№ 25. Літня подорож 2019. Частина 2.

І так ми продовжуємо свій нехай до Яремче, більша частина дорогибула пройдена і залишилося зовсім трохи. На заправці перед Львовом.трохи відпочили, заправили свого Форда і можна їхати далі.Погодкане балувала нас майже всю дорогу починаючи з Рівного, постійно ливдощ, часом дуже сильний, але потихеньку ми дісталися і до Львова, тут по окружній на Івано-Франковс, але не всі так просто.
На самій окружній була пробка, стояли ми і не могли зрозуміти що жтам таки трапилося.
А стояли ми ну хвилин так 40… стояли ми собі в лівому ряду як імайже всі люди, деякі їхали правим рядом, але там була розв'язкадумав я, вони їдуть правим рядом і з'їжджають просто… виявилося щоні, там дійсно був з'їзд з дороги в бік якогось селища але деякірозумники їхали правим рядом і потім всовувалися в лівий тим самимпосилюючи ситуацію.
Проїхавши розв'язку я побачив усім відомий знак, а саме знак 5.21.1з ПДР.

Якщо хтось забув то цей знак показує на кінець додаткової смуги абосмуги розгону, саме тієї смуги якою на окружну виїжджають з Н-нногоселища, не пам'ятаю його назву просто.
І тут товариш на фото нижче починає з правого ряду тупо і нахабномене щиміти, ну як у тупу просто влазити в мій ряд підрізуючимене…

Соответственно будучи вже втомленим від дороги я вирішив щотакому не бувати … так само нахабно я «товариша» не пропустиввпритул під'їхавши до машини переді мною. Не пропущу то він тупорозгепає мою машину і все одно всунутися!
На що «це» звичайно ж було надіслано вивчати правила ДД. Перебудовіпотрібно поступитися дорогою ТЗ, що рухається в попутному напрямкупо тій смузі, на яку водій має намір перебудуватися»
Це не знає таких правил і вважає, що якщо «воно» перебудовується зодного ряду в інший, то його зобов'язані пропустити.
Пропущений не був, але ось машину після мене, ситроен помомему вінвсе-таки видавив...
Після чого воно переслідувало мене і ще пару разів намагалосяобігнати і підрізати, після того як вже дружина зробила фотономерів цього він одразу відстав від машини…
Ось такі ось є унікуми! Трохи спробував зіпсувати настрій, але нетут то було, ми то у відпустку їдемо і ніякий розумник настрій незіпсує! >

Дорога хороша, правда після Івано-Франківська до Яремче є місця недуже, але їхати можна, особливо великих ям я не зустрічав. І отнарешті ми дісталися. Яремче, готель Рубель, місце де ми проведемонайближчі 4 дні нашої відпустки і від куди ми будемо їздитивідпочивати і відриватися. Готель.

Про сам готель.
Досить таки не поганий готель. Є номери різного рівня, віднайпростіших який у принципі брали ми, і до люксів… але так як уцьому готелі ми планували тільки ночувати, то не морочилися зприводу номера.

> Звичайний номер, нам дістався номер з 2 окремими ліжками, єтелевізор і душ. Малому тому, що можливості покласти з собою небуло, то нам зробили типу подарунок додаткове місце, яке так коштує450 гривень на добу.
У готелі є ресторанчик, ми там снідали, і один раз вечеряли. Таксамо в готелі є басейн з підігрівом який до речі працює цілий рік.Ось тут ми вже купувалися, особливо круто після насиченого дняввечері поринути в теплу воду. Так само є зона спа, там джакузі іфінська лазня. Все сходить у вартість номера і працює з 9 ранку до9 вечора, хоча ми один раз купалися майже о 10-й вечора і ніхтонічого не сказав. Ну а тепер про те куди ми приїхали. Насамперед цезвичайно ж оглянути саме містечко Яремче. Ми в Карпатах іПрикарпатті були багато разів, але саме в Яремчі зупиняємося вперші.
Сам собою місто нічим не відрізняється від інших містПрикарпаття.
Залізничний вокзал який бачать першим у Яремчі безліч туристів, цервки, центральна площа… Але ж до Яремчі їдуть не для того, щоббродити по центру сюди їдуть за відпочинком у горах, драйвом наквадроциклах і джипах, рафтингу або сходженнями на гори! Ми собіреально будували плани і не ставили відвідати все що є в окрузі, авирішили спокійно провести відпочинок але і все ж таки щосьподивитися. br/>
А розпочати своє відвідування місцевих визначних пам'яток мивирішили з відвідування водоспаду Пробій, що знаходитись у самомуЯремчі, сувенірного ринку та найвідомішого ресторану Яремче –Гуцульщину.
І так вперед, їдемо, паркуємо форда і далі вже ніжками дивитисякраси природи. Ну сказати що мене вразив цей водоспад, ні. Купанароду, всі лізуть штовхаються, тому що всім потрібно зробити крутефото на водоспаді. Ну а то сам по собі водоспад красивий, якщо невраховувати купу народу і сміття тут прикольно. Сувенірний ринок.Коли ми вже були тут, правда з того часу минуло років так 10, аможе і більше. Нічого особливо не змінилося, звичайний базар наякому продають різні штуковини, наприклад шкарпетки, національнийодяг, дерев'яні іграшки, чаї та настоянки.

Дійшли ми і до ресторану Гуцульщина.

Подивилися, погортали меню, ну не можу сказати що він дуже дорогий.Якщо порівняти з рестораном у нашому готелі, то в Гуцульщині вседорожче приблизно на 10%. Людей у ​​середині не було взагалі. Мивирішили нічого там не замовляти, погуляли і пішли собі далі. Щеодна визначна пам'ятка яка знаходитися прямо тут це такий собівинний льох. Тут досить культурно продають вина Прикарпаття. Є імолоді вина і зріліші, від сухих до солодких. Можна спробувати, правда так як я за кермом пробувала дружина))) спробувала, купилипляшечку білого прикарпатського сухого вина 5 років витримки всьогоза 150 грн, що я вважаю дуже не дорого.

Ну що ж перший другий пункт нашого відвідування пам'яток можнавідзначити як виконаним!