Отже, на вулиці п'ятниця 25.09, зібравшись з думками і обміркувавши ще раз ціну авто, пишу Петру, пропонуючи 15к і в надії вже завтра їхати за машиною. У результаті пару днів торгів/обговорень - домовляємося через 2 тижні зустрітися. Це були чергові довгі дні очікування і передчуття шістдесятого кузова. Але я був впевнений на 90%, що авто в хорошому стані. Єдине, що мене турбувало, - це ланцюги мотора. Начитавшись на форумах статей і відео, я розумів, що довго їздити не зможу, пробіг все-таки 280 тис. Звичайно, це не зупинило мене, та й на ціну особливо не вплинуло. Петро, мені здається, і зовсім не хотів продавати шістдесятку, навіть була домовленість “щоб не знайшли на сто — ціна не змінюється". Так, таке теж буває.
День Х. У п'ятницю вилітаю з роботи додому, швидко збираюся, час підтискає, поїзд чекати не буде, і я ще тиждень не зможу. Ставлю в таксі ціну х2 і вже через 30 хв на вокзалі, звичайно ж, встиг, зустрівся з батьком і ніч у поїзді. Спав, як не дивно, добре, бо минулого разу, коли їхав купувати її, дуже хвилювався. Петя зустрів нас на вокзалі, бачив, як він паркувався, і в голові вже було “ну, я вже побачив усе, що потрібно, можна їхати у мрео”. Випили чай, каву, поговорили про машину, їдемо на сто. Всередині машина мені ще більше сподобалася, раніше думав, що салон повинен бути тільки чорний, але як виявилося, бежевий виглядає солідніше, як то кажуть, дорого-багато. Догляд за ним взагалі не лякав, і так щотижня на мийку заїжджаю, а наполірувати салон — одне задоволення.
На сто засудили гальмівні диски, текти заднього сальника коленвала, але це не підтвердилося, ця текла була з вихрових заслінок, які були на герметиці, ну і пару сайленблоків. Їдемо в мрео, думаю, години 3 довелося чекати, якісь проблеми з базою даних, які не могли оформити. Ось пару фото без номерів. Відвезли Петю додому, і ось я сів за кермо. Прощальне фото Петі.
Відчуття не передати, я ще не усвідомив, що це моя машина, а вже треба їхати 450 км. Прокладаю маршрут до Одеси і не кваплячись їдемо. Дивувало все: проекція, масаж, вентиляція, індивідуальна музика, їхати було одне задоволення. А найголовніше — це те, як це робив дизель, мої очікування повністю збіглися з тим, що отримав: тяга, витрата по трасі, тепер думаю, що слід машини будуть тільки дизель!
Скільки дорога зайняла, точно не пам'ятаю, дорогою ніяких пригод не було. Десь робили дорогу, довелося їхати 10-15 км/год, десь їхали за 160, зупинилися в Миколаєві, поїли шаурму і далі в Одесу, світло дуже тішило!
Відвіз тата додому, а живе він в іншому кінці міста, і повертався я вже один, по нічній Одесі з музикою та повним кайфом і не розумінням, що я сьогодні зробив. І настрій був взагалі не зрозумілий, я начебто і задоволений, а начебто як звичайний день. Швидше за все, втома з хвилюванням і радістю зробила свою справу. Доїхав до гаража, вигнав 34ку на вулицю, загнав 60ку, почував себе зрадником, але що вдієш... 34ці потрібен був новий господар, який любитиме її так само, як і я.
Наступний день, рано встав, одразу на мийку, треба ж показати дружині, куди тепер йдуть всі гроші. Машина їй сподобалася, хоча коли показував фото — це було категоричне «ні», вона не чорна, і салон бежевий. Але ризики були виправдані, я знав, що їй сподобається, виглядає ж ну просто космос! І звичайно прибрав гараж, а то не комільфо 60-ці стояти в бардаку.
Зробив у телефоні список “Перше ТО” і помчала душа до раю. Дякую empty за машину!
І ще пару фото.











Коментарі(20)
RINKarбув 2 роки тому
Їжджу на Hyundai Accent і ще 3 машини
Павлоград, Дніпропетровська область
Колір авто на сонці класно виглядає
emptyбув 1 рік тому
Їжджу на Audi Q7 QQHA і ще 11 машин
Дніпро, Дніпропетровська область
Щиро радий, що в неї такий господар, як ти! ЗИ не колгосп! )) P
vlad-ilievавторбув 2 роки тому
Її, колгоспити не хочу 🙂