Зібралося нас три екіпажі.Так як моя дружина з недавнього часупочала боятися літати літаком, наш вибір упав на поромОдеса-Батумі.Відповідно їхали своєю машиною. Екіпажу потрібно булозатриматися в Одесі на кілька днів, тому вони летіли літакомОдеса-Батумі.Третій екіпаж не міг їхати на весь термін, їм требабуло повернутись додому на кілька днів раніше.Тому вони летіли вТбілісі.Ну ще під питанням був наш грузинський друг Роман зТбілісі, за дивним збігом обставин, що опинився в Москві, за планомми повинні були зустрітися все в Батумі 25 червня і від туди початинашу поїздку по Грузії.
Так як ми йшли поромом, то наше подорож почалася набагатораніше.
Паром вирушав 23-го числа і мав прибути до Батумі 25-го в обід.
Квитки були куплені за місяць через інтернет. Пором називавсяГрейфсвальд. Довідка:пором "грейфсвальд" місткістю 49 вагонів та 50автомобілів обслуговує лінію "іллічівськ – Поті" компанії "укрферрі". "грейфсвальд" - найбільше у світі судно класупасажирських автомобільно-залізничних поромів. Довжина - 191 м, ширина - 28 м, осаду - 7, 1 м, дедвейт - 7, 5 тис. Тонн, водотоннажність - 20 тис. Тонн, швидкість - 16-17 вузлів. На судніє контейнерно-автотранспортний майданчик ємністю 450 контейнерів і30 автопоїздів, обладнаний двома залізничними коліями для обробкиплатформ з контейнерами та автотранспортом. Потрібно було в деньвідправлення, обов'язково з'явиться в офіс компанії в Іллічівську, вручити їм копії своїх паспортів та отримати в замін паперовіквитки.
За розкладом час відправлення було заплановано на 18:00
Вранці я з'їздив у Іллічівськ, узяв квитки. Співробітник відразупопередив, зробіть по 4 копії паспортів і техпаспорту, а то там впорту у них нічого немає і будете бігати шукати ксерокс:) У меневзяли номер телефону і сказали чекати дзвінка. Так як поромвантажно-пасажирський, вантажі на першому місці, а пасажири – цевже бонус. Тому час відправлення та прибуття вказано дужеприблизно.
Повернувся я додому і стали чекати ми дзвінка. Поки чекали, трохизіпсувалася погода. Зателефонували нам о 19:00 і повідомили, щопотрібно бути в порту до 21:00. На той час злива пройшла і погоданалагодилася.
Приїхали ми на прохідну, там уже зібрався натовп пасажирів. Булипасажири без машин, їм було найгірше.Оскільки вони приїхали вранці, з різних міст України та й чекали весь цей час там. Що цікаво, заскладом пасажирів була одна третина наші, друга третина грузини татретина іноземці. Усі групи були приблизно рівними. Настав часнавантаження на пором, принаймні ми так наївно думали:)
Нас розділили на дві групи. Тих, хто без транспорту, відправили добудівлі порту, а тих, хто на своєму транспорті відправили в портоформлятися. Насамперед потрібно було пройти радіологічнийконтроль. Вийшов хлопець з приладом, пройшов навколо машин. Узяв унас копії документів. А от у іноземців копій не було. Чеснозізнатися, іноземці взагалі не розуміли, що відбувається. Так якніхто зі співробітників порту не говорив іноземними мовами.
Як виявилося, поки наша група вся не пройде повністю конкретнуслужбу порту, до наступної нас не пускали. Робити нічого, іноземцібігають територією порту, шукають ксерокс. Болтаємо з хлопцем зрадіоконтролю.
— Як думаєте коли вирушимо?
— Та дай боже що б уранці. — Та ваш пором ще на рейді стоїть. Заразна Туреччину пором вантажиться.
І тут стало зрозуміло, що поспішає особливо те й нікуди.
Повернулися іноземці і ми всі дружно поїхали проходити митницю.
Так вийшло, що до митника я потрапив перший.
— Добрий вечір, до вас можна?
— Добрий, а що треба? — Зараз ні, чекайте. Я до вас вийду.
— Ок.
Коли я вийшов, підійшов співробітник УкрФеррі (операторпорома).
— пройшов?
> — ні, каже чекати треба.
— погано, зараз сам сходжу дізнаюся.
Повернувся співробітник, нічого не вдієш. Треба чекати.
Митник вийшов до нас лише за дві години.
За цей час уже пішов пором на Туреччину і пришвартувався нашпором.
