І ось вони перед нами:дві великі чорні та блискучі металеві статуї, що стоять на виїзді зі столиці. Перше враження - за значним HummerH2 робить G500 всуху, на його тлі строгий "німець" втрачаєбрутальність. Правда, рядовим екземпляром не стає - аура "автомобіля представницького класу" робить свою справу. "німець"виглядає дуже підтягнутим і зібраним, все продумано, ніякихкричучих деталей – справжній арієць, навіть блиск лаку в ньогоінший, глибший і чіткіший, а ось Hummer – чистий американець.Величезний, ситий і "випендрежний", на 34-х злобних шинах, прямо "біг-тесті" з "макдональдса". Що ж, поїхали! Однак перш ніжстартувати, в Hummer, який я вирішив випробувати першим, требаспробувати ще забратися. Зробити це, просто поставивши ногу всалон, не вдасться – висота надто велика. Спочатку влазю на поріг ілише потім, тримаючись за ручку на передній стійці, у надра цьогоКінг-Конга. Велике і товсте рульове колесо нагадує про традиційніамериканські далекобійні вантажівки. Взагалі, всі деталі всерединівражають своїми об'ємами, сидіння водія та пасажира розділяєширочений підлокітник, в його ємність можна засунути парудволітрових пляшок "кока-коли", до протилежних дверей дотягнутисяабсолютно нереально, навіть підвівшись з місця. Рукоятка відчиненнядверей – це не важіль, який треба смикати одним пальцем, а справжняпоперечка – хапаєшся рукою і тягнеш одночасно назад, убік та вгору.Незвично, але дуже зручно. До речі, про важелі. Підрульовийперемикач на Hummer всього один, американці помістили в нього крімзвичайних функцій перемикача поворотів, управління світлом іомивача скла ще й управління круїз-контролем, а тому, щоброзібратися в алгоритмі його роботи, бажано закінчити Гарвардськийуніверситет, інакше оперативно включити двірники при проїзді калюжінавряд чи вдасться! Провалююся у величезне, м'яке сидіння зпомітною бічною підтримкою і помічаю, що маса корисного об'єму "з'їдена" внутрішнім оздобленням - всі ці виступаючі панелізалишають водієві і пасажирам не так багато місця. Незважаючи наневеликий спектр електрорегулювань, Зручне становище виходитьприйняти майже відразу, не створює ергономічних проблем навіть тойфакт, що рульове колесо має лише один ступінь свободи – повертикалі. Дивно, як американці примудряються заощаджувати наопціях, які стали нормою на машинах у 2–3 рази дешевше, і всерйозрозраховують на місце у серцях прагматичного європейського покупця! і натикаюся на дуже дивну деталь інтер'єру:центральні сопла системивентиляції випирають над передньою панеллю салону! Взагалі, всяпередня панель виглядає якось навмисне дешево і суперечливо, немовпродукт американо-китайської творчості. Простенький, жорсткийпластик є сусідами з брутальними, нічим не прикритими головкамиболтів під шестигранник. Звичайні стрілочні прилади, чорні шкали набілому тлі - здається, щось подібне зовсім недавно ми бачили наGreat Wall Sailor, хіба що тут все вдвічі більше і читаються воникраще краще.
