Три поїздки до Східного Ногаю. Або подорожі з пригодами. Частина третя, історико-пригодницька…

Ну ось і настав час заключної частини "ногайських подорожей".Присвятимо ми її сьогодні новітньої історії Ногайська-Приморська.Як і всім містам нашої країни, у двадцятому столітті на його часткувипали різні труднощі та катаклізми — революції, Громадянськавійна, Велика Вітчизняна… Багато води зруйнувалося… Багато водивибігло в річці Обіточна, та й крові людської вибігло чимало…Змінилася назва міста — в 1964 році Ногайськ стає Приморським… Алена його вулицях до досі збереглися будівлі старого, дореволюційногоміста — пам'ятаєте картину з видом Ногайська з минулого посту? :
Щось нагадує, правда? Це двоповерхова будівля з переднього планукартини
Те саме одноповерхова будівля з картини
Так-так! з тієї картини!

Загалом, що мені дуже сподобалося в Приморську — це те, як людиставляться до історії свого міста.У центрі цього маленькогомістечка є чудовий сквер, наповнений пам'ятниками — і першимдепутатам Ногайської ради, розстріляним денікінцями,

Пам'ятник першим депутатам
і каплиця на згадку про померлих від голоду 1932-1933рр:
і обеліск загиблим підпільникам Великої Вітчизняної:
Загиблим підпільникам
і Меморіал усім ногайцям, загиблим на Війні:
Усім, хто не дожив до Перемоги…

та пам'ятник воїнам-афганцям:

Учасникам Афганської війни<
та пам'ятний знак ліквідаторам-чорнобильцям…
Ліквідаторам аварії на ЧАЕС
Такої кількості пам'яток на такій маленькій площі я ще незустрічав…
А на центральній площі з високого гранітного постаменту вічно живийІлліч все так само вказує шлях до світлого майбутнього (тутВолодимир Ілліч не помилився, бо його рука вказує на морський берегз його санаторіями та будинками відпочинку). Правда, над ниммайорить уже "жовто-блакитний" стяг, а не червоний прапор... Алевсе-одно антураж був настільки пронизаний духом радянськогоминулого, що я ну ніяк не міг утриматися, щоб не сфотографувати "ластівку" разом з Іллічем...
>
Вірною дорогою йдете, товариші! ..
Вперед, до світлого майбутнього! ..
Ластівка з нашим прапором — кольори одного! ..
Згадуючи минуле… Адже ми з Ластівкою родом із СРСР… І є там ще однадуже цікава пам'ятка. Просто трактор на постаменті. Але ж якийтрактор!
Такий ось пам'ятник першим механізаторам
Справжній залізний кінь!
Тільки уявіть, яке було керувати цим ось дивом інженерної думки! Адже серед трактористів були й дівчата! Ось воно — справжнє кермо —ніяких ГУР, ЕУР та інших приблуд! Тільки залізо! Ось це я розумію -шиповані колеса Який красень! Ну а тепер про невеликі пригоди - назворотному шляху з третьої поїздки додому на швидкості під 110розлетівся "по- живому" шків помпи системи охолодження. Причому, щоприкро, шків стояв новий, встановлений при ремонті двигуна цьогороку навесні. Ось така "якість" сучасних запчастин (а точніше —повна відсутність якості)... Причому, як і належить за ЗакономПідлості, сталося це в місці, де не видно було жодного села навітьна горизонті... Довелося на півгодини перекваліфікуватися вКулібіна та зібрати шків із залишків. У такому вигляді й доїхали донайближчого села, де благополучно знайшли у місцевих майстрів шківта встановили його замість кооперативного пана. (ось вона - головнаперевага "жигулів" - ремонт можна робити в будь-якій майстерні вбудь-якому закутку нашої Батьківщини! ). Ну далі, вже без пригод, дісталися додому…