Бойовий Жигуль

Нещодавно знайшов тубус з вініловими наклейками, які купив щеминулого року. Так руки й не доходили. Їх наклеїти.А тут щось намене нахлинуло і я вирішив це зробити.Наклейки мав всього три, однуз яких при поклейці зіпсував (бо не мав досвіду). Наклейка
А третю досі не приклеїв, бо вона досить велика і я її на капотбуду клеїти, а для цього — треба його помити спочатку.Та й самомустрашно клеїти велику наклейку.
Ну так від, наклеїв я на заднє скло ту наклейку і мене поперло. Бонавіть після всіх кузовних робіт я зрозумів, що молекули іржізакладені в самому металі ще з заводу, і затирати всі жучки немаєвже ні сил ні бажання. Мені різними учасниками дорожнього руху танепомітними маленькими стовпчиками — тільки доповнюватимуть стиль.До речі, мені її нещодавно прибичкували. Загасили недопалок про моюмашину. Знавши б хто — руки б повідривав, звісно, ​​але я жву втакому районі, що на всіх злості не напасешся. То зеркалаповиламують, то двірники познімають… То ганчірку гнили кинути намашину. Коротше, люди — покидьки. Ну а тепер ближче до суті — моятачка в новому стилі:
1
2 Ні, машину я люблю і вбивати не збираюся. Але роблю під собі імені такий стиль подобається. У технічному плані — все ідеально. Іякщо її хтось рухне — приб'ю, але погодьтеся, робити з жигуляспортивну тачку — марення. А це, по-моєму, їй дуже навіть личить:)