Після мегасльоту частина учасників планувала продовжитивідпочинок на азовському морі, ну ми без вагань вирішилиприєднатися до них. Виїхали правда на кілька днів пізніше, алеприбули)
<600 км у пекельну спеку дрібниці, порівняно з 300 метрамизубодробного шиферу з дрібного та жорсткого піску на косіАзовського моря =)
По насолоджувалися прекрасними видами:Зустрічали світанок:Великачастина фотографій у всіх чотирьох частинах нахабно запозичена усамих учасників зльоту, за що і хочеться висловити їм подяку, такяк загалом було не до фотографій, просто ловили кайф інасолоджувалися компанією цікавих і дуже доброзичливих людей.співтовариство, а потрапляєте в добре згуртовану сім'ю, де всі одинодного знають і завжди готові одне одному допомогти. Місто якенадовго запам'ятається і мені, славне місто Запоріжжя!
Коментарі14
Знайоме місце! Від Кирилівки в право селище Степок!))
Так, воно саме)
круу
у мені там дуже сподобалося… душевне місце.
А де саме? Стрілецьке чи Щасливцеве?
Біля Кирилівки були, не доїхали)
То яка ж це арабатська стрілка?
Так я і не писав що саме Арбатська коса) але народ і так зрозумів про яку дорогу йдеться)
Така дорога і на арабатській косі у Стрілковому
Колись Арабатку ми на велах проїхали. Дороги, дивлюся, не змінилися…)
Дрібний жорсткий пісок і постійний вітер, дорога сама себе будує і сама себе латає) навіть якщо захотіти то врятує вийде штучно так рівномірно зробити такі хвилі на такому довгому відрізку)
місцеві мені сказали що тягали плиту трактором… але через 2-3 дні вітер робив свою справу і дорога знову такою ж зубозроблювальною ставала.
Ми ще вночі потрапили в негоду, коли в Харкові град розмірів яйце йшов, і до нас встигло дійти частина цієї дії. І вітер там ще сильніше розгулявся. що після безсонної ночі та істеричних поривів вітру у мене навіть і не виникало запитань чому дорога ...
Арабатська прекрасна