Історія про стару подорож до Румунії на автомобілі Honda Preludeу новому форматі.
Даний піст найменш автомобільний з усіх попередніх і наступних, алея вирішив не пропускати. Думати? - вперед, 140 км це недалеко.Сігішоару вирішив пропустити, тому що не хотілося давати погорах гак в 80 км.Обов'язково заїду туди наступного року. Доїхалишвидко, використовуючи автобан.На фотках тільки під'їзд до нього, адалі колись було, зачепився з румунським джипом). Узбіччі і дививсяв навігатор, підійшов мужик і запропонував купити CD з румунськимипіснями.
Навігатор не допоміг і я вирішив їхати за вказівниками. Аджеголовний красивіший, але зате паркування безкоштовне).
Купили квитки і пішли всередину. А там ще холодніше, ніж у печерахПрайда.
Ось такі двері.
Близько 400-500 метрів довгим коридором.
< Потім стіни стали синіми і блискучими, ніби мармуровими, алеце сіль. Навколо знаходилися відгалуження і проходи до робочихгілок шахти. В основному коридорі можна було знайти ті ж давнімеханізми. Ось ліфт наприклад:Вниз вели дерев'яні сходи і ми сталиспускатися. Останній проліт:Вигляд відкрився шалений:До ліфтавеличезна черга і ми стали спускатися сходами :Поблукавши внизу прийшли до ще одного урвища і подивилися вниз )):
поверхів вниз… там уже не вважав:На світячому острові я взявнапрокат човен і ми попливли по озеру. Я, звичайно, різними речамиу житті займався, але на човні під землею ще не плавав) На прощаннями сходили до головного входу. Ось чому я казав, що вінкрасивіший:
Далі маршрут пролягав на південь, до наступної частини подорожі —гірської дороги "трансальпіна".
< br>
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.