Поїздка вихідного дня: Лядівський Свято-Успенський Скельний Монастир

Говорять, якщо раз поїхати в подорож не поїздом, автобусом чилітаком, а своїм автомобілем, то вже ніколи не будеш байдужим дотакого роду відпочинку. Якщо хтось читав, раніше я писав про те, щозбирався на Шацькі озера і в білоруський Брест, але дикі ціни напаливо якось непомітно змусили відкласти поїздку до кращихчасів.Ідея з монастирем виникла спонтанно, швидше за все, уявноювідмовою проводити вихідні будинки.
Комбік перед виїздом
Навігатора у мене поки немає, Навітел у телефоні користуватися меніякось не дуже зручно, тому вирішив довіритися інтуїції, попередньоглянувши можливі маршрути по картах Google 150 км в один бікобіцяли бути легкою поїздкою, але постійно думав про якістьдорожнього покриття на невідомому маршруті.
Село Лядова, де розташований об'єкт інтересу, знаходиться на заходіВінницької області на кордоні з Молдовою. Кордоном є річкаДністер:на одному березі скельний монастир, на іншому березі вжеінша країна. Шлях лежав через Могилів-Подільський, де перебуваютьдва пункти пропуску до сусідньої держави. Саме місто виявилосядосить великим і красивим, але занадто заплутаним, як для першоговідвідування. Загубився я там остаточно і блукали ми вузькимивуличками десь хвилин 25-30, поки не опинилися біля прохідноїодного з вищезгаданих пунктів.
Там я здався, вийшов із машини та попросив допомоги у одного зприкордонників. Ці люди нам дуже допомогли, сіли у свою машину ізапропонували слідувати за ними. Вони провели нас через місто івказали напрямок. За 10 хвилин ми були вже у пункті призначення.Дякуємо великим ввічливим прикордонникам, вдалій та мирній їмслужбі.
В'їзд на територію монастиря коштує всього 5 грн, за імпровізованоюпрохідною є велике паркування, створені умови для відпочинку, гарніальтанки зі столами на березі Дністра.
За переказами, через ці краї йшов преподобний Антоній Печерський у1013 році, під час свого походу з гори Афон до Києва. Тут вінзупинився, піднявся на скелю і вид звідти нагадав йому Афон. Вінвирубував у скелі собі келію, таку саму, як і жив на Афоні, ізаснував скельний монастир. Через якийсь час, він залишає монастир, що діє, і продовжує свій шлях до Києва, де незабаром після прибуттязаснував Києво-Печерську Лавру.
Келля Антонія. За 1000 років залишилася у тому вигляді, в якому вінїї залишив. Нині там ікона, горять свічки та ложе чимось накритовид зсередини За століття монастир переживав різні часи, аленайгіршими, що не дивно, виявилися 30-ті роки ХХстоліття.Більшовики намагалися підірвати комплекс печер, що їмчастково вдалося. Було знищено два основні храми монастиря, а такожвибухом забрало в Дністер великий дзвін. Вінницькі водолази незмогли його знайти:ймовірно, дзвін забрало крижинами або ж він десьглибоко в мулі.
Зараз це діючий чоловічий монастир, є корпус ченців-послушників, куди увійти не можна. Відновлено церкву, де зберігається кількачудотворних ікон, а також два камені з келії Антонія Печерського нагорі Афон. Камені ці необхідно прикладати до хворих місць тіла налікування. Нижче на схилі є два джерела з жахливо холодною водою.Один був започаткований самим Антонієм, звідти всі беруть святуводу. В інше джерело можна увійти і поринути цілком, що багато хтоі робить. Вода крижана, ломить кістки. Я не наважився і тількивмився і взяв води додому.
Ось кілька фотографій, дивіться.
Місце дуже сподобалося. Красива природа, високі схили, дух давнинивідчувається дуже сильно, ченці цікаві співрозмовники та приємнілюди. На скелях можна побачити безліч написів і насічок, багатодуже стародавніх.
Наприкінці хотіли з'їздити до Молдови за вином, але було вжезапізно та й втома відчувалася після декількох годин лазіння повисотах.
> Звичайно, всім раджу відвідати це святе місце, якщо не зарадирелігії, бо хоча б подивитися на красиві пейзажі і доторкнутися додавнини. Нам сподобалося і поїдемо ще.
"
"