За той час поки ми чекали проходження митниці, поїхалиприкордонники, оформляти пішохідних пасажирів. До першої годининочі привезли до порома пішоходів на мікроавтобусі, за півгодини їмпривезли валізи. Чемодани везли в ковші бульдозера:))))) Потрібнобуло бачити очі іноземців:)))
Забравши валізи, пішоходи пішли заселяться на пором. А мизалишилися чекати на проходження паспортного контролю.
Нарешті, до третьої години ночі прийшли прикордонники, контрольпройшли швидко. Але пором ще тільки розвантажується. Ми залишилимашини на причалі та пішли заселяться на пором. Отримали ключі івпали спати.
О 8-й ранку, за гучномовцем усіх запросили до кают-компанії насніданок.
Якраз після сніданку дозволили завантажувати автомобілі напором.
В'їхали на верхню палубу, забрали залишок речей і пішливідпочивати.
< Десь до години дня нарешті завелася головна машина і миврешті-решт вийшли в море./>
На поромі
На самому поромі робити особливо нічого. Інтернету немає. Зв'язкузі світом теж немає. Є відео салон. Верхня палуба з лавками.
/p>
Після вечері відкривався бар, де можна було купити воду, пиво, чіпси, горішки.
Дельфіни часто грали на перегонки з поромом. Перебуваючи на поромів морі, ти розумієш, що виявляється можна жити без зв'язку, інтернету, гаджетів. За два дні ми всі перезнайомилися. Німці, чехи, поляки, грузини, всі знаходили спільну мову. Розповідали просебе, показували один одному маршрути. Здивувала чешка Мартіна, дівчинці 27 років, одна на мотоциклі. Маршрут у неї бувПрага-Польща-Україна-Грузія-Азербайджан-Вірменія та назад. Як мипотім списалися, все в неї вийшло і вона залишилася дужезадоволеною поїздкою. Ну от, минуло два дні і ми в Батумі.
Прийшли ми о 6-й ранку. Всіх запросили на сніданок, швидко поїли.Потрібно було здати ключі від каюти і чекати прикордонників докаюти. -компанії.
Паспортний контроль пройшли на поромі, дуже швидко. Взяли речі, пішли на транспортну палубу, завантажили речі в машину іпередчуваючи зустріч із друзями сіли в машину. Але пором щосьвантажне, а ми на другій палубі. Поки першу палубу не розвантажать, із другої з'їхати неможливо. Минула одна година, а за ним друга, третя. А ми біля машини. Навколо фури рефи, періодично вмикаютьсяхолодильники. Спека, сморід вихлопних газів, гуркіт. Жесть однимсловом.
Поки стоїмо, зідзвонюємося з екіпажами. > І ось, десь до 11години нарешті опускається трап на першу палубу.
З'їжджаємо задом по трапу. >
Митниця звіряє паспорти зі списком і всі ми в Батумі.
"
Поки ми були ще поряд з берегом, зателефонували з друзями тапопередили їх, що ми запізнюємося приблизно на добу.
На поромі
< br> На самому поромі робити особливо нічого. Інтернетунемає. Зв'язку зі світом теж немає. Є відео салон. Верхня палуба злавками.
/p>
Після вечері відкривався бар, де можна було купити воду, пиво, чіпси, горішки.
Дельфіни часто грали на перегонки з поромом. Перебуваючи на поромів морі, ти розумієш, що виявляється можна жити без зв'язку, інтернету, гаджетів. За два дні ми всі перезнайомилися. Німці, чехи, поляки, грузини, всі знаходили спільну мову. Розповідали просебе, показували один одному маршрути. Здивувала чешка Мартіна, дівчинці 27 років, одна на мотоциклі. Маршрут у неї бувПрага-Польща-Україна-Грузія-Азербайджан-Вірменія та назад. Як мипотім списалися, все в неї вийшло і вона залишилася дужезадоволеною поїздкою. Ну от, минуло два дні і ми в Батумі.
Прийшли ми о 6-й ранку. Всіх запросили на сніданок, швидко поїли.Потрібно було здати ключі від каюти і чекати прикордонників докаюти. -компанії.
Паспортний контроль пройшли на поромі, дуже швидко. Взяли речі, пішли на транспортну палубу, завантажили речі в машину іпередчуваючи зустріч із друзями сіли в машину. Але пором щосьвантажне, а ми на другій палубі. Поки першу палубу не розвантажать, із другої з'їхати неможливо. Минула одна година, а за ним друга, третя. А ми біля машини. Навколо фури рефи, періодично вмикаютьсяхолодильники. Спека, сморід вихлопних газів, гуркіт. Жесть однимсловом.
