SAAB - живий, поки про нього пам'ятають і на ньому - літають.)

SAABратья, кто-то уже видел этот фильм? И если да, тобто тамякий-небудь бальзам для душі сааберу? Знайшов два, біль. Легше нестало.)
— 1.
Ця картина наповнена смутком, тугою, порожнечею та самотністю, вонавводить глядача в якийсь депресивний стан, навіює сумні думки і невідпускає до самого кінця.

Юсуке — театральний режисер, його запрошують на фестиваль, де вінмає поставити 'Дядю Ваню' нашого А. П. Чехова і на додачу вінотримує дівчину- водія Мисаки, чиє завдання — доставляти пасажира зпункту А до пункту В. Спочатку стосунки у них не складалися, точніше, їх не було взагалі, але згодом їм вдалося розговорити одинодного через неспішні діалоги (у Муракамі завжди так), які- тонезначні фрази ці два герої розкриваються одна перед одною, оголюючи тупий біль, що роз'їдає їхню душу ще з далекого минулого.Він починає багато усвідомлювати у своєму шлюбі і розуміти дружину, якої втратив два роки тому. Він знайшов у Мисакі дочку, яку втративдавно, а вона знайшла в ньому батька, якого в неї ніколи не було. Іпоступово роль дівчини-водія стає центральною, трохи зміщуючи у біксумного режисера. Це фільм про те, яку величезну роль грають жінкив житті чоловіків. Про те, скільки змила вони привносять у їхнєіснування. Це працює і у зворотний бік, жінки без чоловіків теж незможуть жити. І не тому що комусь треба забивати цвях у стінкуперіодично, а комусь потрібно стояти біля плити і готувати смачніборщі, ні, з цим всі вже навчилися справлятися самостійно. Справа устосунках, в емоціях, у коханні, нарешті, у таких дрібницях, якспільний перегляд фільму на дивані під пледом чи вибір шафи увітальню. Чоловік і жінка як інь і янь доповнюють один одного, іякщо один з них втрачає свою половинку, він відчуває глибокийсмуток і намагається знайти в собі сили, щоб рухатися далі.

> Фільм знятий за мотивами оповідання зі збірки Харукі Муракамі'Чоловіки без жінок'. І ця стрічка, як і всі книги цього автора, сповнені глибокого сенсу, який з першого разу можна не вловити. Алефінал залишає достатньо простору для роздумів. І хоча я люблю такінеквапливі та спокійні історії, але на мій погляд хронометражфільму сильно розтягнутий. Три години — це занадто навіть для мене.Я терплю і буду терпіти, доки життя моє не скінчиться саме собою…Терпи й ти. ' - ці слова з п'єси Чехова 'Дядя Ваня' кілька разівповторюються в новій японській стрічці 'Сядь за кермо моєї машини'.Стрічці, що підкорила міжнародні кінофестивалі і стала головноюкартиною Японії 2021 року. Жінок'. Але головним твором, що втягуєглядачів у свою реальність, є п'єса Антона Чехова 'Дядя Ваня' —саме її герої фільму постійно слухають і репетирують, готуючись допостановки. За кермо моєї машини' — неспішний, повільний, майжемедитативний фільм, в якому є місце великим паузам, невеликійкількості персонажів і величезній кількості роздумів. Хтось можесказати, що ні про що. Хтось порахує фільм, слідом за книгоюМуракамі, глибоким аналізом почуття самотності та непереборнихвідмінностей у сприйнятті людьми реальності, навіть якщо вони ємаксимально близькими і рідними. Хтось зробить акцент на чеховськихмотивах і побачить цей фільм як історію про екзистенційну кризу, властиву будь-якій людині. Про людину, яка прожила більше половинисвого життя, обернулася назад, глянула на сьогодення і також якгерой чеховської п'єси усвідомила, що життя втрачено безповоротно.Минулого немає, воно безглуздо витрачено на дрібниці, а справжнєжахливо через свою безглуздість. А дивлячись у майбутнє змушенийвизнати:'Нічого я не хочу, нічого мені не потрібно, нікого я нелюблю...' А хтось вважатиме, що 'Сядь за кермо моєї машини' — одинз найкращих і надихаючих фільмів, що аналізують взаємний вплив іперетин мистецтва з реальністю. І надає глядачеві можливість разоміз героями стрічки зупинитися і поміркувати про питання, які мучатькожного з нас і відчайдушно уникають нас, тому що на них немаєвідповіді. Минуле будь-яку людину сповнене болю, жалю ірозчарувань. Ми всі хотіли б повернути час назад. Але як нам житизі своїм минулим у безрадісному сьогоденні? Цей фільм дає нам дужепросту і водночас дуже складну відповідь — терпіти… 'А коли настаненаша година, ми покірно помремо і там за труною ми скажемо, що мистраждали, що ми плакали, що нам було гірко, і бог зглянеться наднами, і ми… побачимо життя світле, прекрасне, витончене, мизрадіємо і на теперішні наші нещастя оглянемося з розчуленням, зусмішкою — і відпочинемо. b> як мінімум - кіно для SAAB). ))

