Болгарія 2014. Частина2. У Шлях!

Збиралися виїхати із Сум 27.06 о 15-00, як завжди у призначений часне були готові, виїхали о 16.06. -00.На ANP заправили балон газу іпоїхали до Києва, де в друга планували переночувати.У планах булоповечеряти і виспатися.Затягнувся до пів на другу вечерю дещопорушив наші плани зі сном.З Києва виїхали о 5-30 ранку.Перші 50 кмбула стрімка Одеська траса, з перекритою на ремонт однією смугою, далі до Умані вже краще — одностороння, але латана, місцями знапливами асфальту, після Умані до Одеської об'їзної чудова дорога.КПП Маяки прикордонник дає папірець з печаткою, на якій написаночас перетину та кількість людей у ​​машині, на наступному КППприкордонник цей папірець забирає.Між двома КПП транзитний проїздМолдавською територією, не можна зупинятися і виходити з машини, потім знову Україна.Да Татарбунар дорога терпима, далі – місцямидорога просто відсутня, кілька разів із сотні гальмувався в нуль іоб'їжджав ями по узбіччі. Цього року із проходженням кордонівщастило. На КПП Виноградівка ми були єдиними, стандартні питаннясигарети/алкоголь/наркотики відкрив багажник і далі Молдова. Ледвене забув, після встановлення ГБО видали техпаспорт нового зразка (жовтий), наш прикордонник запитав, чи вперше виїжджаю за кордон націй машині. На Молдавському КПП Вулканешти теж були єдиними, ті жсамі питання, ті ж відповіді (хоча цигарок везли 6 пачок, задозволених 4) + запитали грінкарту, заплатив 100грн за «екологію» (офіційно з квитанцією). Молдовські дороги кращі за прикордонніукраїнці, асфальт далеко не ідеальний, але ям немає, все залатано.Далі можливі варіанти:Кагул/Оанча чи Джурджулешти/Галац, ми вибралидругий, т.К. Він на 50 км коротший. Перед КПП Джурджулешти наЛукойлі заправили 15л газу (щоб вистачило до Болгарії). На КППДжурджулешти при виїзді з Молдови минулого року молдавани розводилина гроші, тому за порадою автоуашників тупо сидів у машині, а небігав від віконця до віконця, вдавав, що все пофіг і нікуди непоспішаю. Коли всі оформили самі покликали та вручили паспорти звідмітками. На в'їзді до Румунії КПП Галац простояли близько години– було багато машин. Румунка в погонах попросила відкрити багажникі навіть не глянувши туди, сама закрила. Далі розпочалася країнаідеальних доріг. У Галаці зняли в банкоматі 50 лей для оплатипорому (протупили, не подумали що треба буде ще й назадповертатися) і поїхали:Бреїла-Візиру-Слобозія-Келараші-паром. Допоромної переправи прибули ~ о 21-30 і з півгодини чекали пором.Вночі пороми ходять значно рідше ніж удень, приблизно 1 за годину.Перед нами 5 легкових та фура. Вартість порому – 35 лей. Колиприплив пором було повністю темно, ніяких ліхтарів на пристанідорогу освітлюють лише свої фари. Я заїжджав передостанній. Покиперепливло у мене волосся на грудях посивіло.Справа в тому, щоминулого року як пором було велике судно з двигунами, з нами булокілька автобусів, вантажівки і при цьому пором був напівпорожній.Цього ж року – якась плавуча платформа, яку штовхає прив'язанийтросами катер, з гордою, від руки написаною назвою «Taifun». Таквийшло, що фура була довшою за порому, тому пливли з відкритимзаднім бортом. Будка фури десь на метр звисала за борт порома. Коливже підпливали щось не виходило з відкриттям переднього борту -фура почала потихеньку від'їжджати назад, задніми колесами впритулдо борту, при цьому розгойдуючи плавучу платформу з усім вмістом (напевно в цей час у мене і з'явилася сивина). Незабутні відчуття…Майже відразу за поромною переправою об'єднанийРумунсько-Болгарський КПП Ostrov-Сілістра. Знову стандартніпитання-відповіді, штампи у паспорти та сонячна Болгарія. Одразу накордоні купив 2 тижневі вінетки для Болгарських доріг по 5€, прикордонник розпитував про останні події в Україні. На відміну відРумунської Ровінетки, Болгарська є наклейкою з голограмою, на якійкомпостером пробиті дірки на мітках, що вказують день і місяць.Вінетка клеїться в нижній правий кут скла. Прикордонник сказав чекне викидати, плівку від гвинтівки з якимось кодом теж зберігати.Далі дружина заснула, я надіявшись на адекватність навігатора неперевірив маршрут по карті поїхав, поки не опинився на ґрунтовцісеред кукурудзяного поля, коротше блукав. Повернувся на дорогу, стою читаю карту, під'їжджає великий чорний джип із написом наборту «вартовий граничний», поцікавилися чого я роблю вночі надорозі, я зізнався, що заблукав. Вони показали дорогу картою, побажали щасливого шляху, почекали поки я поїду і теж пішли. Вжебуло близько першої години ночі, спати особливо не хотілося, алевтомився. Заїхав на заправку, думав подрімати годинку - вийшло щопрокинувся о 6-45. Заправився і поїхав до кінцевого пунктупризначення. Особливістю Болгарських заправок є те, що газовийшланг знаходиться на одній колонці із бензиновими пістолетами.Уявіть стан:сонний тільки прокинувся, бачу ємність з газом, під'їжджаю – не бачу колонку заправки, так об'їхав 2 кола позаправці. На стелі напис газ є, діжка є, колонки немає. Потімзаправник побачив, що ми не місцеві, показав куди причалити. УБолгарії на заправках скористався своїм перехідником. До Созополяприїхали об 11-00 і, як виявилося, забули назву нашого готелю, ізовсім не подумали, що треба було записати адресу (торік теж такпротупили). Припаркувалися біля першого готелю, зловили Wi-Fi, зайшли під своїм акаунтом на Booking і почерпнули всю інформацію, що бракує. Booking люб'язно запропонував прокласти маршрут, ми немогли йому відмовити, але потім кілька разів поспіль видав помилку.Вирішили їхати навігатором, знаючи адресу багато розуму не треба.Навігатор теж почав цапати:вулицю показав, а номер будинку несприйняв. В загальному, Покрутившись вулицею протягом півгодинизнайшли готель, визначили машинку на паркування, а з поселеннямвідмовили – сказали прийти через 2 години. Ми з дому планувалитакий поворот подій, тому пляжні речі були зібрані в окрему сумку.Зібралися та пішли на пляж. Прийшли селитися годині о 7. І готельзагалом і наш номер зокрема виправдали наші очікування, Все щописали на Booking'e було правда. Витрат і може ще чогось пригадаю —допишу.
Сонечко в ногах
Такі в Румунії знаки
Паром через Дунай. Вдень не так стрімко
Вечірнє прибирання пляжу