкручуються! Значить, і на нове сидіння треба робити таке кріплення, щоб можна булоприкрутити! Бінґо! Це мене окрилило, і я взявся за справу! Ріднекрісло знято, санки залишені, приміряю новий каркас, розглядаю, щоможна відрізати, що і де заважає, що потрібно приварить.
Зварювальник я ще той, зварювальний апарат тримав у руках всьогодва рази в житті! Досвіду особливо немає, тому варив, як умів)))) Врезультаті - зварювання рівень "тибетський Лама"! то на "й молоткомрозхерачу ((((((((
Ну, так гаразд, заспокоїлися, і продовжуємо! )) Варив я з обрізківтого, що вдалося знайти на задньому дворі .
Незлічима кількість електродів, чотири дні примірок і переробокЗнову примірок, знову переробок. За металом, і було вирішено, наперший час, залишити як є.А надалі буде видно.Хотілося вжеякнайшвидше поставити це заповітне крісло, та й на машину требабуло їздити.Тому бій тривав.І через кілька днів, нарешті, ставз'являтися результат, здавалося б, приварити всього три-чотиришматки заліза, а кілька днів пішло. Оскільки це має значення.Намагався уявити собі, як лежатиме ця подушка, як будуть ноги ненею, щоб не давила ніде, і нічого не заважало. І на цьому етапісхвалив регулювання рідного крісла, де кут нахилу можна змінювати, і вирішив, що незабаром постараюся переробити рідне кріпленняМайстра, на нове крісло, щоб можна було регулювати нахил подушки.Річ потрібна, і обов'язково її зроблю.
Загалом, абияк подолав я всі нюанси і тонкощі зварювання кріплення, зрозумів, що все можна було б вирішити набагато простіше, алезрозумів це набагато пізніше, ніж потрібно. ))))
Але, результат - наше все! Начебто варто! І начебто, як треба! Залишилось зібрати крісло в купу. Трохи згадавши, матюки, що нечасто використовуються, крісло вдалося зібрати в купу. І зробитипершу примірку. І з завмиранням серця сісти в крісло! Відчуття дуженезрозуміле. Відразу стало ясно, що сидіти не так, як у рідномукріслі. Ні! Чи не зручніше, не комфортніше, не приємніше! Просто нетак! Однозначно посадка зовсім інша. Знайти оптимальне становищеспинки — ще завдання. Перших хвилин 20 постійно смикав то назад, товперед, то нахил спинки, то менше. Зрозумів, що нахил подушкисидіння річ потрібна, і є необхідність сидіння трохи нахилити. Алечерез годину-другу вже звик, і усвідомив, що це набагато зручніше, ніж було. Та й ще згадав про підлокітники. Яка це потрібна річ!
На трасі їм просто немає ціни.
На другий день, я вже остаточно зрісся з новим троном, і кайфуваввід комфорту.
Та це не БМВ Х6, не Рейндж Ровер, і навіть не Ауді А8. Але це дужезручно. Що-що, а в комфорті американці знаються.
Загалом через два дні я вирішив довести все до шляху і доставитипластик сидіння. І стояло ще одне завдання — підсклянник у сидінні.Опція не найважливіша, але оскільки вона є, потрібно користуватися.Ще один день з ножем і паяльником, і весь пластик встановлений намісце. Та не дуже воно там все стоїть так, як треба, але загалом —цілком собі красиво. З підстаканником довелося повозитися, оскількимісця для нього просто немає. Тумба заважає. Але, кілька годинрукожопства, і підсклянник на місці. На карту дверей, і ніяк неможе висуватися при закритих дверях. Загалом, затія з ним булазайва, тому, надалі - приберу все зайве, щоб нічого не деренчало іне заважало! Тільки коли все встановив - зрозумів, що кріслоідеально вписалося в інтер'єр і за кольором, і формою!
Я їм дуже задоволений. Попереду ще кілька переробок. Ще чекаєінтеграція рідної системи регулювань подушки, встановлення двохокремих сидінь замість півторашки, а далі буде видно.
Ось так ось!
Коментарі3
Інженер-конструктор) Хороша робота та потрібна затія)
Класна сидуха вийшла! У мене перегородка ззаду(...там спинка не сильно товста?
Сідуха що треба. Вчора вже почав переробку Майстерівського каркасу під цю сидуху. Спинка однозначно товщі ніж рідна, але вона і відформована набагато глибше. Загалом вона на сантиметри 3-4 точно товщі за рідну.