Ще раз про кохання…

Багато хто з вас, особливо ті, хто вміє читати, відчують ефект дежа вю. Так, хлопці, це знову історія покупки довжиною в три роки! Так, я знову був перший, хто подивився цю машину.Так, я її, черезтри роки, поставив у свій гараж.Немає в цій історії тільки ВалеріяІвановича.Зате є Толик)
Ну не винен, що ось так складаються обставини в моєму житті) Хочамені це дуже подобається!

Я як зараз пам'ятаю цей день.Літо 1998 року, шкільні канікули.Якзазвичай, біля Універмагу, я купив черговий випуск Авторевю івирушив до свого друга Косте.

Той самий номер газети Авторевю
Ще дорогою я побачив на обкладинці щось незвичайне, причомуздивувала не «крутість» а-ля Феррарі чи Ламборгіні, а абсолютнонезвичайна форма кузова.Виникли асоціації з якимись ретро машинамиз 60-х і героями рубрики Андрія Хрісанфова.Прийшовши до друга, почав перегортати номер (я навіть пам'ятаю де сидів у цеймомент).Чорт подери! Це нова БМВ! Як же приголомшили мене ці форми! Довгий рельєфний капот, маленька кабіна в задній частині кузова, карколомні широкі задні арки, 2 місця, посадка на задніх колесах.«Такого кузова ні в кого немає! », подумав я. Це шедевр! Цепотрясіння!
Я дивився на цей автомобіль годинами і багато разів. Такогопоєднання елегантності, брутальності, мощі, агресії і при цьомуякоїсь витонченості більше ніде немає. Якби я був автомобільнимдизайнером, то моя найкраща робота виглядала б саме так! Осьскажіть, як можна не мріяти про цей автомобіль? Далі йшли роки. Язакінчив школу, ВНЗ. Звичайно весь цей час я мріяв про автомобілі.Про різних і багатьох) Але ось для Зетки була відведена в моїйголові окрема мрійлива поличка) На видному місці). Територіїавіазаводу Антонів. Як вона шпиляла! Хоча більше я захоплювався їївиглядом, ніж результатами (вони, в даному випадку, для мене булидругорядними).
А потім, до 2013 року, були лише три зустрічі! Перша:у 2006 році наБессарабці я помітив її в потоці. Друга:за рік на Березняках підкеруванням жінки. Це була та сама чорна машина, що й роком ранішена Бессарабці. Зараз я розумію, що то була моя машина! І третязустріч:на злітній смузі військового аеродрому в Калинівці, де менепокатали на М-купе в дикому дріфті).
І ось настає 2013 рік. Літо. Я заїжджаю на авторинок, їду міжрядами та… о, боги! Вона! Продається! Там де я їхав, там я і став)Вибіг з машини, як на мене, навіть не заглушивши її. Біжу і не можуповірити у цей міраж! BMW Z3 Coupe! Переді мною! Справжня! Відійшовши від першого шоку, почав спілкування із продавцем, якийзакінчує чіпляти новенькі номери. Чорний автомобіль, червонийшкіряний салон! Я сів у нього і був готовий смертельною хваткоювчепитися в кермо так, щоб мене ніхто вже не зміг звідти дістати)Допомогла прийти до тями озвучена ціна - 27 тис. $! Продавецьзаймається автомобілями, перекупником. Я записав його номертелефону і з важкими думками поплентався до своєї машини. Цінаіграшки мене засмутила. Та ще й автомат… Але спробуй викинь ТАКЕ зголови! Викинути не міг, але й купити теж. Дорога розвага… А часпродовжував свій біг. Я пам'ятав про неї, періодично, досить частозаходив на сайт продажу подивитися на неї. А вона стояла і непродавалася. Минув рік. Я так само часто відкривав оголошення.Почала вагатися ціна. Але події в країні не дозволяли радіти цьомуфакту… Ще через півроку на робочому столі мого ноутбука з'явиласяця картинка:
Вона має бути перед очима)

Де то в глибині душі почало зароджуватись почуття, що не все такпросто… Потім ще півроку минуло. Я продовжував стежити за нею іодного разу неслабко тьохнуло серце, коли я не побачив оголошення! Як? Адже вона вчора була! Але, на щастя, через 2 дні вона з'явиласязнову просто продавець не продовжив оголошення. Фух… До кінця 2015року я сказав дружині:Ти знаєш, вона таки стане моєю! Ну, не можеавтомобіль не продаватися 3 роки! Він просто на мене чекає! Боніхто його не хоче так сильно, як я!
Настав 2016 рік. Увечері 15 січня ми з товаришем вирушили доДніпропетровська купувати одну з його мрій) За вікном хуртовина, мисидимо в теплому спальному вагоні, неспішно потягуємо оригінальнийЗакарпатський коньяк та розмовляємо про наші автомобілі. Провідницяпринесла чайок у металевих підсклянничках) І так ми підійшли домоєї мрії. Ігор зацікавився і поліз в інтернет подивитися про що ядзижчу вже півгодини) Погортавши фотографії в оголошенні вінсказав:«Слухай, чудовий автомобіль! Його не можна пропускати.Живемо один раз! »
Вранці під'їхавши до Дніпропетровської Баварії за 30 секунд сталоясно, що автомобіль, за яким ми приїхали — не мрія, а гівно навідпрацьованому маслі. Другою «хорошою» новиною виявилося те, щопоїзд до Києва виходить аж о 17 годині. На подвір'ї був ранішеранок… Настрій – такий же гівно, як і той, який шурхіт своїмивісьмома циліндрами вирушив нах додому) Піднялися в кімнатуочікування Баварії. Досить затишне приміщення з шоу-румомаксесуарів, а, головне, з баром та непоганими кріслами)

Приємні дрібниці від AWT Bavaria

Перша година сиділи завантажені похмурими думками та чорнимчаєм) Потім згадали, що залишився «Закарпатський» і ситуація почаластрімко змінюватися. Спочатку зробили чай по-генеральському, апотім просто класичну каву з коньячком. На душі стало спокійно таприємно. І тут Ігор вимовляє:«Дзвони господареві Зетки! Класнамашина! Давай-давай, дзвони! » Номер господаря вже три роки якнудився в записнику телефону і незабаром на його екрані засвітилося«Z3 купе Анатолій».
«Здрастуйте. Це дзвонить єдино можливий покупець Вашої БМВ», сказав я.
І вже наступного дня ми спостерігали цю картину:

А ще за чотири дні ось цю:

Вперед! На евакуатор!
Завантажилися
Ось так ось на 15-му році життя втратив свою цноту буксирувальнийгак…
Все, ти в надійних руках!
І в надійному місці!
Оформляючи документи Толік розповідав про клієнтів, які дивилисямашину, давали йому добрі гроші, а він чомусь її не віддавав.«Толик, це все було марно. Вона просто на мене чекала…» пояснив яйому.