Некролог…

22 серпня 2012 року, пішла з життя Тойота Каріна 1989 рокународження.
Пишу і скупа чоловіча сльоза навертається. Думки плутаються і їхважко скомпонувати у щось цільне.Почати б з історії, але в головіспливають тільки останні моменти.Можливо, безглуздо писати некрологмашині, але я не можу по-іншому.За роки, які я провів спочатку назадньому сидінні, потім на пасажирському, а потім незабутні 8 роківза кермом Просто набір залізних, пластикових і скляних деталей, який став членом сім'ї, мені буде шалено не вистачати цьоговібруючого дизельного двигуна і модного в ті часи в Японіївелюрового салону, але я не шкодую. Був розвалитися за довго до 22серпня.Ще в 90-х йому в бочину влетіла "шісточка" з п'яним мужиком, продавивши два двері.Коли я навчався, їй 2 рази так зарядили ззаду, що у будь-якого вітчизняного авто вже давно колеса були б у я двічібив її спереду і ще збив собаку так, що крило загорнуло всередину, але вона перенесла це. Не обійшлося без шрамів, та вона витримала.А востаннє ще й врятувало життя моїй дружині, кумі та чотирьомдітям, одному з яких ще належить народитися і дізнатися, кому він, частково, завдячує життям. Я завжди знав, що не зможу від неїпросто так позбутися. Я навіть не уявляв, чи зміг би я її продатибудь-коли. Все дозволив випадок. Вона вирішила все за мене. Ярозумію, що не сама вона вирулила, підставивши бік під трамвай, алев такі моменти починаєш вірити у гребану долю. Останній рік яотримував лише насолоду від водіння. Вона повністю виправдовуваласлоган Тойоти тих років:Тойота — керуй мрією". Мені її невистачатиме. Навіть дружина не може спокійно дивитися на їїрозбитий бік… прощавай, Карино. Нам буде тебе не вистачати. ​​Але внас залишилася пам'ять. Може, коли або я поставлю тобіпам'ятник…