Середня Азія 2018 ч.1 Кидок з Одеси до Казахстану, Атирау. День 1-3

Давно була мрія потрапити до середньої Азії, а як відомо до мріїпотрібно прагне. З лютого почав посилено готувати автомобіль допоїздки. До початку літа машина була готова., провіантзавантажений і в дорогу!
Виїхали ми 11 червня 2018. На жаль справи не хотіли відпускати істартанули ми лише о 10 годині вечора. Дороги тільки основні, довелося їхати до Харкова через Київ, а це зайві 200 км.Їхали непоспішаючи і до 7 ранку доїхали до кордону.Кордон проходили вНехотіївці.
В'їжджаємо на Український пост. Черги практично немає. Швидкопройти, але ні.Митниця вирішує доглядати автомобіль, змушують всевивантажувати.Схоже їм просто було цікаво, яке у насспорядження.Але півтори години на порожньому кордоні втратили.
В'їжджаємо на Російський піст. Черга рухається дуже непоспішаючи.Години через три чергу доходить до нас.Митниця оглянулаавтомобіль, нічого не вивантажували. Швидко пройшли паспортнийконтроль. Оформляємо тимчасове ввезення автомобіля. І ось тут мизастряємо. Так як машина в'їжджає вперше на територію РФ, топотрібно написати пояснювальну:) Пишемо:) Заповнюємо декларацію натимчасове ввезення. Віддаю митниці. І тут у нас трапляєтьсядіалог.
-Давайте паспорт.
я простягаю закордон.
— Ні, внутрішній.
— Як внутрішній? Він же лише всередині України дійсний. Я й не бравйого. — Ну, тоді Ви далі не їдете. Для оформлення тимчасовоговвезення потрібен внутрішній.
— А за кордоном, що не можна?
— Можна, але тільки за наявності внутрішнього.
Завісу.
Витратили ще кілька годин, надіслали нам копії паспортів. Коротшепройшли все таки.
Заздалегідь скажу, це був єдиний раз коли просили внутрішнійпаспорт.
Загальне проходження кордону зайняло у нас п'ять годин.
Стомлені та голодні, заїхали в Білгород перекусити і трохиперепочити.
До ночі ми дісталися Саратова. Навігатором до кордону з Казахстаном200 км. Навіщо чекати - їдемо! Усю ніч, до світанку спостерігаємозаграву на небі. Для нас жителів півдня це не звично :) Звикли дотемних ночей:) Дорога по РФ від Білгорода до Саратова змінюваласявід доброї до відмінної. А ось за Енгельсом до кордону зКазахстаном це просто бляха. Яма на ямі. Зустрічаємо другийсвітанок у дорозі. До кордону під'їхали до п'ятої ранку.Виходжу уфутболці та шортах та офігую. Холод собачий! Дивлюсь на термометр, на вулиці +4. Жерсть! Шукаємо кофти:)
На кордоні черг немає проходимо кордон хвилин за 15.

Під'їжджаємо до Казахського кордону.

<
Чергів теж немає. Заповнюємо імміграційні картки, проходимопаспортний контроль, митницю. Ми нікому не цікаві:) На все про всеще 15 хвилин.
Пройшовши кордон, купуємо страховку. Легкий торг вітається:)Знайомимось з місцевою фауною. Страховики впіймали вночі на дорозі.Обіцяли випустити у степу, коли будуть додому їхати.

Трохи про пил.
Раніше, я думав, що Одеса курне місто. Навіть О.С. Пушкін писав: "яжив тоді в Одесі курним". Але, після Казахстану, я зрозумів — у наспилу немає:) Зовсім ні:))))) Від кордону в бік Уральська йде ремонтдороги. Дорогу роблять ґрунтовно. Пили багато але їхати можна.
Часто потрібно їхати по степу вздовж дороги, що будується. Думаюзараз дорогу вже зробили. Заїхали до Уральська, поміняли гроші. Нампорадили їдальню, де можна перекусити. Їдальня сподобалася, булочисто, смачно і недорого:) Відпочили, настав час їхати наАтирау.
Дорога нескінченно пряма, якість хороша. Поспати на заднє сидіння.Заснув. Пройшло хвилин 20, мене будять. Ледве розплющую очі. Увікні водія висить поліцейський. Простягає мені руку. Вітається заруку. Я нічого не розумію:) — Брате, треба пристебнутися! Спатитреба пристебнутим і тільки сидячи! Виявляється ми трохи перевищилишвидкість і нас зупинили:) Швидко вирішили це непорозуміння іпоїхали далі. Сон природно зник:)
> Температура починає підвищуватися до впевнених +30, це з +4вночі. Починають траплятися верблюди, що гуляють. На середині шляхуякість дороги падає, багато ям. Часто доводиться з'їжджати нанакатані ґрунтовки вздовж основної дороги.
Під'їжджаємо до Атирау. Починає вечоріти. Думаємо де зупиниться.Думки зупинилися ближче до каспійського моря, в ідеалі на березі.Але судячи з космічних знімків берег у цій частині каспіюзаболочений.
Приймаємо рішення шукати стоянку за Атирау, у бік Бейнеу.
Незабаром бачимо солончаки, недалеко від дороги. З'їжджаємо.Розбиваємо табір.

Наша перша стоянка через 44 години та 3000 км дороги.
Місце ми знайшли просто чудове. Тихе, від дороги метрів 500 іприховане пагорбом. Що може бути краще, чим пройтися по прохолоднійхрумкій солі, після стільки годин за кермом.
Вода творить дива, втома як рукою зняло! падаємо спати:)

Наш маршрут.

Продовження…

>