Хорватия, Трансмиссия, не Суба

Нещодавно трапилася зі мною нестандартна ситуація, що і спонукало втерміновому порядку оформити запис тут .
>

Загалом, давно запланувавши, вирішили поїхати на відпочинок доХорватії, а саме до Шибеника, де нас чекала яхта, готова забрати взахоплюючу подорож на цілий тиждень.
< /p align="justify"> p align="justify"> Їхали двомасім'ями, тому в якості транспорту, з міркування економії, вибралиVW Polo 2010. Машинка свіжа, і нещодавно пройшла ТО 40 000 уофіціалів (але річна гарантія вже закінчилася).

Дорога туди видалася просто чарівною:балканські пейзажі, сербськагостинність, хорватські національні парки (плитва, Крка) Машинкашепотіла на дорогому, але вигідно відмінному європейському бензиніЗа 2000 км Шляхи лише один раз зупинили інспектора дорожньоїполіції і попросили вимкнути протитуманки (у них із цим суворо —тільки в туман), це була, мабуть, єдина зупинка, пов'язана, безпосередньо, з авто (ну, хіба ще заправки були). >

Насолоджуючись цілий тиждень яхтингу, вирішено було виїхати всуботу рано вранці і постаратися дістатися до Одеси до обідунеділі.
Хорватські дороги заслуговують на окремі похвали, хоча, Звичайно, ціна на автобани залишає бажати кращого. Втім, Хорватію пролетілидосить швидко, та й Сербію, майже теж. Ми захоплено знімали навідео чергові сербські будиночки біля берега Дунаю, і тут трапилосявоно наймерзотніше за всю подорож. Те, що не давало мені можливостінаписати цю посаду раніше. А саме — на ходу, ні з того, ні з сього, просто перестала реагувати педаль газу. Ось давиш - а вона не їде.зупинилися біля узбіччя. На P двигун працює рівно, оберти набираєбез проблем. На R і D — обороти до 900 максимум, машина не їде.Вердикт був винесений дуже швидко — щось накрилося у трансмісії.Причому щось дуже неприємне. 7 вечора темніє. Ми знаходимося за 150км від кордону Сербії та Румунії. Найближчі села в 50 км узворотному напрямку. До Одеси близько 1000 км. Траса дуженепопулярна, 1 машина в 20 хвилин у кращому випадку. Субота. Перше, що було прийнято - не панікувати. Добре, що роумінг ловив. Дзвонимодо офіціалів VW до Києва, пояснюємо ситуацію, просимо тих підтримкипо телефону хоч якісь хінти. Ті хлопці довго вирішували, якимтелефоном нам потрібно передзвонити. У результаті нам сказали, щосамі нічого не зможемо, і треба везти до них — там подивимося (нупросто кепи). Втім, стандартна відмазка, яка властива нашомументалітету (кого хвилює в якій ти біді - у мене субота і мені вжедодому) ... Виходжу на трасу, ловлю перше авто - чоловік відразу жзупинився. Анлійського він не знає, в сербському я не селен. Напальцях показав, що нам потрібний евакуатор - той помахав головою іпоїхав. Ну думаю, пипець. Надії на нього немає. Їде друге авто —сам зупиняється. Я виходжу. Тип гарною англійською відразу ж, виходячи з машини, цікавиться, що трапилося. Пояснив йому, що дочого. Той одразу ж запропонував допомогу — є у них асоціаціяавтомобілістів Сербії, куди люди дзвонять, потрапивши у хріновуситуацію на дорозі. Ті зорієнтували за найближчим майстром. Тойхлопець і майстру брязнув, пояснив ситуацію. Втім, погодивши ціну, місце і т.Д. Викликали евакуатор-платформу Хлопець побажавши удачіпоїхав. Досі шкодую, що не спитав його імені та не взяв координат —він реально дуже допоміг. Дякую тобі, сербський незнайомцю! Часочікування, стемніло. Приїхав серб, який німер не розумієанлійською. Але трохи фурчить румунською. Я теж дуже мало нимволодію. Втім, повіз він нас у найближче село - у них тамавтомобільна майстерня. Було вирішено переночувати в готелі, авранці глянути на машинку. Але якщо не полагодити, то далі думатипро евакуацію. Варіантів два - або Белград, або кудись до Румунії.Вранці, покрутившись біля авто, хлопці сказали, що без комп'ютеране обійтися. Комп'ютер є в місті в 150 км від них, але до понеділканіхто не вийде на роботу. Подумавши, було прийнято рішення наевакуаторі їхати до найближчого офіційного центру VW в Румунії. Аце близько 300 км. Причому серб може довести нас тільки до кордону.Інших варіантів немає – за 250 євро нас довезли до кордону. Черезкордон котити чомусь пагранці не дозволили. Поїхали попуткою дорумунського кордону, попросили викликати платформу. Дві годиниочікування, і ми їдемо із трьома галасливими румунами умікроавтобусі, який тягне нашу машинку. Ще за 250 євро нас люб'язнопогодилися довезти до м. Крайова. Приїхали до офіціалів. Ті допонеділка не працюють. Переночували у похмурому та мерзенномумотелі та вранці у понеділок до 9-ти притупували до VW центру.Втім, ще дві години очікування і нам виносять вердикт - накривсяблок мехатронік. 1500 євро ремонту + 2 тижні очікування самоїчастини. Одеські хлопці обіцяли за 2000 баксів і 30 днів очікуваннязробити.

Знову вибір:або евакуюватися до Одеси, або залишати машину, лагодитись, потім забирати. Продзвонили більше 10 контор — ніхто непогоджується їхати в Україну евакуатором. Піпець. Залишаємо машину, їдемо додому (на орендному авто, на конях, на молдавськихмаршрутках, на таких же таксі.). Та як (передчуваючи відповідь, типу "на жаль, доставка займе трохи довше ..." або "зап. Частиниподорожчали у постачальника, і вийде трохи дорожче ..."). А тоймені відразу:ваша машина готова, і я вас хочу порадувати. Загальнаціна 130 євро. Компанія VW вирішила повністю компенсувати вартістьзап. Частини". Через 2 дні машинка була в Одесі. Ось я і думаю, скільки б наші офіціали нарахували б іноземцям, у яких машина вжене під гарантією, та й які вже погодилися на 1500 євро ремонту і вяких вже просто немає інших варіантів... А ось румун вчинив чесно ікрасиво.
І подяку мою не описати словами, та й пацани на VW поставилися зрозумінням. Бути, комусь знадобитися, ну й найголовніше — якби мивирішили їхати на субару, то навряд чи ми поламалися б так)) аджесубару розуміє, до неї довго звикаєш, вона довго пручається, алеколи знаходиш підхід — вона не підведе! удачі на дорогах усім!