Кінбурнська коса

На тижні друзі з Києва зателефонували і запропонували вирушити навихідні, на Кінбурнську косу. Пропозиція була приваблива. Я і самдавно пускав слини, слухаючи розповіді людей, які там побували. Алеавтомобіль був не зовсім зібраний після шумоізоляції і боділіфта.Порадилися і вирішили - їдемо.У п'ятницю ввечері в черговийраз засіли над Елькою.Потрібно було за вечір дозбирати салон, щобпоменше відвезти з коси заповідного піску під килимами, ну і щедеякі дрібниці з усунення шляхів зальоту в кузов пилу через щілинизаднього борту, годині до 2 ночі закінчили, о 8-й ранку стартанули.катері який курсує 3 рази на день за маршрутом Очаків — Кінбурнськакоса На мої пропозиції відправитися в об'їзд, але на машинах, всінавідріз відмовилися, сказавши, що не хочуть ризикувати і їхавтомобілі там не проїдуть, вони прочитали багато інформації зцього приводу з Інтернету . У підсумку, в компанію з намивідправився всього 1 автомобіль, це була Нива, Ваз 21213.Зістикуватися, як планувалося перед Миколаєвом у нас не вийшло, також не вийшло і біля Херсона. Проблема з нестиковкою булаобумовлена ​​2-ма факторами.
1 — ті хто вже приїхав до Очакова і пливли на катері, як виявилосяне взяли з собою воду і овочі і ще по дрібниці, і відмовляти їмнезважаючи на те, що кузов Елькі був забитий під зав'язку було бнегарно. У результаті, довелося сходити на виїзді ще раз домагазину, і скупитися на замовлення з розрахунку 16-тичоловік).
2 – я якось не розрахував, що вихідний день не тільки у мене, а й увсього міста, і дороги на виїзді з міста а також траси будутьзабиті.
Ці 2 обставини здорово збили нас з графіка. І зустрітися з нивоюнам вдалося тільки на самій косі, в місці, де закінчувався асфальті починався пісок.
По дорозі нам зателефонували хлопці з Ниви і повідомили, що натрасі після Херсона горить фура, і вони дивом встигли проскочити, А нам порекомендували приготуватися до величезної пробки. Незабаромми таки побачили пробку з авто на трасі, в далечині над співомвиднівся білий дим. Враховуючи те, що всі стоять, а ми дужепоспішаємо я дозволив собі підключити передній міст і рушитиузбіччям. Зважаючи на те, що зовсім недавно тут пройшов дощ іузбіччя являло собою мокру слизьку жижу, з легким ухилом у кювет —конкурентів у мене не було. Неспішно ми доповзли до пожежних тадаішних машин і побачили винуватця «урочистості». Фура з40футовиком догорала, на землі виднілося безліч маленькихрулончиків, що горять, у яких ми визначили туалетний папір.Подальший поступ до зустрічі на косі з Нивою протікав без особливихпам'яток.Дорогою в одному з сіл перед Голою Пристанню ми зупинилисяі купили у місцевих стареньких кілограм помідорів, огірків ікартоплі. Дісталися нарешті до піску, зустріли Ниву, з Дімою Танеюі 7-ми місячною Анечкою). Дуже доброзичливі хлопці, особливоАнечка). Був на диво здивований побачивши життєрадісне усміхнененемовля серед пісків у повній відсутності тіні та кондиціонера.Привіталися розім'яли поперек і рушили далі. Народ який на той часвже чекав нас розбивши табір наприкінці коси скинув нам координатитабору і ми рухалися у напрямку. Дороги особливих труднощів невикликали, і дбайливо підготовлений мною манометр для зменшеннятиску в колесах виявився не потрібним. На мою думку, грамотнийводій більшість основних доріг зміг би подолати на звичайномустоковем монопривідному авто. Тобто якщо завдання варто проїхати наінший кінець коси - це цілком можливо на звичайному авто. Якщозаводити про екскурсії по косі, стандартній машині – робити нічого.Пересуваючись ми милувалися і дивувалися таким незвичайним пейзажамнавколо, до яких око – міського жителя довго не може звикнути. Довеликих у кілька футбольних полів. Величезна кількість висохлихозер були великими білими від солі майданчиками, по краях якихросли червоні сукуленти, а колишні береги обрамляли степовітрави.

