Справа була за день до нового (2015) року…
У ніч на 30.12.2014 насипало стільки снігу, що практично не буломожливості пересуватися по снігу пішки, не кажучи вже про будь-якийтранспорт, як виявилося, все Жовтневе було відрізано від рештиміста. Міста завмерла в тиші…
І тут, наче за якимось іронічним збігом, з'явилася необхідністьтерміново їхати до села…відкопувати бабусин двір (замело так, щовона не могла вийти з дому)
< На моє здивування, того ранку, коли я вийшов на вулицю, ісправді було так усе засипане, наче в Сибіру… Ні дорогий, ні стежтобі… нічим, до того ж і слідів людей не було практично. Довелосяпо цих кучугурах пробиратися в гараж ... Місцями застряючи до пояса... Витративши близько години шляху (в хорошу погоду вистачало10-15 хвилин), я все-таки досяг Цілі... Але що ж я побачив? ..
Через "коридорну" побудову гаражів, їх місцями засипало аж по дах! А чийсь гараж навпаки, чисто та безсніжно. Це все вітерпідметушився. Кому як пощастило…
Найцікавіше, що я бачив, як намагалися виїхати звідти повнопривідніпаркетники та позашляховики… але на жаль…вони кидали цю витівку, ійшли геть…
Загалом, поки що я зміг відкрити свій гараж, довелося потонути вснігу повністю ... Доводилося навіть на животі повзти, щоб незастрягти надовго ... Потім руками викопував хвіртку гаража (добрещо вона була! ), І нарешті опинився в гаражі. Завів машину безпроблем. А поки вона прогрівалася, взявся відкопувати гараж…
Близько 2-ї години відкопував сам гараж…За цей час підтяглися двоємоїх друзів…Але ж відкопати гараж це навіть було не "підлогасправи"!
Як-не-як, з труднощами я все-таки виїхав з гаража. Закрив його, прихопивши з собою 2 лопати і почав пробивати собі шлях далі. Скажувам чесно, ніколи б не думав, що майже двотонна задньо-привіднамашина буде так славно собі пробивати шлях у кучугурах! > Великими плюсами служили:зимова гума (особливо задня, але нешипована, а просто з дуже великим протектором), а також листметалу, який знизу захищав мотор, і всі його органи. Особливеспасибі цьому листу, адже дві тонни ваги перетворили машину наподобу човна!
Загалом, ще близько двох годин ми витратили, поки добралися досторожки ... Врахуйте, ми вручну копали лопатами колію, місцямидоходила до пів- метра (природно копали з того боку, звідки вітерчастково сніг вигнав)…
Дібравшись до сторожки ми бачили безліч людей з лопатами, що йдутьвикопувати кожен свій особистий гараж…
Найгірше, що всі проходили повз і насміхалися... Ніхто допомогу незапропонував..."...Ви киньте це...Це марення...Ви ніколи так незможете виїхати..." інший спосіб, як дістатися до села…
Але тут підтягнувся ще один друг, з їжею та питтям…ми перекусили, іце вже стало принципом — вибратися звідти!
Тому ми взяли у сторожів ще дві лопати і все-таки змогли прокопатишлях до картодрому! (біля картодрому дорога була чиста тому, щоякийсь дивак там застряг увечері, не доїхавши до гаража, ірано-вранці він домовився з якимсь трактористом, який його звідтивитяг, і відтягнув під його будинок… тим самим, прочистивши частинудороги)
Настільки складно звідти все-таки було виїхати, тому що місцямимашина повністю сідала на пузо! Всі колеса опинялися в повітрі! ..Ічасом, навантажуючи задню вісь машини, то їхати доводилося лише наній...Задньої осі...Адже передок просто ковзав на захисті, нібикатамаран... Допомагав гарний розгін, і сиділи в багажнику троєдрузів ... Тому ми все-таки години за 2-3 досягли повногоуспіху!
Найнеприємніше було бачити цих людей, яким було побік ... Вони тежвідкопували свої машини ... Скільки разів вони виглядали ідивилися, як далеко ми просунулися ... І просто егоїстично чекали... Загалом ми побачили близько 40 людей з лопатами і ніхто незапропонував допомогу ... Спільними ж зусиллями було б набагатошвидше ... Тобто ті, кому терміново потрібно було їхати, прикладають всі неможливі зусилля, щоб добитися результату, а всіінші сидять і спостерігають ... Немов хижаки ... І чекають, коли мидокопаємо, щоб вільно виїхати і поїхати у своїх справах ... Осьтакий народ у нас ... Ніякої взаємодопомоги! НІЧОГО! До того часу, мер все-таки звільнив виділити транспорт на очищення Жовтневогопісля, напевно, мільйона дзвінків… і те, очищалися в основномунайнеобхідніші дороги…а потім весь транспорт направляли чистити піднуль центр міста! ..Але це окрема розмова…
Словом, одні не справлялися зі своїми прямими обов'язками, якслід…Інші, наче хижаки спостерігали і чекали, коли зможутьскористатися "нашим результатом" ... Огидно знати, що живеш середтаких людей ... Яким все побік ... Крім себе коханого! У селі мизагалом добралися і все зробили як треба ... Дякую окреме заводуНДЗ-РУСАЛ та порту НІКА-ТЕРРА, які за своєю ініціативою, своїмтранспортом вичистили всі дороги до сіл того дня (і взагалі завждитак роблять, коли замітає снігом…) Від міри допомоги просто недочекаєшся…
Повернувшись назад ми вже помітили такий цікавий момент…що всі згаража виїжджають, заїжджають назад, як ні в чому не було... Це булосумно... Радує одне, що моя Гранада, не без допомоги друзів, звичайно, того дня перша виїхала з гаражів! br/>
Ця машина здатна багато на що! І я її не проміняв би ні на яку (салонну деревину). І це багато хто бачив… від кількох людейпохилого віку чув подяку, що дав їм можливість у той день виїхати зкооперативу… адже у кожного свої проблеми і турботи… а дідусікопати б це не змогли…
Ну, якось так.
Коментарі6
ти, хто на таких машинках їздять - молодці (я про гранатівників) а все інше - не машини
красені!
Ахахах…Чувак я пам'ятаю цей день))) Ми всім їм втерли носа))
вона не двотонна))
Молодці
Їздив 29-го по місту на міцику! Пару разів витягували, прокапав підлогу Миколаєва, але до дому доїхав! Хоча думки відвідували кинути десь машину, але рука не піднялася!