У Gelaеndewagen, навпаки, все по-німецьки чітко та лаконічно. Щобвідкрити важкі двері, натискаєш на кнопку з істотним зусиллям, іперше, на що звертаєш увагу - напрочуд маленька в порівнянні заналогічною деталлю в Hummer товщина. Ні грама зайвої ваги! Посадкадуже вертикальна, важливо розвалитися навряд чи вдасться. Сидиш якна табуретці, ці відчуття посилює і традиційна жорсткість німецькихкрісел. Регулювань маса, навіть бічні підпори пневматичні, точненалаштування під себе займе кілька хвилин. Навіть підголовники і тіелектричні:натискаєш на клавішу – вони з характерним дзижчаннямпіднімаються на потрібну висоту. На дверях знаходиться і зменшенезображення кермового колеса, яке можна регулювати як по вильоту, так і куту нахилу. Коли, нарешті, налаштуєш всі параметри, незайвимбуде і запам'ятати регулювання спеціальною клавішею, щоб неповторювати щоразу тривалу процедуру. Занадто блискучі, як сальні, і напівкруглий козирок над комбінацією приладів на абсолютнопрямокутному позашляховику вносить певний дисонанс. А яка тутякісна шкіра, на відміну від "американця"! Обидва автомобілі, якіпобували у нас на тесті, вже не нові, і за рівнем збереженняінтер'єру "німець" виграє з величезним відривом. Марш! Hummer, як іналежить справжньому "американцю", після натискання на педальакселератора помітно замислюється своїм архаїчнимчотириступінчастим автоматом і потім з агресивним риком зриваєтьсяз місця настільки непокірно, що голови пасажирів мимоволівідкидаються до підголівників. Після такого приголомшливого стартуподальший розгін вже не вражає:вантажний позашляховик прискорюєтьсяпотужно, але не впевнено, іноді плутаючись у передачах.Перебудовуватися на Hummer можна наосліп, просто поморгаючиповоротником. Побачивши громилу, легковики вагою до трьох тоннпоспішають поступитися дорогою – від гріха подалі. Та й ставити упровину подібні маневри власникам Hummer складно – огляд з місцяводія катастрофічно поганий. Причому сліпа зона тягнеться навколовсієї машини. Перед капотом не видно пішоходів і крихітнихмалолітражок, ліворуч і праворуч може сховатися від погляду навітьвантажна "газель", а вже про те, що діється ззаду, простішезапитати у перехожих або покластися на парктронік.
Взагалі, в Hummer сидиш як у коконі космічного винищувача із "зоряних воєн". Бічні шибки нагадують вузькі амбразури, з усіхбоків водій захищений товстими панелями, лобове скло теж вузьке, інижній край його розташований високо. Величезний важіль автоматанеінформативний, передачі наосліп перемикати не вдається, томудоводиться щоразу звірятися у вірності вибраного режиму зіндикатором на панелі приладів. Огляд Gelaendewagen на порядоккраще. Сидиш ніби в акваріумі – велика площа скління, низькавіконна лінія, відмінні бічні дзеркала – все вивірено до дрібниць.-Військовому. Солдатам думати не належить, сказано – вперед, отжевперед, жодних затримок та ривків. Все просто:що сильніше натиснувна педаль, то швидше поїхав. Неприємно здивувало лише розташуваннягальмівної педалі, вона знаходиться набагато вище, ніж акселератор, і при швидкому перенесенні ноги постійно за неї чіпляєшся, щоускладнює безпечне керування автомобілем. Отже, знаючи про цейергономічний недолік, доводиться сильно піднімати носок, і вміських пробках права нога швидко втомиться. Вниз, і без зайвоїтяганини G-class вистрілює як керований реактивний снаряд. Приємнівідчуття виникають при обгоні вузькою дорогою. На Hummer такийномер не пройде, тут він сам вирішує, чи зробити різкий ривок, перейшовши на пару ступенів вниз, чи спробувати витягнути махину "на моменті", на прямій передачі.
<
Gelaendewagen на асфальті веде себе значно легше і однозначно, ніжH2. Зі збільшенням швидкості реактивне зусилля на кермі зростаєпропорційно, без втрати зв'язку з дорогою. "американець" на цьомутлі виглядає як накачаний молодик, який зловживає стероїдами.Начебто сила є, а керувати організмом не так просто. Курсовастійкість відмінна, але попадання шин на колійність може статинеприємним сюрпризом - громаду може і переставити на піврядки вбік, особливо при гальмуванні. А може, й не переставити. Уповоротах кермо не блищить зворотним зв'язком, проте прописати нависокій швидкості зв'язку поворотів або проскочити між двомавантажівками не проблема. Але все це справедливо, поки "американець" не долає поріг швидкості 140 км/год, після якогоавтомобіль стає ще менш прогнозованим. Не дивно, що виробникипримусово обмежили максимальну швидкість 160 км/год! Gelaendеwagenж на високих швидкостях поводиться зразково-показово і не змінюєзвичок. Ось це виправка! А ось по акустичному комфорту H2 виграє уMercedes з помітним відривом. Тут і шумоізоляція більш досконала, інемає свисту вітру у ринвах, ніж відчайдушно грішить G-class. Моторкраще прослуховується Hummer, але це не шум, а справжня музика! Іноді помічаєш, що йдеш на інтенсивний розгін тільки зарадизвукового супроводу. Обидва автомобілі рамні, а тому й особливоюжорсткістю кузовів похвалитися не можуть. При їзді бездоріжжям ірозбитими дорогами позашляховики "дихають". У "американця"прокидаються пластик і масивні елементи оббивки салону, а у "німця"починають поскрипувати ущільнювачі дверей і невідомі "цвіркуни".
