А ключики то ось вони...

Звичайний похмурий день і я щось вовтузився під капотом Понтія, перевіряв, чистив, лікував .
Здавалося б :ніщо не зможе порушити гармонію вихідного дня і я сівза кермо, спішно встромив ключі в замок, завівся - слухаю двигун.
Раздается телефонный дзвінок, знімаю трубку, вирішую вийти завтомобіля, ляскаю дверима і тільки чую Щёлк.Спрацювала блокуваннявсіх замків по колу.Ключі, як можна здогадатися так само залишилисяв замку запалення.

Після 1, 5 години танців з бубном і дротом наважуюся звернутися дофахівців.У нас їх чомусь називають "ведмежатниками". (хто знає чому— напишіть! ) Через 10 хвилин приїжджає людина, ще за 5 хвилинрозкриває відігнувши мені двері машинку, дістає ключики, вручає за500 гривень. :таких заготовок немає Інтуїтивно здогадуюсь, щодоведеться замовляти через океан. Що загалом і було зроблено.Підібрав зразок на ebay, знайшов найдешевші та викупив . Через дватижні приїхали, за доставку спасибі добрій людині.

Можливо така історія траплялася з кожним, після ми довго сміялися зтого, що сталося. > Як говориться, вчись на чужих помилках, якщоне дурень, а якщо й дурень — можна виправитись…