Перед поїздкою я провів ТО і поміняв гуму на літню (виходячи зтого, що в Німеччині буде тепло), це виявилося не дуже розумнимкроком. Стояла близько 400 гривень. Виїзд був призначений на 4години ранку, але буквально через 200 метрів після старту я влетіву підступну. Яму і пропорол одразу 2 колеса.Гарний початокподорожі! 2 години зайняло усунення пошкоджень, так що в результатівиїхали о 6-й ранку. Стані, традиційно не дуже хороша ділянка —одразу після Умані. Також, під самим Києвом є ділянка, де йдеремонт. Траса Київ — Ковель — дуже гарна якість. Хоч і 2-смугова, але з широким узбіччям, так що на обгін йти не складно. До того жтраса була порівняно порожньою. За якістю дорожнього покриття вонане поступається трасі Одеса-Київ, а подекуди і перевершує її.
О 18:45 прибули на кордон. Проходження зайняло загалом близько 3годин. На українській стороні прикордонник видає папірець з номероммашини та кількістю людей, на цей папірець потрібно отримати 2печатки — про проходження прикордонного та митного контролю, післячого вручити його іншому прикордоннику на виїзді. Зазвичай простопросять відчинити багажник, цим митний контроль обмежується. Післяцього пасажири повинні підійти до будки з паспортним контролем, деможуть поставити запитання про мету поїздки. Загалом нічогоскладного. Після українського кордону слідує аналогічний пропускнийпункт на польській стороні. Тут папірець не видають, а просто одинполяк збирає паспорти і йде їх обробляти, а співробітник митницідивиться багажник.
Польські дороги одразу ж звертають на себе увагу безліччюсвітиться і блимають елементів. Над пішохідними переходами горитьсвітло, скрізь купа відбивачів та якихось миготливих стовпчиків.Дуже багато знаків, порівняно з нами. У населених пунктах швидкість50 км/год, за містом до 100, але часті обмеження до 70 (зазвичайперед дорогами, що перетинають). Іноді трапляються камери. Мене проних попереджала навігаційна програма, але більше половинипопереджень були хибними — камери не було (або я її не змігпобачити).
Бензин коштує приблизно 4, 7-4, 9 злотих за літр (курс євро на тоймомент був 1 євро = 4, 12 злотих). Процедура заправки відрізняєтьсявід нашої:спочатку наливаєш бензин, потім ідеш розплачуватись.
Ночівка була в Любліні. На околиці міста є озеро, там щось накшталт мотелю із симпатичними будиночками. Коштувало 144 злотих на3 особи (2-кімнатний номер). Далі можна було вибирати з 2 варіантів— їхати платною дорогою (швидше і на 80 км коротше), або жбезкоштовною. Вирішили спробувати поїхати безкоштовною, але закілька годин зрозуміли, що приїдемо дуже пізно через великукількість населених пунктів на дорозі.
Платна дорога — відмінної якості. Обмеження швидкості 140 км/год.Ми в'їхали на неї біля Лодзі. По 2 смуги в кожну сторону належнимчином обгороджена, щоб на неї не проникли люди та тварини. Надорозі 4 чи 5 платних ділянок. Для оплати потрібно проїхати черезтермінал зі шлагбаумом, де або видається картка, яку потім потрібнопред'явити при виїзді для оплати, або відразу стягується оплата.Розплачуватися можна злотими, пластиковою карткою чи євро. Приоплаті готівкою євро приймають тільки папірці, а здачу видаютьзлотими. -4, 65). Чим ближче до Німеччини, тим дорожче —безпосередньо на кордоні ціна була 5, 25 злотих за літр. -німецькогокордону.
Загалом, знімати готівку або міняти гроші в Польщі не знадобилося —хоча в деяких готелях кредитки можуть не приймати, а євро беруть затрохи нижчим курсом — 1 до 4.
Продукти купували в мережі магазинів Lidl — це загальноєвропейськамережа недорогих супермаркетів.
На німецькій території продовжується така сама дорога, що й напольській, але вже безкоштовна. Здавалося, що порівняно зпольською, покриття на німецьких дорогах тихіше — але так нескрізь, де-не-де зустрічаються ділянки бетонної дороги (втім, тежрівної та приємної для їзди).