"
'Сядь за кермо моєї машини' офіційно є екранізацією однойменноїрозповіді Харукі Муракамі, опублікованої в збірці 'Чоловіки безжінок'. Але головним твором, що втягує глядачів у свою реальність, є п'єса Антона Чехова 'Дядя Ваня' — саме її герої фільму постійнослухають і репетирують, готуючись до постановки. За кермо моєїмашини' — неспішний, повільний, майже медитативний фільм, в якому ємісце великим паузам, невеликій кількості персонажів і величезнійкількості роздумів. Хтось може сказати, що ні про що. Хтось порахуєфільм, слідом за книгою Муракамі, глибоким аналізом почуттясамотності та непереборних відмінностей у сприйнятті людьмиреальності, навіть якщо вони є максимально близькими і рідними.Хтось зробить акцент на чеховських мотивах і побачить цей фільм якісторію про екзистенційну кризу, властиву будь-якій людині. Пролюдину, яка прожила більше половини свого життя, обернулася назад, глянула на сьогодення і також як герой чеховської п'єси усвідомила, що життя втрачено безповоротно. Минулого немає, воно безглуздовитрачено на дрібниці, а справжнє жахливо через свою безглуздість.А дивлячись у майбутнє змушений визнати:'Нічого я не хочу, нічогомені не потрібно, нікого я не люблю...' А хтось вважатиме, що 'Сядьза кермо моєї машини' — один з найкращих і надихаючих фільмів, щоаналізують взаємний вплив і перетин мистецтва з реальністю. І надаєглядачеві можливість разом із героями стрічки зупинитися іпоміркувати про питання, які мучать кожного з нас і відчайдушноуникають нас, тому що на них немає відповіді. Минуле будь-якулюдину сповнене болю, жалю і розчарувань. Ми всі хотіли б повернутичас назад. Але як нам жити зі своїм минулим у безрадісномусьогоденні? Цей фільм дає нам дуже просту і водночас дуже складнувідповідь — терпіти… 'А коли настане наша година, ми покірнопомремо і там за труною ми скажемо, що ми страждали, що ми плакали, що нам було гірко, і бог зглянеться над нами, і ми… побачимо життясвітле, прекрасне, витончене, ми зрадіємо і на теперішні нашінещастя оглянемося з розчуленням, з усмішкою — і відпочинемо.b> як мінімум - кіно для SAAB). ))
"
'Сядь за кермо моєї машини' офіційно є екранізацією однойменноїрозповіді Харукі Муракамі, опублікованої в збірці 'Чоловіки безжінок'. Але головним твором, що втягує глядачів у свою реальність, є п'єса Антона Чехова 'Дядя Ваня' — саме її герої фільму постійнослухають і репетирують, готуючись до постановки. За кермо моєїмашини' — неспішний, повільний, майже медитативний фільм, в якому ємісце великим паузам, невеликій кількості персонажів і величезнійкількості роздумів. Хтось може сказати, що ні про що. Хтось порахуєфільм, слідом за книгою Муракамі, глибоким аналізом почуттясамотності та непереборних відмінностей у сприйнятті людьмиреальності, навіть якщо вони є максимально близькими і рідними.Хтось зробить акцент на чеховських мотивах і побачить цей фільм якісторію про екзистенційну кризу, властиву будь-якій людині. Пролюдину, яка прожила більше половини свого життя, обернулася назад, глянула на сьогодення і також як герой чеховської п'єси усвідомила, що життя втрачено безповоротно. Минулого немає, воно безглуздовитрачено на дрібниці, а справжнє жахливо через свою безглуздість.А дивлячись у майбутнє змушений визнати:'Нічого я не хочу, нічогомені не потрібно, нікого я не люблю...' А хтось вважатиме, що 'Сядьза кермо моєї машини' — один з найкращих і надихаючих фільмів, щоаналізують взаємний вплив і перетин мистецтва з реальністю. І надаєглядачеві можливість разом із героями стрічки зупинитися іпоміркувати про питання, які мучать кожного з нас і відчайдушноуникають нас, тому що на них немає відповіді. Минуле будь-якулюдину сповнене болю, жалю і розчарувань. Ми всі хотіли б повернутичас назад. Але як нам жити зі своїм минулим у безрадісномусьогоденні? Цей фільм дає нам дуже просту і водночас дуже складнувідповідь — терпіти… 'А коли настане наша година, ми покірнопомремо і там за труною ми скажемо, що ми страждали, що ми плакали, що нам було гірко, і бог зглянеться над нами, і ми… побачимо життясвітле, прекрасне, витончене, ми зрадіємо і на теперішні нашінещастя оглянемося з розчуленням, з усмішкою — і відпочинемо.b> як мінімум - кіно для SAAB). ))
