Перші враження.

Виїхавши з Києва додому керуючи купешкою почав поневолі розчухувативсі болячки, що вона назбирала за 28 років до свого реального життя:)

Коля попереджав що в неї є свої недоліки, але я і іншого неочікував побачити за стільки років експлуатації.

Проїхавши хвилин зо 20 від дозаправки під Києвом мені захотілосьпослухати музику, бо настрій був хорошим, а оскільки я свого родумеломан, то без музики аж ніяк.

В купешці стояв непонятного походження мафон фігми LG. Слоту USB яне обнаружив, тому спробував перемкнути на радіо. Невідомо в чомубула проблема, але радейко ніц не ловило окрім звуків потойбіччя.Зневірившись зловити хоч якусь радіохвилю я зупинив кума який їхавза мною на лансері щоб взяти з бардачка диски з музоном. Їх тамбуло аж два:Пікардійська терція і Онука.
Запхав "онуку" в привід, а мафон мовчить. Як кажуть "никто непредвещал беды". Дзвонь до Колі і кажу: "чувак, я звичайно неображаюсь на машину, але вона схавала мій диск і нікуя не грає :)", на що Коля сказав — "а, забув попередити, що нічо не лабає окрімфм-трансміттера, через якого я зможу з флехи програвати музику" іякий він якраз ненароком забув у бардачку під рулем.
Коли динаміки захрипіли улюбленими нотами моїй радості не буломеж.
Доїзджаючи до Львова я вже відверто розмовляв з моєю купешкою, настільки я відчув її приязнь. І такі речі, як половина глюченихперемикачів приладів, магнітола, напіввмерші щітки склоочисника, відпавше напівдорозі салонне дзеркало заднього виду і інші дрібниціне зменшили а примножили бажання повернути її до справжнього життя— життя сповнене гордості називатись автомобілем Audi.
Я твердо вирішив:скільки часу не займе її реставрація іудосконалення, я її нізащо не продам. Хіба у іншому житті.