І що я роблю?

Так, саме, 3 вересня (як у сумній пісні Михайла Шуфутинського пророзлучення), я побачив це диво на 4 колесах. Чудо не дуже поспішалопотрапити в мої руки завдяки зусиллям співробітників СТО, Якіпроводили передпродажну підготовку ... Але в моєму випадку всесклалося не так, як у вищезгаданій пісні. Прилипла вона до мене, ая до неї ... Але повернемося до перших труднощів! почалося зполіт-агітації щодо встановлення якоїсь сигналізації… Я навітьназви вже не згадаю… Подумав, порив нетрі сіті й купив сигналізаціюсам. Але гобліни образилися, а гноми зло заблищали очима… Мовляв, ти чого! Як так? Вирішив нас наї**ть?
Ну я якось напружився, пам'ятаю… І почалися "гойдалки"…
Мою сигналізацію, якийсь там Шериф, з двостороннім зв'язком, вонине могли встановити тиждень… Дійшов висновку:за проданісигналізації люди зі СТО отримували банани та молоко… Мало того, інші сигналізації вони в калину ставити не вміли… Ось такі дітипідземелля…
І ось настав той день, коли я приїхав забирати авто у продавця ...Полазив, подивився, кнопки різні натискав, вентилятор перевірив, фарами зліпив гномів і грізно сигналив СТО-шним гоблінам ... Колиполіз дивитися салон, на своє вже не безмірне подив, я виявив ззадуосколки біт На моє запитання:“Че за на? ” менеджер опустивши своїхитрі вічка, почав нести нескладну хрень про транспортування, чи нез Нікарагуа… Нікарагуа, Колумбія, Болівія! Латинська Америка -Фе Ніта ля Комедіа! Просто Лада Кокоїна!
Прибіг гном із пилососом, зібрав усе скло… манагер розвів руками, коротше сіли та поїхали.
Приїхали, подивилися! Почали освоювати ази керування автомобілем! Випробували кондиціонер! Коротше, все як у хлопчиків, які отрималинову машинку!