І знову привіт!

Давно сюди нічого не писав, та й писати було особливого нічого.Навчання повільно, але вірно підійшло до свого логічного завершеннянагородивши дипломом. З горем навпіл вдалося знайти роботу заспеціальністю і якесь житло щоб Ось які забавні спостереженнявиходять - за цей час була одна дівчина, потім інша (грошівідкладені на ремонт авто само собою відлітали в нікуди). Якої я ізабував, і катався на інших, і тисячу разів змінював свої планищодо неї, вірно чекала... Ну як після цього не любити авто? На цихвихідних сталися речі, які змусили мене на деякий час повністю пітиу свої думки. Ці ж думки не відпускають мене досі... Якщодокладніше, то близько місяця тому було прийнято рішення про те, щопішки добре, а мати машину, на якій і речі можна перевезти, іпокататися, і переночувати на крайній випадок, це досить непогано.Про Синього думав виключно, що він за ці багато років простоя уголому гаражі з дерев'яною підлогою просто перетворився на потерть.Ну, ми то з Вами, мої дорогі, сподіваюся приємно здивованіактивністю в цьому БЖ, користувачі, знаємо, що АЗЛК 2141 маютьвластивість піддаватися ІЖаніту і гнити не гірше за Піздні (вибачаюся за термінологію, таки набридло після Генерала). Я бувпросто свято впевнений, що нічого хорошого в тому Богом забутомугаражі вже немає сміливо виставив Синього на продаж. Так-так, яготовий ухилятися від помідорів. Покупців було знайдено напрочудбагато, адекватних і не дуже, і оглядини були перенесені минулоїнеділі. У суботу гараж було відкрито і продовжилося чищення.Лісовик знову сильно допоміг у моїй нелегкій справі. Стану кузоване надавалося належної уваги, але той факт, що він майже незмінився за ці роки, був відвертим шоком. А коли в неділю почалиприїжджати покупці, я почав шкодувати про своє рішення. Справа втому, що коли Синій був поставлений на колеса і спокійно викоченийз гаража (так-так, піддомкратники з обох сторін зберегли своюжорсткість), то всім відразу стало ясно, що він живіший за всіхживих і навіть багато 41-х можуть позаздрити його станом кузова.Пороги, які були вварені ще минулим господарем просто покрилисяіржею, але при детальному і досить жорсткому (один фіг, якщо що немені варити вже) простукування викруткою не було виявлено жодногогнилого місця. Магніт, яким водили вже заради інтересу по всіймашині, вперто показував живий метал. Стійки багажника спокійновитримували його вагу і як їм і належить працювали як годинниковиймеханізм. Всі двері зберегли свої куточки і досі зачиняються однимпальцем. Стійки по колу продовжували ходити, наче їх тільки вчорапоставили. Навіть капот опинився з живою кромкою. Праве криловражало заводською цілісністю металу. З мінусів були виявлені діркив підлозі та акуратні отвори вздовж задніх арок, але що це за 2141без цих дірок, вірно? На лівому крилі спучилась фарба, але не можебути все ідеально =) Йому це можна пробачити, тому що прямо під нимгнила купа макулатури. Ручник продовжував мертве тримати машину намісці і відпускати її без жодного скрипу чи вереску. Навітьгальмівна рідина продовжувала займати третину бачка. Покупецьвирішив, напевно, зайнятися зачисткою машини під фарбування прямона місці і з старанністю став колупати лонжерони під капотом, благовідсутність мотора це дозволяло. Була знята майже вся фарба. Йогопустотливі рученята залізли і в задні арки і ця розправа тривала б, напевно, вічно, якби йому не набридло і він не вирішив піти. Нарезонне зауваження про обіцяні ним же 3 тис.Грн. Передоплати буладана відповідь, мовляв, так, у мене ж нема цих грошей, є 100гривень, ось, візьми. Після чого пообіцяв зателефонувати у вівторокабо навіть понеділок, щоб приїхати з лафетом і поїхав на своємусиненькому пежо експерті додому. Сьогодні ніч середи, а мій телефонмовчить як партизан. На закінчення скажу, що я навіть був радийтакому повороту подій тому що саме зараз у мене з'явилися і засобиі можливість відновити Синього. Так, це знакова подія. Це першийраз, коли я побачив його наживо поза гаражом на власні очі і я Вамскажу, що він прекрасний.