Періодично траплялися соснові ліси різних розмірів деревами відстарих у кілька десятків років і висотою метрів 30 до молодихпосадок із саджанцями трохи більше пачки цигарок.

Весь грунт пісок, там де його не видно, там теж пісок, просто вінпокритий щільним шаром трави та коріння. Нарешті ми дісталисятабору, Народ був дуже радий нас побачити, як з'ясувалося очікувалине лише нас із водою та продуктами, а й ниву, оскільки всіалкогольні напої були в ній. Коротше якби ми не доїхали, абозастрягли десь нитка, я впевнений на 100%, що нас би знайшли івідкопали б за дуже короткий час), такий караван не можнавтрачати.
Місце табору не нам не особливо сподобалося, по дорозі ми бачилибагато інших більш мальовничих місць, але переміщати вже розбитітабір ніхто не збирався, і в роздумах вивантаживши привезенупровізію ми рушили в кінець коси, щоб помилуватися краєвидами таобміркувати плани.
На північній частині коси дерева закінчувалися, трава та іншірослини теж і починається смуга піску на півметра, що піднімаєтьсянад водою і шириною близько 50м. Поступово звужуючись обривається.Таким чином коса відокремлює Дніпробузький лиман від Чорногоморя.Столик і почали поглинати пізній обід чи ранню вечерю. Післявечері відкриття пляжного сезону – для мене особисто це була першавилазка на море цього року до мого сорому. Риби довжиноюсантиметрів 50 у повітря, ловлячи її і повторюючи знову і знову.Поки я кинувся за фотиком, радісними вигуками наша компанія успішнопрогнала непроханих прибульців далі по косі і з гарними фотками умене вийшов облом. Спробу другої вечері нахабно обламали комарі.Практично не дзижчать, і не влаштовуючись довгий час зручніше якнаші міські вони пікірували на втомлені тіла відпочиваючих.Складалося враження, що кусали вони раніше, ніж сідали.Протимоскітні засоби не викликали у кровожерливих комах жодноїреакції. Вони абсолютно ніяк не збуджувалися від красивихфлакончиків з довгим описом вмісту і тупо, як не освічені тварюкиробили свою справу, ігноруючи будь-які потуги відігнати себе.Півгодини боротьби та спроба за цей час з'їсти бутерброд. Бутербродзалишився майже цілим, і мені довелося йти в намет. Вранціпрокинувшись від моторошної спеки задухи і це о 8 годині, довелосявилазити на повітря. Найтерплячіші комари, як і раніше, чекали могоповернення незважаючи на сонце і вітер, але ряди їх суттєвопорідшали, що не могло не тішити. Випивши каву і поснідавши –побачили вітрильну регату, мабуть, присвячену дню Конституції.

вдруге скупавшись вирішили рушити на екскурсію по косі, охочихскласти компанію не спостерігалося, у всіх були які- то дужеважливі та невідкладні заняття. Об'їздивши до вечора майже всю косуаж до південної її частини. Повернулися до табору. Знову море, вечеря, печені на ґратах печериці трохи коньяку. Комари побачившитаке видовище, трохи стримали свій запал, і не особливо дошкулялинам.
Ранок, понеділок, збори. У море повертається регата вітрильників.Спека. Нудний та довгий процес укладання речей у кузов. Комахизнущаються і не можуть нам пробачити, що ми так скоро їх залишаємо.Намагаються наїстись на запас. Останній забіг у море. Злива.
Вода вирує від великих крапель, хвилі майже немає. Вся поверхняперетворюється на перлинну. Радіємо, що речі вже укладені, і немокнуть. Радіємо що ми все ще в плавках і теж не мокнемо). Спробапомити машину за допомогою губки дощовою водою, що падає зверху, закінчується фіаско через 5-10 хв. Дощ закінчується. Комахи зновувилазять із нами прощатися. Швидко переодягаємося і стартуємо.Через перевантаження машини, з'ясувалося що з ресорами щось не такі при наборі швидкості по косі Елька б'ється на задніх відбійниках.Щоб не допускати розгойдування, доводитися ювелірно грати з педалямизчеплення і акселератора, при проїзді всіляких, горбків, горбиків інерівностей, яких неміряно. Швидкість до асфальту 5-20км/ч, час удорозі до цивілізації близько 2 годин. Зворотний шлях повз ті жмальовничі озера, з усілякими чаплями, качками, бакланами, пеліканами, чайками, степовими орлами, яструбками, дикими голубамита ін. Перераховувати можна дуже довго. На асфальтованих дорогахдороги назад – нічого цікавого. Благополучно прибули додому.
Про флору. Багато назв не знала навіть моя сестра – любительботанік). Переїжджаючи піщаними дорогами і перевалюючись через дюними занурювалися з одних запахів в інші. Контраст нереальний густеповітря трав одному полі змінювався іншим. Змішувався із запахомхвої, коли ми гуляли лісом, і змінювався запахом моря в мірунаближення до узбережжя.

