Переїзд до столиці.

Нарешті настав той довгоочікуваний момент, коли машина своїм ходомзалишить місце під горіхом і поступиться його наступному проекту.Давно час було закінчувати цей довгобуд і на кінець показати людям, що ж вийшло вже не під горіхом, а на дорозі громадськогокористування.
Вирішено їхати в місто, трип у 70км, після трьох років без руху іповного перебудови.Ось зібралися їхати, і тут... Не заводиться, п'ятихвилинна діагностика і проблему вирішили (відпав контакт зтумблера запалювання.) Завели, але й тут не без косяка, немаєзчеплення, прокачали, рушили.Перші 20км я все звикав до машини, рульове бомба, рейка від е30 вирішує, диван зручно, м'яко, алетрохи не вистачає нахилу спинки, терпимо, бентежив тільки вихлоп всалоні, я не врахував те, що коли переніс кріплення мотора, вихлопупирався прямо у фартух, через це все 70км я мучався і плакав, десьна півдорозі закінчився бензин, (на виїзді я залив близько 4л)заправив паливо, і легка діагностика, виявив що праве заднє колесозатирає подушку і тут я злякався. Адже передбачено все, окрімвипадку з пробитою подушкою. На трасі вивісили колесо, зняли стійкуі накинули кілька шайб, щоб віддалити стійку від колеса. Допомогло, їдемо далі. Через кілометрів 10 ми виїхали на гладеньку кільцевудорогу, тут я і вирішив трохи іскрити кинув якір і через кількасекунд зникло запалення. Півтори години ви з'ясовували в чому ж, стартером крутиш — заводиться, пускаєш кнопку — глухне, причиноюстав запобіжник на котушці, замкнувши на пряму шматком дротизавелися і поїхали далі. Приїхали на мак. Пускали іскри, зривалибруківку веселилися і раділи приїзду.

Все ж є кілька недоробок, які я вже усунув. Зчеплення
— відсутність реле на компресор
всі косяки вже усунув, катаюся, радію.