" втягуючим глядачів у свою реальність, є п'єса Антона Чехова 'ДядяВаня' — саме її герої фільму постійно слухають і репетирують, готуючись до постановки. ' — неспішний, повільний, майжемедитативний фільм, в якому є місце великим паузам, невеликійкількості персонажів і величезній кількості роздумів. Хтось можесказати, що ні про що. Хтось порахує фільм, слідом за книгоюМуракамі, глибоким аналізом почуття самотності та непереборнихвідмінностей у сприйнятті людьми реальності, навіть якщо вони ємаксимально близькими і рідними. Хтось зробить акцент на чеховськихмотивах і побачить цей фільм як історію про екзистенційну кризу, властиву будь-якій людині. Про людину, яка прожила більше половинисвого життя, обернулася назад, глянула на сьогодення і також якгерой чеховської п'єси усвідомила, що життя втрачено безповоротно.Минулого немає, воно безглуздо витрачено на дрібниці, а справжнєжахливо через свою безглуздість. А дивлячись у майбутнє змушенийвизнати:'Нічого я не хочу, нічого мені не потрібно, нікого я нелюблю...' А хтось вважатиме, що 'Сядь за кермо моєї машини' — одинз найкращих і надихаючих фільмів, що аналізують взаємний вплив іперетин мистецтва з реальністю. І надає глядачеві можливість разоміз героями стрічки зупинитися і поміркувати про питання, які мучатькожного з нас і відчайдушно уникають нас, тому що на них немаєвідповіді. Минуле будь-яку людину сповнене болю, жалю ірозчарувань. Ми всі хотіли б повернути час назад. Але як нам житизі своїм минулим у безрадісному сьогоденні? Цей фільм дає нам дужепросту і водночас дуже складну відповідь — терпіти… 'А коли настаненаша година, ми покірно помремо і там за труною ми скажемо, що мистраждали, що ми плакали, що нам було гірко, і бог зглянеться наднами, і ми… побачимо життя світле, прекрасне, витончене, мизрадіємо і на теперішні наші нещастя оглянемося з розчуленням, зусмішкою — і відпочинемо. b> як мінімум - кіно для SAAB). ))
" втягуючим глядачів у свою реальність, є п'єса Антона Чехова 'ДядяВаня' — саме її герої фільму постійно слухають і репетирують, готуючись до постановки. ' — неспішний, повільний, майжемедитативний фільм, в якому є місце великим паузам, невеликійкількості персонажів і величезній кількості роздумів. Хтось можесказати, що ні про що. Хтось порахує фільм, слідом за книгоюМуракамі, глибоким аналізом почуття самотності та непереборнихвідмінностей у сприйнятті людьми реальності, навіть якщо вони ємаксимально близькими і рідними. Хтось зробить акцент на чеховськихмотивах і побачить цей фільм як історію про екзистенційну кризу, властиву будь-якій людині. Про людину, яка прожила більше половинисвого життя, обернулася назад, глянула на сьогодення і також якгерой чеховської п'єси усвідомила, що життя втрачено безповоротно.Минулого немає, воно безглуздо витрачено на дрібниці, а справжнєжахливо через свою безглуздість. А дивлячись у майбутнє змушенийвизнати:'Нічого я не хочу, нічого мені не потрібно, нікого я нелюблю...' А хтось вважатиме, що 'Сядь за кермо моєї машини' — одинз найкращих і надихаючих фільмів, що аналізують взаємний вплив іперетин мистецтва з реальністю. І надає глядачеві можливість разоміз героями стрічки зупинитися і поміркувати про питання, які мучатькожного з нас і відчайдушно уникають нас, тому що на них немаєвідповіді. Минуле будь-яку людину сповнене болю, жалю ірозчарувань. Ми всі хотіли б повернути час назад. Але як нам житизі своїм минулим у безрадісному сьогоденні? Цей фільм дає нам дужепросту і водночас дуже складну відповідь — терпіти… 'А коли настаненаша година, ми покірно помремо і там за труною ми скажемо, що мистраждали, що ми плакали, що нам було гірко, і бог зглянеться наднами, і ми… побачимо життя світле, прекрасне, витончене, мизрадіємо і на теперішні наші нещастя оглянемося з розчуленням, зусмішкою — і відпочинемо. b> як мінімум - кіно для SAAB). ))
