/**/
Історія про стару подорож до Румунії на автомобіліHonda Prelude у новому форматі.
Чому Румунія, бо цікаві дороги, бо "закордон", бо для мене подорож— це рух і нові місця, природа в першу чергу., ратуші та іншіспоруди я не фотографував і навіть не шукав Дорога — це гори, ліси, водоспади, річки, тумани. Але віза дорога. Тому робимо візи доБолгарії і отримуємо як бонус транзит по Румунії 5 днів, після чогорозраховую маршрути, щоб все встигнути.Обмеження в н.П. … здираютонування, міняю ксенонові лампи на найтьмяніші, набираю всякогомотлоху типу трикутників (2 шт), жилеток, вогнегасника, аптечки, запасний ГРМ, запасні лампочки, наклейка UA на бампер, грінкарта іщось там ще. Навіть глушник поміняв на тихіший.
Перший день найцікавіший 1000км:Харків-Полтава-Київ-Житомир-Кам'янець-Чернівці-Спати. На трасіХарків-Київ відкрутився чомусь болт кріплення захисту піддону ізалізяка волочилася асфальтом... Навіть не уявляю що думалиобганяні. Найсмішніше, що я на швидкості 100+ цього не чув, а колипроїжджав повз пост ДАІ, опустив скло… здивування в їхніх очахнапевно було рівносильне моєму, стояв такий скрегіт, що я навітьподумав "приїхали" і продовжував так думати доки не знайшовпричину. Коротше кажучи, гайці не чіпали, поржали тільки. Відкрутивзахист, поклав у багажник та поїхав далі до Києва прикручувати насто. Далі до Чернівців без пригод і встигли засвітло. А на ранокїдемо у бік кордону, на митницю біля н.П. Сирить. Вирішивзаправитися на останній українській заправці. Це був WOG іпрацювали там румуни, які розмовляли російською. МТС відразуперейшов у роумінг, незрозуміло чому… ми ж ще в Україні. На митницівсе ок – зелений коридор. Машину не перевіряли, взяли паспорти, поставили печатки — чекайте. На що чекати — я поїхав. Дівчинаприкордонниця зупинила і почала лаятися -Вперше чи хто вам дозволявїхати? Я туплю, розвертаюсь через розмітку, повертаюся на пост таставлю машину криво. Інспектор прийшов і став лякати штрафом, алепотім віддав паспорти "валіть коротше і не порушуйте". Нарумунському кордоні все ще незрозуміліший, але перевірений спосіб —повторювати за кимось. Сім'я повилази з машин, та й ми повилазили.Вони ходять по колах і ми ходимо. Тут різко віддають паспорти табажають якогось там шляху. Я на радощах поїхав одразу і забувкупити рівіньєту. Неважливо, головне — ми в Європі). І одразу ж —дороги, як я чекав на ці дороги... І ось такий пейзаж одразу закордоном. Кілометрів 30 по полях, красивих і сонячних. Яскраве всетаке, може тому що ранок, але спати взагалі не хочеться. Цікавоїхати і дивитися, що ж далі…
Фоткуємо та знімаємо на ходу, начебто й нічого особливого, алеспочатку все здається особливим.
<Починають зустрічатися машини, що далі, то більше. Їдемо, шукаємозаправки з рівнянням, щоб потім не потрапляти на штрафи. На однійіз заправок сказали слово "віньєта - го ромпетрол", по-російськи нерозуміють, англійською погано. Що за ромпетрол хз. За логікою "румунбензин", значить заправка така… але де?
Приїхали ми до міста Сучава. Незважаючи на назву місто яскраве ісвітле. Насамперед знаходжу ромпетрол (не без петлянь містом), атам не беруть євро. Обмінок на горизонті немає, їдемо до центруміняти єври на леї. Виміняв сотку євро, а леї то прикольні, зпрозорими вставками, нотки там різні, картинки. Туди надозаправлення. Дорожче, ніж скрізь, газ 10-12, бенз 18-20 щось...так і не зрозумів цін, платив картою, аналог наших окко-вогов, алепісля запорошених заправок з циганкою на табуреті вибір очевидний.Ровіньєту купив і як дураг приклеїв скотчем на скло, виявилося врумунії камери зчитують номерний знак, а не штрихкод на останній.Але все ж таки зустрічалися румуни, які теж за невідомою логікоюприліплювали папірець на скло :) Ще там дуже люблять кругові рухи.Вони на кожному кроці, у кожному селі на кожному перехресті. У насу місті я проїжджав по колу відсилки рази 2 на тиждень, але тепермій рівень кругових обертань зріс +100. Область називаєтьсяТрансільванія. І ось характерна риса півночі країни – коженприватний будинок прикрашатиме по своєму. Ніхто не копіює одинодного, різні кольори, фасади, вікна, візерунки, форми. Далі вжепочинається природа. Повернувши на роздоріжжі, їдемо якийсь часуздовж річки. На підйомах мене поступово починає діставати стукітпід бампером. Вирішив зупинитися та перевірити. Вгадайте хто? ))Взяв ключі та вирішив затягнути болти сам. З того моменту захист нетурбує досі. Ну і пофоткалися трохи. І раптом виїжджаємо на греблю.Круто, високо. Припаркувалися за рогом. Байкери повз їхалипосигналили, руками помахали. Ходімо походимо по стіні.Відеознімаємо…
Після греблі вже остаточно гірська дорога. Я радію і верчу кермом, а попереду вже видніється ущелина Біказ. Можна сказати одне з місцьзаради яких це все затіяно.