Дорога до заміської вілли власника Hummer або Gelaеndewagenнайчастіше не тільки якісно асфальтована, але та обладнаналіхтарями та яскравою розміткою. Однак є ймовірність, що якийсьвласник заводів, газет, пароплавів забажає відвідати старогодруга-кооператора з Тульської губернії, до ранчо якого веде вминулому асфальтова, а нині незрозуміло, ніж присипана сільськадорога. Ось у цьому напрямку ми й поїхали перевірити поведінкунаших піддослідних на розбитому асфальті, а також на ґрунтовці талегкому дачному бездоріжжі. Неподалік Таруси сільський тракт, схоже, нещодавно бомбили, проте Hummer все дарма - переднянезалежна підвіска і задня на пневмоелементах проковтують майжебудь-які вирви. Одну криницю я спеціально не став об'їжджати, алеHummer лише трохи струснуло, і він, як ні в чому не бувало, продовжив політ. Швидкість непомітно зростала, і нарешті пасажирпоскаржився на дискомфорт. Стрілка спідометра вказувала на позначку80 км/год, і це по ямах з рідкісними плямами асфальту… Сильно! Задній міст іноді переставляє на вибоїнах, але ця обставина невикликає неприємних емоцій, а лише додає адреналіну. Мерседестримає марку і на розбитому асфальті, і якщо відстає від Hummer, тобільше з міркувань розумності та солідності. Ну хіба пристойно натакому породистому скакуні гарцювати серед зруйнованих корівників? Така поведінка властива, скоріше, навіженому ковбою, що побажавсамоствердитися. Так, Mercedes сильніше трусить, ніж комфортного іхитромудрого "янкі", але управління як і раніше залишається більшнадійним. Щоправда, у випадку з Mercedes серце стискається передкожною великою ямою в очікуванні удару (вискочка з Нового Світу втаких ситуаціях явно переважно), позначаються колеса меншогодіаметру, проте подібні побоювання часто не обґрунтовані.
Тим часом залишки асфальту пішли в історію, і почалася сумішбетонки, грунтовки та бруківки. Hummer перейшов на галоп, але темпуне знижував, а ось Gelaеndewagen загубився десь у хмарах піднятогонами пилу, коли ж його дочекалися, водій визнав: "німець" на путівціза такої швидкості норовить витрусити душу - два нерозрізні мостихоч і на пружинах, але справу свою знають. Проте захоплюватисяпозашляховими якостями американського джипа краще в суху погоду, адже дідусь Н2, армійський Humvee, – боєць пустелі. До того жHummer H2 тільки зовні нагадує бойового предка, насправді вінпобудований на агрегатах цивільних автомобілів ChevroleTahoe іSuburban, попереду у нього незалежна підвіска на торсіонах, ззадужорстка балка на пневмоелементах. Зате Mercedes - не підробка, запару десятків років випуску він не сильно змінився зовні, та йзнизу залишилися ті ж жорсткі балки мостів - справжнє дитя гонкиозброєнь. Обидві машини мають постійний повний привід та оснащеніжорсткими блокуваннями міжосьового диференціалу. Міжколіснідиференціали блокуються повністю лише на G-class, на H2 є лишеблокування заднього моста. І головне – ніякої допоміжноїелектроніки, що, погодьтеся, дивовижно в XXI столітті! До певноїміри "німець" і "американець" на бездоріжжі майже рівні, тількитехніка подолання перешкод різна. На Gelaеndewagen краще проходитизасадні місця обережно, внатяг, адже дорожній просвіт у ньогопоменше, тому завжди краще бути готовим увімкнути блокування мостаі на зниженій передачі від'їхати назад, потім трохи вперед і такпрокладати собі дорогу. Hummer ж, "взутий" в 34 гуму вже встандарті, дозволяє проходити багато перешкод з ходу, напролом, прицьому пробивати головою стелю не доведеться. І чим далі в "пампаси", тим перевага "янкі" все більш очевидна – відміннагеометрія та розмір коліс, характерний для підготовлених "монстрів", роблять свою справу.
