Трип №3: Грузія

От власне весь маршрут:Херсон — Керч — Мін.Води — Степанцмінда —Мцхета — Тбілісі — Боржомі — Вардзія — Местіа — Кобулетті — Батумі— Степанцмінда — Мін. Води — Сочі — Адлер — Керч — Феодосія —Херсон.
Взагалі важко описати двотижневе прибуття в такій дивовижній країнідвома словами, як і підібрати ці пару кадрів для загальної вистави, але я чесно — спробую! почнемо…
Такий шлях від кордону до кордону.
Маршрут по Грузії
В очікуванні навантаження
ось ми і залізли на другий ярус

Думки кудись поїхати ніколи не покидають нашу молоду сім'ю.І ось, наслухавшись і промоніторивши питання, ми зважилися на цюпоїздку.Звичайно бентежило 2 кордони і тд і тп, але пором з Одесиабо Південного коштує дорогувато (своїм ходом практично в 3 разидешевше! ), та й за часом більше двох діб йде.Так що за умовчаннямвирішено їхати через РФ.
Так що озброївшись усім необхідним, а також не великиминапрацюваннями за маршрутом, ми вирушили в дорогу./>
Було це 29 травня і дощ супроводжував нас як мовчазний супутник недаючи відволіктися ні на йоту від дороги. Кордон Криму пройшлидосить спритно — лише за 1.5 години! Ми попрямували на подоланняпершої водної перешкоди — Керченської протоки. Все дуже крутоорганізовано, і ми не надовго там затрималися. Трохи післячотирьох, наші колеса торкнулися материка і продовжили свій шлях убік Грузинського кордону. Я чудово розумів, що сьогодні туди ми вженіяк не докотимо. Розраховував досягти Армавіра, але супутник-дощнас не залишав. Зізнаюся, після Краснодара злива була настількисильною, що кілька разів доводилося зупинятися - видимістьбуквально нульова та ще й настала ніч. Зупинилися ми упридорожньому готелі, не так і далеко від Армавіра у м. Кропоткін.Душ і спати!
Ранок був уже більш прихильним до нас і дощу на сьогодні непередбачалося. Дісталися пункту пропуску Верхній Ларс вже післяобіду і трохи здивувалися як він організований — величезна пробка, що складається з двох рядів — фур та легковиків. Але здивувала йшвидкість нашого очікування — близько години (на перший погляд, цебуло не менше 4-5 годин), треба віддати належне швидкості пропускумитниці — вони працюють! Грузинська митниця здається взагаліформальною та зайняла 5-7 хвилин. Доїхали до Степанцмінди (він жеКазбеки) вже ближче до шостої години вечора і вирішили далі неїхати, а заночувати тут, тим більше ранок давав надію побачити горуКазбек, але погода була не великодушною і цього так і не було.Небагато потинявшись по околицях, солідно повечерявши, мизаселилися в місцевий готель і почали думати куди їхати далі.Неподалік було високогірне селище Джугба і на шляху до Мцхетинайкрасивіші краєвиди, перевал (близько 2400 м над рівнем моря) івдало розташований оглядовий майданчик.

На шляху до Джугби
і це теж…
а це… ну так, там же) Види зачаровують, особливо приїхавши з літа вмісця, де на вершинах гір цілком спокійно лягають сніги, та йтемпера була близько 10-13 градусів. Пройшовши перевал, температурапочала підніматися і досягла своїх комфортних 23-х градусів.Погулявши Мцхете ми вирушили в Тбілісі, де було вирішено залишитисяяк мін на пів тижня! Відразу варто відзначити стан доріг — воничудові!
У Тбілісі дуже напружений рух і чесно кажучи, мені було настількине комфортно, можна сказати навіть стрімко, що вирішив цим славниммістом на машинці не оглядати, а скористатися таксі та метро.Культура водіння в цілому є, але це ніяк не стосується столиці - нісигналів повороту, ніяких тобі натяків на маневр, що відбувається, тут і близько немає! Мені навіть місцеві багатосмужки здавалисятісними! Всі щимляться спокійно підрізаючи і впритул притискаючись, норовлять стати перед тобою. Я вам скажу, ніколи не очікував, щобуду збентежений подібними ситуаціями, але тут це сталося. Жодніміста Одеса та інші поряд не стояли!
Відмінно погуляли Тбілісі, в один із днів вирішили взяти екскурсіюв славний винний край Кахетію! Дегустація вин і супутніх напоїв ізнову вони зачаровують! Без них тут нікуди!
Вигляд на Тбілісі
Дегустація)
Після ми вирушили до Боржомі — як не побувати в його красивомупарку і не випити цілющих мінеральних вод? ! Так, мабуть, ніяк! Тимбільше, тут неподалік знаходиться ще одне цікаве місце — печернемісто Вардзія. Так, дивно, як у ті не дуже технологічні часи їмвдалося створити подібне — тринадцятиповерховий комплекс повністювисічений усередині гори! Улюблене місце цариці Томари, а нинітуристів та місцевих жителів.
Після цих славних місць ми попрямували у бік Местії зі своїмизнаменитими сванськими вежами і … не повірите… і знову видами)
На цьому наш культурно-пізнавальний маршрут було завершено і мипродовжили, але вже пасивно-активно відпочивально-розважальну йогочастину! Ми дісталися Аджарії, спочатку зупинившись у Кабулетті, апотім перебравшись до Батумі.
Вигляд з вікна номера
Пляж з магнітним піском
Крокуємо Батумі

< Так, це місто близьке мені! Сюди хочеться повертатись! Уцьому місті є щось своє, це складно описати і для кожного з нас цяособливість буде, повірте, він не залишить Вас байдужими! Окремоварто сказати про вино та кухні. Це супер-мега смачно! Голодними небудіть ніколи! Після Батумі ми вирушили у зворотний шлях, заоднозаїхавши до Сочі та Адлера. Скажу, це була моя помилка, адже дляних треба вирушати в окрему подорож! І це колись бути! Ніяк інакше)Ось такі ось наїдки) Хинкали розміром з кулачок) PS 1 Не штовхайтеза це скромне оповідання, не літератор я, на жаль. На жаль далеконе всі фото вмістилися, але і вони відобразять ту малу частинупобаченого! PS 2 Загальний пробіг становив близько 5500 км. Паливолив переважно на Лукойлі, благо цих заправок вистачало сповна)