Обмеження швидкості на німецьких автострадах немає — лише на деякихділянках може бути обмеження до 120-110 км/год. Автостради вбільшості випадків 3-рядні, і в третьому ряду можуть їхати дійсношвидко. Хоча в середньому всі їдуть 120-130 км/год. Я змігрозігнатися до 172 км/год, потім стало страшно, а машина сталанабагато повільніше набирати швидкість, хоча за відчуттями запасбув — ймовірно, стоїть електронний обмежувач.
В місті обмеження 50, на звичайних дорогах – 100. Камеризустрічаються досить часто.
У багатьох німецьких містах необхідно купувати спеціальну наклейкудля в'їзду до центру. Зокрема, вона була потрібна в Ганновері таБерліні. Коштує вона 5 євро, придбати можна в центрахобслуговування автомобілів TÜV:
www.tuv-sud.com/home_com
Штраф за її відсутність — 40 євро, проте хтось і як її перевіряє, ятак і не зрозумів. Мої товариші іншою машиною їздили без наклейки ініяк за це не поплатилися. Наклейка терміну дії не має, тому можнавикористовувати її і для майбутніх поїздок.
Ціни на бензин різні, найнижча була приблизно 1, 35 євро залітр.
У містах їздити комфортно, пробок не спостерігалося. Світлофоривідрізняються від наших - по-перше, дублюючого світлофора з іншогобоку перехрестя немає (тому за стоп-лінію краще не заїжджати).По-друге, колір змінюється без миготіння. Ось щойно горів зелений —і раптово жовтий вмикається. Незвично.
З паркуванням, ясна річ, проблема — у центрі міста всі вуличніпаркування платні та досить дорогі — 90 центів за півгодини, імаксимум можна стояти 2 години. Але є багато підземних паркінгів —близько 1 євро за годину, 8-10 євро за цілий день. Також, торговіцентри теж мають паркування, які можуть бути дешевшими — абовзагалі безкоштовними.
У Ганновері, наприклад, паркування у виставковому центрі DeutscheMesse, де проходить CeBit, коштувало 10 євро, але в 15 хвилинахходьби був торговий центр з великим безкоштовним паркуванням.
У Берліні вдалося запаркуватися на вулиці (благо жили не в центрі, було безкоштовно), але з місцями напруження — нам просто пощастило, бо інша машина виїжджала.
У Ганновері громадським транспортом користуватися не довелося, алев Берліні поїздив на метро (U-Bahn) та надземне метро (S-Bahn).Також транспорт представлений трамваями, автобусами таелектричками. Проїзні квитки підходять для будь-яких видівтранспорту. Я купував квиток на день (необмежену кількістьпоїздок), він коштував 6, 90 €. Квиток перед першою поїздкоюпотрібно засунути у спеціальний компостер (є на станціях метро чисамому транспорті). Компостер друкує на ньому час поїздки. Якщо некомпостувати квиток, він вважається недійсним. Контролю не бачив, але підозрюю, що він є. Завдяки такій системі в метро обходятьсябез турнікетів.
Продукти в Німеччині купували в тій же мережі Lidl. Там купувалиі картку для мобільного телефону. Картка коштувала 10 євро (пакетLidl Classic), при цьому ці 10 євро опиняються на рахунку. Щобпочати користуватися, потрібно зареєструватися на сайті – при цьомуобов'язково потрібно вказати валідну адресу (адреса автоматичноперевіряється на сайті при заповненні форми)! На цю адресу буденадіслано листа, в якому будуть якісь документи, які потрібнозаповнити та відправити назад. Якщо цього не зробити, картку будезаблоковано. Ми нічого не заповнювали, оскільки з'їхали із вказаноїадреси до отримання листа. Але тиждень картка пропрацювала. Післяактивації можна на 7 євро купити 500 МБ Інтернету, а за 3 євро —безкоштовне спілкування всередині мережі. При покупці в магазинах, наприклад, пива, в ціні завжди вказується тари, яка може бути дужевеликою. Наприклад, у мережі Lidl ціна пляшки або банки становитьзазвичай 25 центів (т.Зв. "Pfand"), при тому, що саме пиво коштуєвід 30 центів до 1 євро. Ці банки і пляшки потім можна здати вспеціальному автоматі, який роздруковує чек — цей чек можнаперевести в готівку на касі при покупці. При цьому використовуватичек можна тільки в тому магазині, в якому була здана тара. Цікаво, що автомат ці пляшки-банки одразу ж розбиває або спресовує.
В інших магазинах також беруть плату за тару, але скляна пляшказазвичай коштує 8 центів, металева банка — 25 центів. У магазинімережі Kaufland автомата для прийому тари не було, але буласпеціально навчена людина, яка приймала тару (будь-яку, необов'язково цього магазину) і теж видавала чек.