"
Про що ж він? Хтось може сказати, що ні про що. Хтось порахуєфільм, слідом за книгою Муракамі, глибоким аналізом почуттясамотності та непереборних відмінностей у сприйнятті людьмиреальності, навіть якщо вони є максимально близькими і рідними.Хтось зробить акцент на чеховських мотивах і побачить цей фільм якісторію про екзистенційну кризу, властиву будь-якій людині. Пролюдину, яка прожила більше половини свого життя, обернулася назад, глянула на сьогодення і також як герой чеховської п'єси усвідомила, що життя втрачено безповоротно. Минулого немає, воно безглуздовитрачено на дрібниці, а справжнє жахливо через свою безглуздість.А дивлячись у майбутнє змушений визнати:'Нічого я не хочу, нічогомені не потрібно, нікого я не люблю...' А хтось вважатиме, що 'Сядьза кермо моєї машини' — один з найкращих і надихаючих фільмів, щоаналізують взаємний вплив і перетин мистецтва з реальністю. І надаєглядачеві можливість разом із героями стрічки зупинитися іпоміркувати про питання, які мучать кожного з нас і відчайдушноуникають нас, тому що на них немає відповіді. Минуле будь-якулюдину сповнене болю, жалю і розчарувань. Ми всі хотіли б повернутичас назад. Але як нам жити зі своїм минулим у безрадісномусьогоденні? Цей фільм дає нам дуже просту і водночас дуже складнувідповідь — терпіти… 'А коли настане наша година, ми покірнопомремо і там за труною ми скажемо, що ми страждали, що ми плакали, що нам було гірко, і бог зглянеться над нами, і ми… побачимо життясвітле, прекрасне, витончене, ми зрадіємо і на теперішні нашінещастя оглянемося з розчуленням, з усмішкою — і відпочинемо.b> як мінімум - кіно для SAAB). ))
"
Про що ж він? Хтось може сказати, що ні про що. Хтось порахуєфільм, слідом за книгою Муракамі, глибоким аналізом почуттясамотності та непереборних відмінностей у сприйнятті людьмиреальності, навіть якщо вони є максимально близькими і рідними.Хтось зробить акцент на чеховських мотивах і побачить цей фільм якісторію про екзистенційну кризу, властиву будь-якій людині. Пролюдину, яка прожила більше половини свого життя, обернулася назад, глянула на сьогодення і також як герой чеховської п'єси усвідомила, що життя втрачено безповоротно. Минулого немає, воно безглуздовитрачено на дрібниці, а справжнє жахливо через свою безглуздість.А дивлячись у майбутнє змушений визнати:'Нічого я не хочу, нічогомені не потрібно, нікого я не люблю...' А хтось вважатиме, що 'Сядьза кермо моєї машини' — один з найкращих і надихаючих фільмів, щоаналізують взаємний вплив і перетин мистецтва з реальністю. І надаєглядачеві можливість разом із героями стрічки зупинитися іпоміркувати про питання, які мучать кожного з нас і відчайдушноуникають нас, тому що на них немає відповіді. Минуле будь-якулюдину сповнене болю, жалю і розчарувань. Ми всі хотіли б повернутичас назад. Але як нам жити зі своїм минулим у безрадісномусьогоденні? Цей фільм дає нам дуже просту і водночас дуже складнувідповідь — терпіти… 'А коли настане наша година, ми покірнопомремо і там за труною ми скажемо, що ми страждали, що ми плакали, що нам було гірко, і бог зглянеться над нами, і ми… побачимо життясвітле, прекрасне, витончене, ми зрадіємо і на теперішні нашінещастя оглянемося з розчуленням, з усмішкою — і відпочинемо.b> як мінімум - кіно для SAAB). ))
" нікого я не люблю...'

