Подорож у смутні часи...

Традиційно травневі свята ми проводимо в Криму, в Євпаторії, знедовгими-далекими виїздами-роз'їздами по півострову Крим. Києві, апотім і по всій Україні, стало зрозуміло, що цього (2014) року цювитівку потрібно відкласти, причин тому було багато, і нестабільнаситуація в країні, і нестабільність фінансова обстановка, алезавдяки всім цим подіям з'явилося багато часу. Почали подумуватипро поїздку в Карпати Перегляд будиночків у Карпатах наводив тугу, бо загальна вартість перевищувала наш сумарний бюджет. ), чипотрібна страховка і т.Д.
Хлопці з форуму писали, мовляв поки все по старому. Квітня на6.30.
І ось, усі речі у багажнику, ми виходимо з великами, ставимо на дахі поїхали. Загалом дорога видалася спокійною і без жодних пригод.Жодних самооборон та блок постів тоді близько до Києва ще не було.Перший зустріли у Вознесенську, наступний у Миколаєві далі Херсон.У Херсоні вже відчувалася напруженість. Дуже багато військовоїтехніки. Машинки на зустріч їхали все рідше. Потім їхали тількифури, а згодом і вони вичерпалися. Машинок обганяючих теж не було.І лише після Херсона нас обійшла кіа-сід та БМВ 1 серії накиївських номерах. Я присів їм на хвіст і так ми полетіли доморя.
У міру наближення до Вірменська було видно все більше нашихвійськових, БТРів та авіації. Незважаючи на це, кордон прийшовнепомітно посеред поля, коли машинки попереду почали різковідгальмовувати. Вийшли з авто та побачили чергу кінця якої видноне було. Спочатку не повірили, на годиннику було 17.15.
До блокпоста Українців тяглися 3 години, чергу створюють фури.Нетерплячий народ намагався виїхати на зустріч. Дорогу їмперегороджували. Але в результаті, той хто їхав по зустрічці маврацію, оскільки легковики обслуговували окремо. На кордоніповерхово (вкрай поверхово) оглядають салон і багажник, далі зпаспортом у припаркований намист в якому сидить прикордоннець іперевіряє паспорт (внутрішній) і вносить до бази. Мляво запитуютьпро мету візиту та кінцеву точку подорожі. Так як у нас були великіна даху, все було очевидно.
Далі Російський кордон (а він уже набув вигляду повноцінногопропускного пункту, а не блокпоста-але це вже через два тижні колиїхали на виїзд). Та ж черга, довелося схитрувати і об'їхати фуриузбіччям на скільки зміг. І знову болісне очікування, від якого всівже втомилися. Вже було темно. Як раптом по буферній зоні, світячив авто ліхтарями пройшли зелені чоловічки, було стрімко. І осьпопереду з'явився блок пост і ввічливі люди, вже без масок (ввічливі у буквальному значенні слова) перевіряють документи, оглядають багажник і вперед. І ми почули:«Щасливого шляху! ».Доїхали до першої заправки та на водопій. Запас продуктівзакінчився давно, вода також закінчилася, туалетів немає, відходитивід дороги ніхто не ризикує. Повно військових в окопах з обохбоків, і чи не зрозуміло, чи там немає мін.
Далі буде…