G 500 для задніх пасажирів дуже зручний. Комфорт забезпечуєтримісний шкіряний диван з відмінним профілем сидінь та добрепідібраним кутом нахилу спинки. Коліна не упираються у переднєсидіння, якщо водій, звичайно, не баскетболіст. У Hummer простішесідати - двері відчиняються ширше, але в такій величезній зовнімашині ззаду досить тісно. Спинка дивана занизька, та й подушкакоротша, ніж у "німця". Місця для ніг не дуже багато, високіпасажири упиратимуться колінами, зате недолік комфорту скраситьіндивідуальний пульт управління музикою та гнізда, в які можнавставити дві пари навушників. Якщо в H2 відкинути третину спинкизаднього ряду, то потрапляєш у багажник, де встановлено самотнєсидіння третього ряду - автомобіль шестимісний! Навіть реміньбезпеки для самого заднього пасажира передбачений, але сидітидоведеться майже на рівні підлоги. Багажник з рівною підлогою, алеза обсягом він значно менший за "хамеровський". Одна біда – уHummer весь простір "з'їдають" встановлена в багажникуповнорозмірна запаска та сидіння третього ряду. З правого боку, надколісною аркою розташований дуже цікавий девайс. Так, оскількизадня пневматична підвіска (на приладовій панелі знаходяться двікнопочки:одна компенсує завантаження власне автомобіля, а іншавраховує вагу причепа), її компресор можна використовувати і дляпідкачування шин. В комплекті інструменту є шланг з перехідникамидля коліс велосипедів і баскетбольних м'ячів. Ні на що - під нимвсе вкрите пластиковими ковпаками, мовляв, не лізь не в своюсправу! А ось американці надійшли оригінальніше:відкидаєш двіпластикові псевдозастібки з боків (правда, функціональногонавантаження вони практично не несуть, адже потім все однодоводиться тягнути за ручку звичного капотного замку в салоні), потім берешся за дві величезні рукоятки на капоті і тягнеш його насебе разом із крилами. Моторний відсік перед тобою як на долоні, милуйся V-подібною вісімкою скільки завгодно. Однак у всьомувідчувається ілюзія, як і у випадку із горезвісними застібкамикапота. Так, грати повітрозабірника з тонкого пластику, бічнічастини бампера того й дивись відваляться - біжутерія якась. Навітьсрібляста решітка радіатора і та пластмасова! Воно і зрозуміло, вага зашкалює, а на цивільній машині бігати по капоту і валитипередком дерева не передбачається, в російські норми треба буловписуватися, адже "справжній", американський, а не КалінінградськийH2, за вітчизняними стандартами вже проходить у категоріївантажівок - автомобілів
масою понад 3 500 кг. Чи має сенс порівнювати чорне та біле, слухача консерваторії та світського тусовщика, автомобіль длязабезпеченої еліти, яка не знає життя без проблискових маячків, іпозашляховик, в який закохуються люди з абсолютно різних соціальнихверств? і самому не гріх сісти за кермо, благо імідж дозволяє. Аось Н2 дуже дивний автомобіль – начебто і хиткий, і попсовий, іобмежувач на 160 км/год, а вилазити з-за керма не хочеться! Виникає бажання відірватися, повеселитися, поганяти по навколишніхполях, поштовхатися в міських пробках, прострілити по вечірньомупроспекту… адже, незважаючи на всі "хамерівські" недоліки, закермом цього монстрика відчуваєш якийсь хуліганистий "фан", веселощі і отримуєш потужний заряд. Емоцій. По приїзду вамзалишиться лише поправити краватку, лацкани піджака, і оточуючінізащо не здогадаються, навіть дивлячись на полум'яний рум'янець, що саме ви кілька хвилин тому були обурювачем суспільногоспокою.
< Тому якщо вам потрібен строгий, підкреслений статус - це, безумовно, G-class. Якщо ви молоді духом, але мілітаристський стильвам близький і милий, то Hummer може прийтись точно в яблучко. Якщож ви щодня і так катаєтесь на G500 і трохи занудьгували, то купітьще й Hummer Н2, для вихідних буде весело!
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.