А хтось вважатиме, що 'Сядь за кермо моєї машини' — один ізнайкращих і надихаючих фільмів, що аналізують взаємний вплив таперетин мистецтва з реальністю.

У будь-якому випадку цей фільм — те, що виглядає з величезнимзадоволенням і надає глядачеві можливість разом з героями стрічкизупинитися і поміркувати про питання, які мучать кожного з них. Насі відчайдушно уникають нами, тому що на них немає відповіді. Минулебудь-яку людину сповнене болю, жалю і розчарувань. Ми всі хотіли бповернути час назад. Але як нам жити зі своїм минулим убезрадісному сьогоденні? Цей фільм дає нам дуже просту і водночасдуже складну відповідь — терпіти… 'А коли настане наша година, мипокірно помремо і там за труною ми скажемо, що ми страждали, що миплакали, що нам було гірко, і бог зглянеться над нами, і ми…побачимо життя світле, прекрасне, витончене, ми зрадіємо і натеперішні наші нещастя оглянемося з розчуленням, з усмішкою — івідпочинемо. b> як мінімум - кіно для SAAB). ))

" нікого я не люблю...'

А хтось вважатиме, що 'Сядь за кермо моєї машини' — один ізнайкращих і надихаючих фільмів, що аналізують взаємний вплив таперетин мистецтва з реальністю.

У будь-якому випадку цей фільм — те, що виглядає з величезнимзадоволенням і надає глядачеві можливість разом з героями стрічкизупинитися і поміркувати про питання, які мучать кожного з них. Насі відчайдушно уникають нами, тому що на них немає відповіді. Минулебудь-яку людину сповнене болю, жалю і розчарувань. Ми всі хотіли бповернути час назад. Але як нам жити зі своїм минулим убезрадісному сьогоденні? Цей фільм дає нам дуже просту і водночасдуже складну відповідь — терпіти… 'А коли настане наша година, мипокірно помремо і там за труною ми скажемо, що ми страждали, що миплакали, що нам було гірко, і бог зглянеться над нами, і ми…побачимо життя світле, прекрасне, витончене, ми зрадіємо і натеперішні наші нещастя оглянемося з розчуленням, з усмішкою — івідпочинемо. b> як мінімум - кіно для SAAB). ))