Смішне пригода сталася на зворотній дорозі у Варшаві:менежахливо налякав брязкітливий звук, який почав долинати з-під капотапри оборотах близько 2000 об/хв. Перша думка — щось трапилося зкоробкою чи зчепленням. З серцем, що впало, заглянули під капот.Виявилося, що все набагато простіше. Болтик, яким горловинаповітрозабірника кріпилася до радіатора, ослаб і випав на захиснийпіддон унизу капота (мабуть, не до кінця закрутили під час ТО). Віні видавав такий звук. Ще одна пригода (але вже не така смішна)сталася недалеко від Одеси. Усю дорогу від Києва до Одеси намдопомагав попутний вітер, через що вдалося досягти витрати в 4, 4літра, тримаючи 120 км/год на спідометрі! Але буквально кілометрівза 60 до Одеси потрапив жахливий шматок дороги з ямами на крутомупідйомі. Я не звернув увагу на знак "рекомендована швидкість 50км/год", а дарма. У темряві ми примудрилися влетіти до підступноїями. Я одразу відчув, що спустило колесо. На щастя, цього разу лишеодне. На запасці дошкандибали до дому.
У результаті протяжність усієї поїздки склала 4675 км, середнявитрата 5, 1 л/100 км.
> " у ціні завжди вказується вартість тари, яка може бути дужевеликою. Наприклад, у мережі Lidl ціна пляшки або банки становитьзазвичай 25 центів (т.Зв. "Pfand"), при тому, що саме пиво коштуєвід 30 центів до 1 євро. Ці банки і пляшки потім можна здати вспеціальному автоматі, який роздруковує чек — цей чек можнаперевести в готівку на касі при покупці. При цьому використовуватичек можна тільки в тому магазині, в якому була здана тара. Цікаво, що автомат ці пляшки-банки одразу ж розбиває або спресовує.
В інших магазинах також беруть плату за тару, але скляна пляшказазвичай коштує 8 центів, металева банка — 25 центів. У магазинімережі Kaufland автомата для прийому тари не було, але буласпеціально навчена людина, яка приймала тару (будь-яку, необов'язково цього магазину) і теж видавала чек.
Смішне пригода сталася на зворотній дорозі у Варшаві:менежахливо налякав брязкітливий звук, який почав долинати з-під капотапри оборотах близько 2000 об/хв. Перша думка — щось трапилося зкоробкою чи зчепленням. З серцем, що впало, заглянули під капот.Виявилося, що все набагато простіше. Болтик, яким горловинаповітрозабірника кріпилася до радіатора, ослаб і випав на захиснийпіддон унизу капота (мабуть, не до кінця закрутили під час ТО). Віні видавав такий звук. Ще одна пригода (але вже не така смішна)сталася недалеко від Одеси. Усю дорогу від Києва до Одеси намдопомагав попутний вітер, через що вдалося досягти витрати в 4, 4літра, тримаючи 120 км/год на спідометрі! Але буквально кілометрівза 60 до Одеси потрапив жахливий шматок дороги з ямами на крутомупідйомі. Я не звернув увагу на знак "рекомендована швидкість 50км/год", а дарма. У темряві ми примудрилися влетіти до підступноїями. Я одразу відчув, що спустило колесо. На щастя, цього разу лишеодне. На запасці дошкандибали до дому.
У результаті протяжність усієї поїздки склала 4675 км, середнявитрата 5, 1 л/100 км.
> " у ціні завжди вказується вартість тари, яка може бути дужевеликою. Наприклад, у мережі Lidl ціна пляшки або банки становитьзазвичай 25 центів (т.Зв. "Pfand"), при тому, що саме пиво коштуєвід 30 центів до 1 євро. Ці банки і пляшки потім можна здати вспеціальному автоматі, який роздруковує чек — цей чек можнаперевести в готівку на касі при покупці. При цьому використовуватичек можна тільки в тому магазині, в якому була здана тара. Цікаво, що автомат ці пляшки-банки одразу ж розбиває або спресовує.
В інших магазинах також беруть плату за тару, але скляна пляшказазвичай коштує 8 центів, металева банка — 25 центів. У магазинімережі Kaufland автомата для прийому тари не було, але буласпеціально навчена людина, яка приймала тару (будь-яку, необов'язково цього магазину) і теж видавала чек.
