🗻Гірські вихідні🗻 #заварка #койловери #напівлики

Стрілка спідометра гуляє за позначкою 100, мотор розмірено бурчитьблизько 3000 оборотів. Круїз, ноги відпочивають. Потрушує налатках. Приємно підспівує rs-rr., зупиняємось на заправці До містаРівного 20 хвилин Приємно вийти з машини, випрямити ноги, розім'ятися, випити каву, вмитися. Ніколи раніше не був на ЗахіднійУкраїні і ніколи раніше не бачив гори.Тому замість валяння натапчані на морському березі вибір упав на активний подвиг.Пунктпризначення першого дня — Яремче.Це був наш перевалковий пункт, зякого однаково далеко їхати до Буковеля до гори Говерла, ну і воколицях містечка багато цікавостей.Дорога з Києва через Рівне іДубно — близько 740 км.. Гугл навігатор повів трохи дивно. УзбіччяАле такого шляху було небагато, км 50. Але й види прекрасні, церковці старі. Покриття з цього моменту тільки тішило. Перепадивисоти, круті повороти між гір. До самого готелю був уже чистийкайф.
Перший день пройшов у пішохідній манері. Після 12-годинного проїздуне хотілося бачити машину.Запчасти на фото:CA3034

На другий день вирушили підкорювати гору Синяк. Для цього зЯремче доїхали чудовою дорогою до Буковеля, залишили машину напаркінгу та погнали пішохідним маршрутом №5 на саму вершину1650м.

шлях наверх
💜
На вершині! <
По дорозі назад потрапили в ремонт дороги. Тобто вся смуга булазасипана щебенем ... Протягом кількох кілометрів тяглися нашвидкості 20-30км/ч, слухаючи, стиснувши зуби, як камінням оббиваєкузов. На під'їзді до готелю почув скрегіт. Здогадався, що каміннязабивалося в гальма. Вранці зайнялися пошуком винних у страшнихшкрябаючих звуках. Всередині вентиляції дисків, між диском татермоекраном, на важелях, захистах, вдрукованих у шини, наглушнику. Камені скрізь! Покотили у бік Рахова. Доїхали догеографічного центру Європи. Гірські річки, натяжні мости таПОВОРОТИ! ТОВ, це просто космічно! Море кайфу! Запчастини нафото:CA3034
Ще й зливи на деяких поворотах. Адже зрозуміло, в якій манері я їхпроходив). Хоч і не швидко.

Цього ж дня вирушили до підніжжя Говерли, для підйому на неї буловже пізно, але побувати в Карпатах і не глянути на найвищу гору неможна було. До речі, дороги туди немає, 16 км до самого підніжжя —дорога без асфальту, каміння та бруд.Але на моїй гонці потихенькуможна подолати. При цьому лісник на в'їзді до парку попередив, що яне проїду з моїм кліренсом, але насправді все не так страшно.Природа у цих місцях просто казкова! Я був приємно здивований.
Зворотний маршрут до Києва вирішив прокласти через Стрий та Львів…але краще дорога не стала. Усі ті ж 50 км поганої дороги на околиціІвано-Франківської області. Їхав уже сміливіше, свердлив повороти, тримав швидкість вище. І через 500 км під час перевірки рівня оліїбув неприємно здивований, з середини щупа рівень упав майже намінімум. Хоча за поїздку з Києва до Яремчі кількість олії незмінилася. Сумарний пробіг становив 1700 км, них долив 500 грам.Неприємно, але не смертельно. Є течі по мотору і є підозра, щоклапан сапуна не працює. Але про це в наступних серіях).
Підсумую, дуже задоволений, що зважився на таку покатушку. Прицьому саме на машині. Це і розв'язало руки на вибір місцьвідпочинку та дозволило насолодитися керуванням автомобілем унайкращих для цього умовах.
Всім добра!
До зустрічі в повороті!

>