Останній з могікан

Нещодавно ми обговорювали тут кількість е32 Хайлайн у країні. Язгадував про те, що, крім мого, мені був відомий ще один, якиймешкав у Вінниці початку нульових. Сліди його давно загубилися і яприпускав, що цієї машини вже немає в живих.А вчора до менезателефонував чоловік і запропонував запчастини на 750. Мирозговорилися і він розповів, що років десять тому володів 750 е32.І в той час купив як донора чорний е32 Хайлайн Машину поклали надах, ремонтувати не стали і продали.Я уточнив особливі прикмети ізрозумів, що це був той самий вінницький Хайлайн, на якому япрокотився років 15. Все збігається — на машині був люк, парктронік, але не було подвійного склопакета.Окрім того, важливадеталь — у техпаспорті 1993. Також було і у вінницького.Хоча, зафактом машина 1991. Так, що це 100% він.Машини немає, її давнопорізали на метал. Моя е32 — єдиний і останній е32 Хайлайн україні, як то кажуть, така тепер тільки в мене й у Майкла Джексона:) А може й ні. Можливо, хтось має Хайлайн у колекції з нуля таніде не світить. А якщо і засвітить, то така машина, як мінімум, буде вдвічі дорожчою за мою. Але це все фантастика. Мені відомі всіпровідні колекціонери БМВ країни і у них е32 Хайлайн немає. Так що99% мій останній з могікан :) Страшенно приємно мати автомобіль, який є тільки у твоєму гаражі. Напевно, щось подібне відчуваєнумізмат, коли йому потрапила до рук монета, яку не побачиш і вмузеї.