Смішне пригода сталася на зворотній дорозі у Варшаві:менежахливо налякав брязкітливий звук, який почав долинати з-під капотапри оборотах близько 2000 об/хв. Перша думка — щось трапилося зкоробкою чи зчепленням. З серцем, що впало, заглянули під капот.Виявилося, що все набагато простіше. Болтик, яким горловинаповітрозабірника кріпилася до радіатора, ослаб і випав на захиснийпіддон унизу капота (мабуть, не до кінця закрутили під час ТО). Віні видавав такий звук. Ще одна пригода (але вже не така смішна)сталася недалеко від Одеси. Усю дорогу від Києва до Одеси намдопомагав попутний вітер, через що вдалося досягти витрати в 4, 4літра, тримаючи 120 км/год на спідометрі! Але буквально кілометрівза 60 до Одеси потрапив жахливий шматок дороги з ямами на крутомупідйомі. Я не звернув увагу на знак "рекомендована швидкість 50км/год", а дарма. У темряві ми примудрилися влетіти до підступноїями. Я одразу відчув, що спустило колесо. На щастя, цього разу лишеодне. На запасці дошкандибали до дому.
У результаті протяжність усієї поїздки склала 4675 км, середнявитрата 5, 1 л/100 км.
> "
Смішна пригода сталася на зворотній дорозі у Варшаві:менежахливо налякав брязкітливий звук, який почав долинати з-під капотапри оборотах близько 2000 об/хв. Перша думка — щось трапилося зкоробкою чи зчепленням. З серцем, що впало, заглянули під капот.Виявилося, що все набагато простіше. Болтик, яким горловинаповітрозабірника кріпилася до радіатора, ослаб і випав на захиснийпіддон унизу капота (мабуть, не до кінця закрутили під час ТО). Віні видавав такий звук. Ще одна пригода (але вже не така смішна)сталася недалеко від Одеси. Усю дорогу від Києва до Одеси намдопомагав попутний вітер, через що вдалося досягти витрати в 4, 4літра, тримаючи 120 км/год на спідометрі! Але буквально кілометрівза 60 до Одеси потрапив жахливий шматок дороги з ямами на крутомупідйомі. Я не звернув увагу на знак "рекомендована швидкість 50км/год", а дарма. У темряві ми примудрилися влетіти до підступноїями. Я одразу відчув, що спустило колесо. На щастя, цього разу лишеодне. На запасці дошкандибали до дому.
У результаті протяжність усієї поїздки склала 4675 км, середнявитрата 5, 1 л/100 км.
> "
Смішна пригода сталася на зворотній дорозі у Варшаві:менежахливо налякав брязкітливий звук, який почав долинати з-під капотапри оборотах близько 2000 об/хв. Перша думка — щось трапилося зкоробкою чи зчепленням. З серцем, що впало, заглянули під капот.Виявилося, що все набагато простіше. Болтик, яким горловинаповітрозабірника кріпилася до радіатора, ослаб і випав на захиснийпіддон унизу капота (мабуть, не до кінця закрутили під час ТО). Віні видавав такий звук. Ще одна пригода (але вже не така смішна)сталася недалеко від Одеси. Усю дорогу від Києва до Одеси намдопомагав попутний вітер, через що вдалося досягти витрати в 4, 4літра, тримаючи 120 км/год на спідометрі! Але буквально кілометрівза 60 до Одеси потрапив жахливий шматок дороги з ямами на крутомупідйомі. Я не звернув увагу на знак "рекомендована швидкість 50км/год", а дарма. У темряві ми примудрилися влетіти до підступноїями. Я одразу відчув, що спустило колесо. На щастя, цього разу лишеодне. На запасці дошкандибали до дому.
У результаті протяжність усієї поїздки склала 4675 км, середнявитрата 5, 1 л/100 км.
>
Коментарі3
Хороша розповідь, було цікаво. Теж мрію здійснити подорож до Європи на авто. Витрата завидна! У мене така при повсякденній їзді не виходить. Паспортний 3,9 або близько того, вже не пам'ятаю, вдалося досягти в рамках експерименту на трасі Одеса -Микол...
Це нормально, що паспортна витрата недосяжна. Я колись читав про методику її визначення, вона дуже далека від реальності. І дуже залежить від конкретного маршруту. Наприклад, якщо я їду на роботу від батьків дорогою, де мало світлофорів, у мене і мен...
Упс, а я проїзний у метро не компостував)