Моя вірна подруга, чекає на мене поки я ловлю рибу

Я любитель помандрувати, хоч і не на такі далекі дистанції, ізокрема це природа, та й вудка у мене завжди з собою в багажнику, найчастіше намагаюся з товаришем вибратися, бо самому нудно, алеякщо знайде на мене то вже точно від бублика мого автомобіля менене відірвати і помчить вона куди дивляться мої очі і світять їїфари, і несильно голосно награючи мої улюблені пісні. Я думаюбагато хто мене розуміє, є щось таке ось у автомобілістів, тепочуття яке як "ейфорія". Місць, подій, моментів, правда нателефон... По приїзду додому не відразу дивлюся знімки, можу навітьчерез тиждень, або немає бажання, або зайнятий якимись справами, але потім коли з'являється момент і бажання, дивишся не відриваючиочей, до дрібниць кожну фотографію, і душа просто співає, і ти вжеуявляєш, як знову сядеш за кермо свого авто, поставиш свійулюблений компакт у магнітолу ( мій старий піонер, я все ще накомпактах хлопці ...) і з посмішкою на обличчі вирушиш у дорогу.>