Поки стоїмо, зідзвонюємося з екіпажами. > І ось, десь до 11години нарешті опускається трап на першу палубу.
З'їжджаємо задом по трапу. >
Митниця звіряє паспорти зі списком і всі ми в Батумі.
"
Поки ми були ще поряд з берегом, зателефонували з друзями тапопередили їх, що ми запізнюємося приблизно на добу.
На поромі
< br> На самому поромі робити особливо нічого. Інтернетунемає. Зв'язку зі світом теж немає. Є відео салон. Верхня палуба злавками.
/p>
Після вечері відкривався бар, де можна було купити воду, пиво, чіпси, горішки.
Дельфіни часто грали на перегонки з поромом. Перебуваючи на поромів морі, ти розумієш, що виявляється можна жити без зв'язку, інтернету, гаджетів. За два дні ми всі перезнайомилися. Німці, чехи, поляки, грузини, всі знаходили спільну мову. Розповідали просебе, показували один одному маршрути. Здивувала чешка Мартіна, дівчинці 27 років, одна на мотоциклі. Маршрут у неї бувПрага-Польща-Україна-Грузія-Азербайджан-Вірменія та назад. Як мипотім списалися, все в неї вийшло і вона залишилася дужезадоволеною поїздкою. Ну от, минуло два дні і ми в Батумі.
Прийшли ми о 6-й ранку. Всіх запросили на сніданок, швидко поїли.Потрібно було здати ключі від каюти і чекати прикордонників докаюти. -компанії.
Паспортний контроль пройшли на поромі, дуже швидко. Взяли речі, пішли на транспортну палубу, завантажили речі в машину іпередчуваючи зустріч із друзями сіли в машину. Але пором щосьвантажне, а ми на другій палубі. Поки першу палубу не розвантажать, із другої з'їхати неможливо. Минула одна година, а за ним друга, третя. А ми біля машини. Навколо фури рефи, періодично вмикаютьсяхолодильники. Спека, сморід вихлопних газів, гуркіт. Жесть однимсловом.
Поки стоїмо, зідзвонюємося з екіпажами. > І ось, десь до 11години нарешті опускається трап на першу палубу.
З'їжджаємо задом по трапу. >
Митниця звіряє паспорти зі списком і всі ми в Батумі.
"
Після вечері відкривався бар, де можна було купити воду, пиво, чіпси, горішки. Часто грали на перегонки з поромом. Перебуваючи напоромі в морі, ти розумієш, що виявляється можна жити без зв'язку, інтернету, гаджетів. За два дні ми всі перезнайомилися. Німці, чехи, поляки, грузини, всі знаходили спільну мову. Розповідали просебе, показували один одному маршрути. Здивувала чешка Мартіна, дівчинці 27 років, одна на мотоциклі. Маршрут у неї бувПрага-Польща-Україна-Грузія-Азербайджан-Вірменія та назад. Як мипотім списалися, все в неї вийшло і вона залишилася дужезадоволеною поїздкою. Ну от, минуло два дні і ми в Батумі.
Прийшли ми о 6-й ранку. Всіх запросили на сніданок, швидко поїли.Потрібно було здати ключі від каюти і чекати прикордонників докаюти. -компанії.
Паспортний контроль пройшли на поромі, дуже швидко. Взяли речі, пішли на транспортну палубу, завантажили речі в машину іпередчуваючи зустріч із друзями сіли в машину. Але пором щосьвантажне, а ми на другій палубі. Поки першу палубу не розвантажать, із другої з'їхати неможливо. Минула одна година, а за ним друга, третя. А ми біля машини. Навколо фури рефи, періодично вмикаютьсяхолодильники. Спека, сморід вихлопних газів, гуркіт. Жесть однимсловом.
Поки стоїмо, зідзвонюємося з екіпажами. > І ось, десь до 11години нарешті опускається трап на першу палубу.
З'їжджаємо задом по трапу. >
Митниця звіряє паспорти зі списком і всі ми в Батумі.
"
Після вечері відкривався бар, де можна було купити воду, пиво, чіпси, горішки. Часто грали на перегонки з поромом. Перебуваючи напоромі в морі, ти розумієш, що виявляється можна жити без зв'язку, інтернету, гаджетів. За два дні ми всі перезнайомилися. Німці, чехи, поляки, грузини, всі знаходили спільну мову. Розповідали просебе, показували один одному маршрути. Здивувала чешка Мартіна, дівчинці 27 років, одна на мотоциклі. Маршрут у неї бувПрага-Польща-Україна-Грузія-Азербайджан-Вірменія та назад. Як мипотім списалися, все в неї вийшло і вона залишилася дужезадоволеною поїздкою. Ну от, минуло два дні і ми в Батумі.