Минувши Тиргу-Нямц, узбережжя озера Біказ (це була не річкавиявляється), греблю Hidrocentrala "Bicaz Stejaru" і 100 кмгірської дороги, ми приїхали в Біказ, щоб пообідати і поїхати вущелину Біказ. Румуни не морочилися з назвами )). Обідали умісцевому ресторанчику, пояснювали на пальцях. Ресторан був схожийна столову, а їжа хороша, але дорога. Машину кинув у дворіп'ятиповерхівки, паркування не знайшов.
Далі було цікавіше. . На деяких ділянках автобуси виїжджають назустрічку, тому не проходять по висоті. Праворуч тече річка, водашумить постійно… Потім почалися шпильки, підйоми, вузькі місця.Автобуси знову ж таки закладалися у віраж із зустрічки. Ну, я й непоспішав, нікого не обганяв. Волочилися, дивилися на всі боки, вмикали камеру. Далі — знову гірська дорога, сотні поворотів, шпильок. Все це лісом. Їдемо довго, справа надвечір. Дорога хороша— ось така:Небо темніло-темніло і лупнув дощ. А потім божевільнийград. Лупило як молотками. Було стрімко, думав скло виб'є чи фарбупоб'є. Такого ще ніколи не зустрічав. Довелося з'їхати на узбіччяяк решта та включити аварійку. Сидів протирав скло. Чекаємо.
Все обійшлося. Скло витримало, фарба також. І ми, виїхавши зчергового села, заправившись на незрозумілій заправці та купившибутерброди по 14 лей, поїхали до міста Прайд. У Прайді я надумаввідвідати місце під назвою Salina Praid. Підземелля таке.шахта.
Продовження слідує...
"на деяких ділянках автобуси виїжджають на зустрічку, тому непроходять по висоті. Праворуч тече річка, вода шумить постійно…Потім почалися шпильки, підйоми, вузькі місця. Автобуси знову жтаки закладалися у віраж із зустрічки. Ну, я й не поспішав, нікогоне обганяв. Волочилися, дивилися на всі боки, вмикали камеру. Далі— знову гірська дорога, сотні поворотів, шпильок. Все це лісом.Їдемо довго, справа надвечір. Дорога хороша — ось така:Неботемніло-темніло і лупнув дощ. А потім божевільний град. Лупило якмолотками. Було стрімко, думав скло виб'є чи фарбу поб'є. Такого щеніколи не зустрічав. Довелося з'їхати на узбіччя як решта тавключити аварійку. Сидів протирав скло. Чекаємо.
Все обійшлося. Скло витримало, фарба також. І ми, виїхавши зчергового села, заправившись на незрозумілій заправці та купившибутерброди по 14 лей, поїхали до міста Прайд. У Прайді я надумаввідвідати місце під назвою Salina Praid. Підземелля таке.шахта.
Продовження слідує...
"на деяких ділянках автобуси виїжджають на зустрічку, тому непроходять по висоті. Праворуч тече річка, вода шумить постійно…Потім почалися шпильки, підйоми, вузькі місця. Автобуси знову жтаки закладалися у віраж із зустрічки. Ну, я й не поспішав, нікогоне обганяв. Волочилися, дивилися на всі боки, вмикали камеру. Далі— знову гірська дорога, сотні поворотів, шпильок. Все це лісом.Їдемо довго, справа надвечір. Дорога хороша — ось така:Неботемніло-темніло і лупнув дощ. А потім божевільний град. Лупило якмолотками. Було стрімко, думав скло виб'є чи фарбу поб'є. Такого щеніколи не зустрічав. Довелося з'їхати на узбіччя як решта тавключити аварійку. Сидів протирав скло. Чекаємо.
Все обійшлося. Скло витримало, фарба також. І ми, виїхавши зчергового села, заправившись на незрозумілій заправці та купившибутерброди по 14 лей, поїхали до міста Прайд. У Прайді я надумаввідвідати місце під назвою Salina Praid. Підземелля таке.шахта.
Продовження слідує...
Коментарі7
Привіт стара гвардія!
Привіт)
несподівано)) привіт Сергія! з прелюдом ваші шляхи розійшлися, або я помиляюся? (
Привіт. мені соромно, але здоровий глузд переміг) хочеться пробувати нове, але у мене в умовах міста напруження з парковкою навіть для однієї тачки, а щоб він стояв припадав пилом десь в гаражному кооперативі не варіант, тому так, прел поїхав Ще неда...
нічого соромного, все правильно говориш. чекатиму, що візьмеш на заміну, цікаво))так, згоден. .. іноді дивлюся на неї, і не розумію, що мене так тягнуло в цей рух. готовий віддати улюблену іграшку, благо є де зберігати)))
міг би напружитися і залишити, але як ти знаєш я її розбив в одній з подорожей. А після того, хоч і зробили, але вже було відчуття, що машина не бл. А ще щоб зрозуміти чому на хонді так класно їздити Треба покататися кілька років на Патрулі. гібралта...
ага, пам'ятаю) чекав, коли покажеш полагоджену. але взагалі я розумію про що ти. до цього ти її дуже добре зробив. на хонді багато після чого класно)) помиляюся, або на патрулі не дуже бюджетно подорожувати?