Природа коси незвичайна і майже недоторкана цивілізацією.
<
Про фауну. Найзабутніші тварини коси - це комахи:комарі, мухи, ґедзі (симпатичні на вигляд метелика), оводи і ще купа всьогоповзаючого і літаючого, вічно голодне і радіє будь-яким гостям.Кусаються всі, навіть ті, які не повинні кусатися. Але такідрібниці забуваються. У пам'яті залишаються незвичайногозабарвлення голуби. Венеціанські (якщо я їх не сплутав) журавлі, чорноголові чайки (червоно-книжкові), руді зайці, дельфіни, купарізних качок, бакланів, пеліканів, чапель та інших птахів назв якихя просто не знаю.

<
З.И. У Дорозі та на косі дуже радував холодильничок, з прохолоднимвмістом. А на місці вранці та вечорами бензиновий пальник «Джміль4» готуючи нам каву, чай і різні страви з тушонки та локшини)
Середня витрата за поїзди склала 11, 4л/100км. З урахуванням близько200км поїздок пісками коси. Бака вистачило на всю подорож.
"і змінювався запахом моря з наближенням до узбережжя.

Природа коси незвичайна і майже недоторкана цивілізацією.
Про фауну. Найзабутніші тварини коси - це комахи:комарі, мухи, ґедзі (симпатичні на вигляд метелика), оводи і ще купа всьогоповзаючого і літаючого, вічно голодне і радіє будь-яким гостям.Кусаються всі, навіть ті, які не повинні кусатися. Але такідрібниці забуваються. У пам'яті залишаються незвичайногозабарвлення голуби. Венеціанські (якщо я їх не сплутав) журавлі, чорноголові чайки (червоно-книжкові), руді зайці, дельфіни, купарізних качок, бакланів, пеліканів, чапель та інших птахів назв якихя просто не знаю.

<
З.И. У Дорозі та на косі дуже радував холодильничок, з прохолоднимвмістом. А на місці вранці та вечорами бензиновий пальник «Джміль4» готуючи нам каву, чай і різні страви з тушонки та локшини)
Середня витрата за поїзди склала 11, 4л/100км. З урахуванням близько200км поїздок пісками коси. Бака вистачило на всю подорож.
"і змінювався запахом моря з наближенням до узбережжя.

Природа коси незвичайна і майже недоторкана цивілізацією.
Про фауну. Найзабутніші тварини коси - це комахи:комарі, мухи, ґедзі (симпатичні на вигляд метелика), оводи і ще купа всьогоповзаючого і літаючого, вічно голодне і радіє будь-яким гостям.Кусаються всі, навіть ті, які не повинні кусатися. Але такідрібниці забуваються. У пам'яті залишаються незвичайногозабарвлення голуби. Венеціанські (якщо я їх не сплутав) журавлі, чорноголові чайки (червоно-книжкові), руді зайці, дельфіни, купарізних качок, бакланів, пеліканів, чапель та інших птахів назв якихя просто не знаю.

<
З.И. У Дорозі та на косі дуже радував холодильничок, з прохолоднимвмістом. А на місці вранці та вечорами бензиновий пальник «Джміль4» готуючи нам каву, чай і різні страви з тушонки та локшини)
Середня витрата за поїзди склала 11, 4л/100км. З урахуванням близько200км поїздок пісками коси. Бака вистачило на всю подорож.