Нарис про поїздку до Криму-2018. Частина 1

Доброго здоров'я, що читає мене!
Непросто складати подібні записи, але дуже вже хочеться поділитисявраженнями та спогадами про нашу подорож. Так що заздалегідьпопереджаю — буде багато букофф. Частина 1. Планування відпусткиДорога на ПБК Вибираючи місце для Відпочинок цього літа, миспиралися виходячи з наших фінансових можливостей, бажаннявідпочити протягом двох тижнів сім'єю з 3-х осіб і любові доЧорного моря. Року ми були вже двічі, а в Одеській області вартістьжитла цього літа була незрівнянно висока, ми вирішили в цювідпустку все-таки з'їздити на ПБК. Відпочивали тоді без дочки, незважилися брати її, ну а цього разу ми вже були впевнені в тому, щовона нормально перенесе довгу подорож і зможе вперше в життінасолодитися унікальною природою цього чудового місця.
Однак усім достовірно відомо, що дорога в цьому напрямі пов'язана здеякими труднощами, а саме з проходженням кордону. Тому передпоїздкою я довго міркував, яким чином в'їхати на рідний півострів.Потягом виходило дешево, до певного часу спокійно, але в результатідуже незручно, т.К. Було б багато суєти, стрибків та постійнихпереносів багажу вручну. Вартість квитків на поїзд з Харкова доНовоолексіївки на 2-х дорослих та дитину становила 416, 60 грн.туди, та 450, 89 грн. Назад. Плюс маршрутне таксі від залізничноїстанції до КПП «Чонгар», на сім'ю обійшлося б десь 150 грн. Даліпішим ходом перехід кордону близько 3 км з багажем, ну а післяпереходу кордону можна взяти таксі до Джанкоя, Сімферополя або допункту призначення, або дочекатися автобус МАПП «Джанкой» – м.Джанкой і пересісти на автобус м. Джанкой — Сімферополь, ну а тамавтобусом або маршруткою доїхати до пункту призначення на ПБК. Ппц:)
Був також варіант з маршруткою прямо з м. Харкова до пунктупризначення на ПБК. Виїзд увечері, прохід кордону вночі пішою ходоюблизько 3 км, посадка з іншого боку кордону у партнерськумаршрутку. Цінник на сім'ю із 3 осіб становив близько 2320 грн. Водин кінець. Це виходило набагато дорожче за перший варіант, аленачебто і швидше, і зручніше. Але для мене цей варіант бачивсянавіть стрімкішим, ніж перший, тому що не з чуток знаю, як водіїцих маршруток найчастіше їздять напівживими по 2-3 ходки, засинаючиза кермом. Тому так їхати теж не хотілося.
Ну і найоптимальніший варіант, на якому я у своїх роздумахзупинився – поїздка своєю машиною. Забігаючи наперед зазначу, щовартість бензину вийшла навіть меншою, чим я закладав у своїхрозрахунках і дорога в обидва кінці обійшлася на сім'ю більш ніж у2 рази дешевше за маршрутку. Тобто. Цей варіант виходив ще йбюджетним. Єдиний нюанс при такій поїздці - становище дитини, щосидить в автокріслі на всій протяжності шляху. Але були й плюси –ми могли взяти всі необхідні нам речі, могли робити таку кількістьзупинок, які нам захотілося б робити, нам не довелося б переходитипішки 3 км прикордонної зони в один бік і 3 км в інший, ми булиабсолютно мобільними та могли переміщатися, як нам хотілося і колинам хотілося.
Таким чином, плануючи маршрут на автомобілі, я враховував тоймомент, що нам доведеться довго стояти на кордоні, близько 6 годин, тому виїзд намічався на пообідній час, щоб простий на кордоніприпав на нічний нежаркий час. Дорогу вибирав за допомогою людей ізонлайн-спільноти в Telegram VoditeliUA. Маршрутвиходив такий:м. Харків – виїзд на Київську трасу М03 –Сімферопольське шосе Е105 (м29) – через м. Дніпро (т0410) – далі поЗапорізькому шосе Н08 – через м. Запоріжжя – потім виїзд на шосеЕ105 (м18) – сел. . Партеніт.
