Дорогою в Амстердам (Берлін ч.1)

Виїхали ввечері з Вроцлава у бік Берліна. Автобан, нудно )) Передкордоном заправилися, наостанок, газом, бо до Польщі віндешевший.
Не доїжджаючи, приблизно, годину -Півтора до Берліна трасавиявилася перекрита через ремонт, всіх пустили в об'їзд.Навігатор, звичайно, сильно лаявся, все намагався розвернути мене, думав, напевно, що я збожеволів і їду, куди очі дивляться))))
У результаті, приїхали до місця ночівлі о 23.15, запізнилися на 15хвилин, щодо заявленого нами часу прибуття.
Загнали машину на паркування, стали дзвонити на ресепшн, мовляв, приїхали, відкривайте. Тут-то було! Трубку ніхто не піднімав, включався факс.Зайти теж не виходило - потрібно було ввестицифровий код на двері.Телефонуємо в Букінг, чекаємо хвилин 20, покиз'єднають з оператором, нарешті якийсь індус ) Взяв трубку іпоцікавився, чим може допомогти.Почувши проблему, сказав, що заразспробує зв'язатися з ресепшн.Висим на телефоні ще хвилин 5-7.Тутвін з'являється і заявляє, що не зміг додзвонитися. На нашезапитання, а що, власне, робити? У нас сплачено житло, але мипотрапити всередину не можемо. Попросили знайти будь-яке інше, ацими розбиратимемося пізніше. Паралельно намагаюся знайти ВіФі (мобільний інтернет геть-чисто відмовлявся працювати — мабуть, щосьу мене з налаштуваннями було), щоб перевірити пошту на випадок, якщо докладні інструкції були вислані на пошту, як деякі робили (знайдіть ліворуч від дверей міні-сейф, введіть код, відкрийте тавізьміть ключі). З цим проблема:ВіФі валом, але скрізь пароль.Дивлюся, сидять курять, скажімо так, не зовсім одягнені дівчата. Ядо них, мовляв, допоможіть, так і так, потрібні ВіФі. Вони — тутнемає безкоштовного, йди через дорогу до бару, там є. Я туди. Забарною стійкою здоровенний сивий німець у клубах диму. Я намагаюсяпояснити ситуацію. Він вислухав, посвердлив поглядом, помовчав івидав:nicht verstehe. Чудово. На годиннику вже більше години ночі, в машині 2-е дітей, дружина та її батьки, та й сам уже готовийвіддати півцарства за ліжко… Підходить дружина, яка проводилапереговори з Букінгом, сказала, що чувак пихкав хвилин 15 і не змігзнайти ЖОДНОГО готелю, куди б можна було заїхати. Досі не розумію, як він шукав…
Біля хостелу, де ми мали ночувати, стояла арабська закусочна (бюреки, шаурма, піта тощо), там був співробітник. Без будь-якоїнадії запитали, чи говорить він анлійською, на що отрималипозитивну відповідь. Загалом чувак нам здорово допоміг:і пароль відВіФі дав (я за пару хвилин перевірив пошту, щоб переконатися, щоінструкцій немає і зміг знайти купу готелів, готових нас прийняти), і спробував зі свого телефону додзвонитися до ресепшн і, найголовніше, підказав, як спробувати зайти всередину Ми пішли додверей намагатися проникнути. Не вийшло, але ми помітилинапіввитертий напис, куди дзвонити для пізньої реєстрації! З нашоготелефону, чомусь, не вдалося додзвонитися, повернулися до араба.Той набрав зі свого телефону і - о Чудо! - Там відповіли. Вінпоговорив німецькою, потім, мабуть, запитав, чи говорять таманглійською і передав слухавку нам. Співробітник хостелу заявив, щодавно на нас чекають (! ) і почав диктувати цифрові коди віддверей:спочатку нижніх, потім від номера. Враховуючи, що у нас було2 номери, мав дати 2 коди від двох дверей, логічно? Але він давтри. На запитання — а що робити з третім кодом, почав зновупояснювати, що вхідні двері до будівлі, потім до номерів, потімйому дійшло, нарешті, чого від нього хочуть і він заявив — а! так удругому номері 2 двері! Чому все це не можна було видати якінструкцію листом, як надійшли в інших приміщеннях — для менезалишилося загадкою.
Далі не цікаво:заселилися (номери виключно чисті, просторі, світлі), переночували, завантажили машину і пішли гулятиБерліном.
Рейстаг, під куполом
Вигляд з-під купола
Під куполом Рейхстагу
По центру, в колоні, дзеркала, які направляють сонячне світло в залзасідань . Таким чином, економиться електроенергія.
Рейхстаг
Пам'ятник радянським солдатам
Бранденбурзькі ворота
Меморіал жертвам Голокосту
Залишки Берлінської стіни на Потсдамській площі
Лінія проходження Берлінської стіни. Взагалі містом проведеночервону лінію, де вона була раніше. Пам'ять