Прийшли ми о 6-й ранку. Всіх запросили на сніданок, швидко поїли.Потрібно було здати ключі від каюти і чекати прикордонників докаюти. -компанії.
Паспортний контроль пройшли на поромі, дуже швидко. Взяли речі, пішли на транспортну палубу, завантажили речі в машину іпередчуваючи зустріч із друзями сіли в машину. Але пором щосьвантажне, а ми на другій палубі. Поки першу палубу не розвантажать, із другої з'їхати неможливо. Минула одна година, а за ним друга, третя. А ми біля машини. Навколо фури рефи, періодично вмикаютьсяхолодильники. Спека, сморід вихлопних газів, гуркіт. Жесть однимсловом.
Поки стоїмо, зідзвонюємося з екіпажами. > І ось, десь до 11години нарешті опускається трап на першу палубу.
З'їжджаємо задом по трапу. >
Митниця звіряє паспорти зі списком і всі ми в Батумі.
"
Паспортний контроль пройшли на поромі, дуже швидко. Взяли речі, пішли на транспортну палубу, завантажили речі в машину іпередчуваючи зустріч із друзями сіли в машину. Але пором щосьвантажне, а ми на другій палубі. Поки першу палубу не розвантажать, із другої з'їхати неможливо. Минула одна година, а за ним друга, третя. А ми біля машини. Навколо фури рефи, періодично вмикаютьсяхолодильники. Спека, сморід вихлопних газів, гуркіт. Жесть однимсловом.
Поки стоїмо, зідзвонюємося з екіпажами. > І ось, десь до 11години нарешті опускається трап на першу палубу.
З'їжджаємо задом по трапу. >
Митниця звіряє паспорти зі списком і всі ми в Батумі.
"
Паспортний контроль пройшли на поромі, дуже швидко. Взяли речі, пішли на транспортну палубу, завантажили речі в машину іпередчуваючи зустріч із друзями сіли в машину. Але пором щосьвантажне, а ми на другій палубі. Поки першу палубу не розвантажать, із другої з'їхати неможливо. Минула одна година, а за ним друга, третя. А ми біля машини. Навколо фури рефи, періодично вмикаютьсяхолодильники. Спека, сморід вихлопних газів, гуркіт. Жесть однимсловом.
Поки стоїмо, зідзвонюємося з екіпажами. > І ось, десь до 11години нарешті опускається трап на першу палубу.
З'їжджаємо задом по трапу. >
Митниця звіряє паспорти зі списком і всі ми в Батумі.
Коментарі13
так ... після прочитаного у мене в край зникло бажання поїхати в Грузію на поромі ... Краще вже полетіти літаком, а там взяти на прокат позашляховик ніж стільки часу витратити і нервів ... Та й за фінансами в результаті я думаю воно одне на одне встане …
Цілком вірно. Це швидше, зручніше і по грошам виходить однаково.
Цікаво, така неймовірна швидкість носить систематичний характер, чи просто так вийшло? Розраховував на цей пором дуже, а тепер ось на тобі))
Так, таке відбувається постійно. Плюс затримка виходу на добу і більше вважається нормальним. Про жодні умови та пофігічне ставлення в порту я вже мовчу.
Так, краще вже кілька днів зайвий провести в дорозі і їхати через Туреччину, якщо на те пішло Взагалі бляха завжди наївно вважав, що цей пором такий самий, як скажімо, пором Стамбул - Бурса =)
Ні, не! Тут все сумніше. Якщо хочеться на машині, то рекомендую через Туреччину чи Росію. За часом буде стільки ж, а дорогою буде набагато цікавіше. А ще в Грузії добре розвинена оренда джипів. Летиш туди літаком. , там беремо в оренду позашляховик а...
І як ці джипи? Нормальні за станом?
Ні, нормальні машини.
Це ми брали в оренду. ціни від 50 до 70 $
Епати бити. Дякую за статтю, я манав))) думав про цей пором - але моя дружина почне вирізати всіх по одному ніжочком у підворітті через таку організацію навантаження))) Для неї краще + 1000 км дати на машині, чим ЖДАААААААААААААААААААТ))) Ми у В'єтна...
Ми на поромі теж більше не поїдемо )
У 2015 році на цьому ж поромі їздили до Батумі. По ходу на українській стороні нічого не змінилося з того часу. ))) Стабільність ))) Той же бардак після приходу з Батумі до Іллічівська. Коли як на грузинській стороні все в рази простіше.
Так, це точно. До грузинів нам вже дуже далеко))))