Планування маршруту
Пробіг в один бік, судячи з гугл-карт, мав скласти близько 780 км.Часом у дорозі планував витратити 8 годин до КПП «Чонгар», 6 годин– простий на кордоні, 3 години – дорога до кінцевого пункту, разомпланував провести у дорозі 17 годин. Шлях назад, хотілося думати, що займе менше часу. Ну а за фактом звичайно ж вийшло трохиінакше)
У зв'язку з тим, що у нас у команді було дві представниці слабкоїстаті – моя дружина та дочка, збори затяглися і виїхати ми виїхалина годину пізніше, о 14-й :00. Зупинок у дорозі цього разу булобільше – пі-пі, як-но, поїсти, розім'ятися, подивитись. До того ж, через незнання міста Дніпро, довелося довіритися старенькомунавігатору, який повів нас не Центральним мостом, а Амурським ічерез весь центр, направляючи в інший бік, на трасу Е50. Загалом, до цього часу ми конкретно потрапили у вечірню пробку м. Дніпра інами було прийнято рішення зупинитися на узбіччі, включитиGoogle-карти та налаштувати в ньому необхідний маршрут. Тількизавдяки цьому і вибралися))
По дорозі між Дніпром і Запоріжжям, на панелі приладів загоріласяпомилка, довелося зупинитися і переглянути на Мультітроніксі, що запомилка — P0342, низький рівень сигналу датчика фаз (датчикаположення распред. Валу). Почитав в інеті чим лікувати, врезультаті просто скинув помилку та поїхали далі. За всю дорогупомилка з'являлася разів 10, і саме в ті моменти, коли навантаженняна двигун було максимальним - при включенні кондиціонера або підйомпо серпантину. Думаю, що поганий це знак, який, напевно, тягне засобою якусь більш глибоку проблему.Махнули через острів Хортиця.Зупинилися погуляти вечірньою набережною, пляжем нар. Дніпро, зробили кілька знімків на заході сонця.
м.
У результаті, до кордону ми під'їхали близько 00:00 годин івперлися в довгу чергу з 45 автомобілів. Вистоявши години чотири, ми підповзли до нашого КПП «Чонгар». Поки стояли в тягучці наукраїнській стороні, звернув увагу на одну жінку, що кидалася збоку на бік. Виявилося, що вона не могла потрапити в єдиний накордоні біотуалет, через зачинені навісним замком двері і, бігаючипо прикордонній території, намагалася у відчаї відшукативідповідального за біотуалетами прикордонника чи митника. Ось так, у глибоких соціальних роздумах ми під'їхали до нашого пунктупропуску і перетнули його без жодних труднощів у процедурах. Дораннього ранку ми вже стояли в тій же черзі тільки перед російськимКПП. Що раніше неодноразово були поїздки машиною з Харкова доМоскви, з Харкова до Білгорода, але такого переїзду кордону в менеще не було. Огляд українських автомобілів російськимиприкордонниками був максимально повний, ставлення дуженедоброзичливе — яскраві прожектори, гавкіт службових собак, плачмаленьких дітей – відчуття було таке, ніби в'їжджало доконцентраційного табору. Відчинили всі двері, капот і багажник, вивантажили всі речі із салону, усі сумки з багажника, запаснеколесо, всі інструменти, відчинили всі бардачки та підлокітник, оглянули все днище. Сумки дивилися вибірково, але ретельно, засовуючи з кожного боку руки. У цей час багаж, вивалений наасфальт, обнюхувала службова вівчарка. І так відбувалося у кожногоукраїнця, який в'їжджає до Криму. Загалом, перейшовши кордон, мибули під глибоким враженням і ще довго не могли прийти до тями.Весь процес переїзду кордону зайняв 7 годин, і о 7 ранку, післяневеликої розминки та кава-брейка біля узбіччя, ми продовжили свійшлях ЮБК. Ще зазначу, що на іншому боці кордону була можливістьскористатися українським стільниковим зв'язком та повідомитирідних, що з нами все нормально. У кінцевий пункт
призначення ми прибули години до другої години дня. У дорозі мипровели 24 години, за які подолали 880 км, були дуже виснаженими, знеприємним осадом усередині. Після приїзду виявив, що є ще кількапроблем з автомобілем, обидві належали до електричної частини.Перша проблема полягала в тому, що при постановці автомобіля наохоронну сигналізацію не спрацьовував центральний замок, причому ізсалону ЦЗ працював. Загалом було не до нього і до приїзду додомузакривав автомобіль за допомогою брелока сигналізації тамеханічного закриття автомобіля ключем. Друга проблема – пересталипрацювати ПТФ. Чув, як десь клацало реле ПТФ, бачив індикацію наприладку, але фари не горіли. Лампи ПТФ оглянути не вдавалося, і цюпроблему я теж привіз із собою додому.
Кінець 1 частини.
Частина 2.
Частина 3.