Цього разу ми вирішили жити у Местії та щодня робити радіальнівиїзди. Увечері температура повітря опускалася до -5 градусів. Унаметі ми жити не захотіли, а зупинилися у невеликому та затишномуготельчику. Домашня національна кухня, вино та яблучна горілка відгосподаря, увечері камін – хіба це не задоволення. Туристів у містідуже мало. Тому ввечері можна посидіти абсолютно комфортно вбудь-якому кафе. Не буду дражнити фотографіями національної кухні, а перейду відразу до поїздки до Ушгулів. За 50 кілометрів відМестії знаходиться селище Ушгулі. Прийнято вважати, що цевисокогірний, постійно заселений населений пункт. Асфальтної дорогитуди нема. На звичайному автомобілі туди дістатися неможливо.Потрібен лише позашляховик. Ні, якщо хочеться спробувати, будьласка, але цілісність Вашого авто абсолютно не гарантована. Дорогав Ушгул дуже гарна. Ну, правда дуже! Прямо біля дороги стоїть «Вежалюбові». Існує легенда, що цю вежу збудувала молода наречена, уякої на війні загинув звужений. Стоїть башта на камені не березігірської річки. Восени відвідування її абсолютно безкоштовне. (влітку біля вежі сидить доглядач якому треба заплатити симмолічні2 скрині з людини). За особливого бажання можна навіть піднятисяусередину вежі. Особливого захоплення та якихось гарних видів ізвежі не відкривається. Пил, дерев'яні сходи та мабуть все. Зовнівона виглядає набагато красивіше. А тим часом ми під'їжджаємо доУшгулі. Селище розташоване на висоті 2200 метрів над рівнем моря.Живе у селищі лише 70 сімей. Під'їжджаючи до нього здається, що частут зупинився. Суворі гори, суворі сванські вежі, сувора погода...Люди теж суворі! Прямо на дорозі стоїть сванський хлопчик звелосипедом без сидіння. Він пропонує купити справжню сванськусіль. Мішечок коштує 3 скрині. (це далеко не найкраща ціна. Але жце сіль із найвищого гірського селища.) Даємо йому 10 ларі, він намтри мішечки. А здачі каже ні. Дайте ще 2 скрині, а я Вам четвертиймішечок дам. Такий маленький і комерсант. На пропозицію цей 1 ларізалишити собі він розквіт і посміхнувся. Натомість погодився з намисфотографуватися.
З селища Ушгулі відкривається вид на схил гори Шхара. Гора Шхаравважається найвищою точкою Грузії – 5193 метри. Щоправда, нам трохине пощастило. Хмари щільно закрили вершину. І скільки ми не чекали, цього разу побачити Шхару нам не вдалося.
Особливе захоплення отримали від відвідування монастиря. Вінрозташований трохи вище селища. Стародавні церкви. Здається, щовона просто вросла в землю. Монах якось не ствердно дозволив намфотографувати. А ось усередину пускають всіх. У присутностінастоятеля ми так і не відчинили наш фотоапарат. Томузадовольняємося невеликим знімком зовні. Якщо Ви коли-небудьпотрапите в Ушгулі, обов'язково зайдіть у кафе «У кішки». Тількитут готують найсмачніші кубдарі. Ми куштували кубдарі в багатьохмісцях — але тут найсмачніші! А далі додому у Местію. Враженьпросто море. Ушгулі — дуже красиво. А ось наступного дня мивирушили до озер Корульді. Над селищем Местія, біля підніжжя гориУшба, на висоті понад 3000 метрів розташовані невеликі озера.Купатися в них не вийде, а от просто подивитись, чому б і ні.Відразу за селищем ґрунтова дорога різко набирає вгору. Біляджерела попили справжнього нарзану, щоправда, тече з-під землігазована вода. Тепер уперед, все вгору та вгору. Мотор реве, вжеїдемо на зниженій… А далі. Такий відкрився вид на гору Ушба! Огоооо!
Дощі, які перед нашим приїздом йшли цілий тиждень, завадилиповністю піднятися до озер. Десь на висоті 2500 метрів дорога сталанепроїзною для автомобіля. Мокра глина… колеса буксують… Напревеликий жаль, не заїхати. Довелося машину залишити і далі пішки.Іти не довго. Щось близько години. Але, повірте — це того варте! Мибагато буваємо в горах. Ми не вперше у Сванетії. Але… Побаченепросто розірвало мозок, а емоції зашкалювали!
Засніжені вершини, яскраві жовті та червоні фарби. Таке можнапобачити лише восени. Тут улітку теж дуже красиво. Але… якщо Вивибираєте тур до Грузії, я б радив до Сванетії їхати восени.Щехочеться розповісти про водоспади біля селища Бече. Селищерозташоване за 15 кілометрів нижче Местії. Відразу скажу — машиноюнемає прямого під'їзду. За селищем дорога впирається в гірськурічку і… Далі автомобільної дороги немає. Тільки пішки стежкоювгору вздовж річки.
Іти довго. Іноді здається, що повна вічність. Від річки, де микинули машину, до водоспаду для непідготовленої людини дорогазайняла 2-2, 5 години. Важко іноді дуже важко. На цій доріжціприходить розуміння, що робити зарядку потрібно, жерти треба менше, а спортом займатися обов'язково. Єдине, що прикрашає - це шаленаприрода та види на гори. І водоспад здається ще красивішим. Вищеводоспаду, біля підніжжя гори Ушба, знаходиться льодовик. Кажуть, там дуже гарно! Але для того, щоб у цьому переконатись, треба ще1-1, 5 години йти пішки вгору. Цього року ми так і не дійшли дольодовика. Але ж треба щось залишити для наступного разу! Ось такамаленька розповідь про тур до Грузії восени. Сванетія восени дужездивувала. Виїжджати зовсім не хотілося. І гори також не хотіли насвідпускати. На дорозі назад потрапили на ремонтні дороги по розборузавалу. Працюють шляховики дуже швидко. Тому довго нам стояти недовелося.
Ось і все. Тур до Грузії восени закінчено. У пам'яті залишилисянадзвичайні краєвиди і панорами засніжених гір.
Приїдемо ще? Звісно приїдемо!
"тому довго нам стояти не довелося.
Ось і все. Тур до Грузії восени закінчено. У пам'яті залишилисянадзвичайні краєвиди і панорами засніжених гір.
Приїдемо ще? Звісно приїдемо!
"тому довго нам стояти не довелося.
Ось і все. Тур до Грузії восени закінчено. У пам'яті залишилисянадзвичайні краєвиди і панорами засніжених гір.
Приїдемо ще? Звісно приїдемо!
Коментарі4
На звичайному автомобілі туди дістатися неможливо. Потрібний тільки позашляховик. - бачили як туди перся місцевий старенький легковий лексус, ось прямий через такі калюжі як на фото, стрибаючи по здоровенних валунах (якраз туди бетонку робили, полови...
Привіт друзі! який це був місяць?
Поки що тільки мрію про таку поїздку. А з хлопчиком якою мовою розмовляли?
Фото зі стрибками нагадали фільм КінДзаДза. ))) www.kino-teatr.ru/blog/699/18074.jpg