Про подорожі та інші думки

Можливо, такий мав бути наприкінці останнього епізоду про нашуподорож на північ (і в блозі, а не в БЖ), але я не впевнений, щобуде відповідний настрій. Сьогодні я перечитав серію бортжурналів —Навколосвітня світ наш і остаточно сформував думку. Почну з того, що я не жив все життя в одному селі, а досить багато переїжджав покраїні, встигнувши пожити і в Придністров'ї, і в Криму (12 років), і в провінції, а зараз осів у великому місті з розвиненоюінфраструктурою та доступом до будь-якої інформації, загалом дочого це — та до того, що я завжди вважав:не в темному лісу живу, анепогано розуміюся на великих поняттях:як влаштований світ, якілюди і де живуть... Адже я дивився телик, читав багато книг, сидівв інтернеті і спілкувався з людьми, але тепер я розумію, що все нетак., неповноцінно, масштаби порушені, поняття спрощені.
Це була передісторія, а тепер практика. Купив раптом машину.Полагодив по дрібниці і почав кататися. Через час зрозумів - прелив основному потрібні щоб понтоватися, тк потенціалу гонки на моємудволітровому овочі немає, а для якихось ще цілей машина непризначена, значить потрібно придумати для неї застосування. Тому, через кілька днів, ще до ладу не маючи досвіду за кермом, я поїхавдо Криму, взявши шкарпетки, труси, права і техпаспорт.Повернувшись, побродивши між роботою та домом, я ловив себе надумці, що треба ще кудись поїхати. Взяти квиток на літак таполетіти до Єгипту на пляжі? — ні, — я хочу бачити, як люди живуть, а не те, що показують туристам. І тут понеслося:столиця, захід, Карпати, багато разів Крим і різні сезони, Болгарія, Румунія, Білорусь, Росія, Прибалтика, Скандинавія. Все це на вірному прелі ібез будь-якої допомоги компанії. Ні, я не проти їхати з кимось, алеви знаєте… візи, збори планування — це все складно (або ліньки)організувати з людьми, які стурбовані побутовим життям або мріютьпро вигідну іпотеку…
Далі плани тільки ростуть і я не знаю, як зупинитися. А ви в курсі, що цілком реально потрапити на машині на канарі чи в Ісландії? Причина одночасно проста і немає. Кожна нова країна, місто, село, людина, місце — це і є крихти загального розуміння. Нехай я можупомилятися в чомусь, нехай деякі враження оманливі, але загалом усезначно переосмислено. Багато речей виявилися не такими як черезекран монітора. Наскільки різноманітний, складний світ можназрозуміти лише на своєму досвіді, а не на словах письменників, редакторів новин, сусідів, які вчора приїхали з Тайланду. Я давноне дивлюся телевізор, не знаю в обличчя наших політиків, не маюрелігійних упереджень, не ображаю людей у ​​коментах на ютубах (хоча іноді хотілося) :) .Все це сміття засмічує голову і як биголосно це не звучало — прел допоміг вичистити більшу частину.Сьогодні обстановка в соціумі не краща — люди напружені, людипереживають. Деякі мої знайомі, які жодного разу не виїжджали далі1000 км від свого житла, дуже серйозно "розбираються" у глобальнійсвітовій політиці, системах, методах управління. У когось ворог "європа з геями", у когось піндоси-буржуї, когось хвилює Росія абоне дає спати Крим, в який він не їздив там "дорого і сервісхріновий". І скрізь навколо нас "змови, нас годують, керують, знищують".
Почасти частка правди може бути у всьому, але перш ніж заявляти протакі серйозні речі, а ще брати на себе відповідальність нав'язуватиособисту "правду" своїм же дітям і друзям, варто з'їздити пожити вту ж Америку, центральну Європу, північну, Азію, Росію, але незабути зняти перед цим окуляри негативного виховання і ворожогопатріотизму. Можливо після цього "я будь-кого бачу наскрізь"зміниться на "я так мало знаю про людей", а головне можна статидобрішим, почати поважати один одного і на дорогах поводитисяадекватніше; )
<
PS:
мистецтвознавців група тихо
захоплено дивиться на пост
і раптом один сивий і строгий
виразно сказав гівне (с)