Шлях до мініка

Після того, як мені наприкінці 2017 року розвалили е34 я катався наЖизі дейлі Задоволення вкрай сумнівне, особливо влітку набутербродах/прямих сошках/заварці, але проїхав на ній 20к за рік, впринципі, змирився. У 2018 році, тому ми з другом відкрили свійневеликий сервіс і для його розвитку та банального функціонуваннямені потрібно було багато їздити містом (в принципі, зараз нічогоне змінилося).
Яксь до нас приїхав клієнт на е34, яка дісталася йому від діда йогонареченої.Завдання стояло на бомж-деталях зібрати її на продаж (щобнічого не стукало і не текло.) Після підрахунків дійшли висновку, що робити її сенсу то й немає особливо - при продажу він сильноціну не підніме, тк машина за техпаспортом, є моменти по днищу ізовні вона пряма покотана вся (жодного ідеального елемента не було)і я йому запропонував машину викупити (для нього на 200 $ навіть уплюс ця схема працювала). Так він продав машину за півдня, а якупив собі мертв'яка, який на наявних у мене запчастинах воскресивза тиждень і катався на ній безпроблемно півроку. Їзда намалопотужній е34 на 15" дисках і 205/65 гумі має свої принади, звичайно - одна з найкомфортніших машин, які траплялися. Ні про якуруління мови не йшло, але оскільки машина була на м20б20 - церуління не потрібно взагалі)<
але ніхто не ліз туди кривими руками, не різав кузов під овали і неклеїв тонер.
Катаючись на е34 мені не вистачало тільки кондера) Підвернулася е46дуже жива, але з нюансами))
Нюанс полягав у тому, що в ній був встановлений двигун об'ємом 5.5з компресором Машина люта була прямий, коли її забрав, влаштовувалиатракціон і катали всіх бажаючих та так, що гуми ззаду незалишилося практично). Двигун я повинен був повернути, -цьому йогодемонтували і поставили замість нього м52б20 - суха, жива, не жерламасло і ще не з прикрученим милицею у вигляді валвотроніка і вічнопоточної його прокладки (по заводу в цій машині стояв н42, але йогоустановку я навіть не розглядав). По машині — це була дводверка (безрамкові двері, в які я закохався), у плівці на любителя (алемені було ок, крім ступору на мийках спочатку тк хз як її помитинормально, щоб плівку не зіпсувати), у самому живому кузові, якиймені траплявся, на гвинтовій підвісці лайнсрейсинг (ось це дляміста пряме пекло, особливо на пружинах 12кг спереду і 10 ззаду), на гарній мультимедії яка керувала всім, аж до частоти мерехтінняповторювачів повороту Чим мені вона не подобалася - в салоні вкраймало місця. Нікуди покласти телефон, нікуди нормально поставити 2чашки кави і рукою я міг з місця водія дістати до пасажирськихдверей не відриваючи лопатки від сидіння водія. А центральні стійкидаху – це взагалі окрема історія. Але, завдяки е46 я зрозумів, щомені не потрібен для міста великий седан, що я хочу 2дв компактнутачку, яка може їхати трохи швидше потоку і в ідеалі, щоб це бувхетч, тк корисного простору в ньому набагато більше ніж у 2двседані немає задньої полиці, яка заважає використовувати багажник ізадній ряд так, як хотілося б.
Хороший товариш в один із днів спантеличив пошуком е46 для себе і ядопомагав йому їх вибирати - лопатили оголошення на ріа пачками іодну запросили до нас у сервіс на огляд. Товариш спізнювався натаксі, поки ми дивилися машину його майбутню потенційно. Побачившищо він приїхав під сервіс, здивувався, що він не заходить усередину- вийшов на вулицю його зустріти, а він стоїть біля моєї е46 і каже "продай". Кажу "жень, не красиво, там продавець приїхав тобі машинупоказувати, зайди хоч)". Він зайшов, подивився її (був білий седану доресті) і такий "ясно, зрозуміло, то що, тачку продаси мені? ".Було і незручно і приємно в той момент. Взагалі я розумів, що це немоє, але їздити те на чому? Женя наполягав і зрештою я продав йомумашину і пересів знову на сіру е34, але вже з думками що купитизамість е46. Разом з цими думками з'явилося ще бажання пригнатитачку зі США, не з метою заощадити, а щоб зрозуміти як цевідбувається і отримати досвід. Познайомився і потоваришував зІллею (теж наш клієнт, який привозив битки на ремонт постійно) ірозповів свої критерії:2дв, механіка, безрамкові двері в ідеалі, хетч або седан зі спинками обома і щоб їхав.
Було 3 кандидати:
1.Генезис (забракований тому як у салоні залишився солярисом);
2.Купер ф56 s;
3.ГТ86 (не знайшлася на ручці і в нормі стані).
Зупинилися на купері і почали пошуки. До критеріїв безпосередньо поміні був доданий колір - кожен крім синього і зеленого. 2 місяцімоніторингу та рибка спіймана за всіма бажаними критеріями і навітьбільше, тк автомобіль був на спорт підвісці із заводу (і це чи неєдина опція в машині ахах).

> Через 2 місяці він у мене, через 3 місяці готовий. Двері уколір купив, безпеку зробив у ТрампСервіс. Все зібрав назад і почавкататись.

Після споттера
зашпакльовано/загрунтовано
забрав з малярки
і трохи підібрав
Перший виїзд ознаменований просто шквалом негативних емоцій —поєднання ваги в 1170кг (і це чесні кг тк немаєпанорами/мультимедії та всього важкого дооснащення), спорт-підвіскита ранфлету вселило впевненість у тому, що завтра я машину продаю.Але завтра замість продажу купив гуму Sailun Atrezzo r01 (напівлик, трейдвер 180 здається) і відпустило - на машині стало можливоїздити. Не подумайте, я не ніжка, якою треба плисти на матраці і вдупу горошинка тисне - у мене були машини з кліренсом 4мм ізатиснутою підвіскою (жига на статиці з таким кліренсом), е30 нажорсткій підвісці, е46 на дубових гвинтах, але мінік підняв планкудубовості на новий нестерпний рівень і довелося її опускати гумою)Після цього, в принципі, почав просто кататися і кайфувати -руління не таке круте як у R56 JCW ( вага у ф-кузовів таки даєтьсявзнаки), але точно — найкраща машина по руліжці, що в менебула.