Нарешті він самий - відпустка ч1

Цього року я нарешті виконав давнє бажання — з'їздити до батьків увідпустку на машині. Не те що б я не їздив до Криму на машині, алеце були не мої машини і найголовніше не я був за кермом.
Намарафетилися перед дорогою

Незважаючи на всі події мами, що відбуваються в наших широтах івмовляння, я впевнено вирішив, що їду саме на машині, на своїйулюбленій машині :) Це моя перша досить довга поїздка, все що булодо - так довгі 3 роки тренувань.Але як козирний аргумент - мені тамточно потрібна машина, тому що вагітну дружину треба возити.

Значить склав я собі маршрут виходячи з того, що на Чонгарі великачерга на в'їзд, це якраз товариш з роботи за два-три тижніповертався і бачив сам, а другий момент, що я недалеко від пунктуПерепустки Каланчак-Армянськ живе бабуся, можна і її відвідати, азаразом зробити паузу, з'їсти борщ, таким чином перший мій етап бувдоїхати до Херсонської області, карти говорили що це 550 км. І надругий це ще близько 200км. У процесі обмірковування маршруту, умене з'явився попутник — брат дружини. Він приїхав за вже колишньоюмоєю ваз 2108 і ми на 2х машинах збиралися їхати до Криму. А заспеціальним указом матері до Харкова був відправлений штурман, вособі тата. Забігаючи трохи вперед скажу, що штурман отримав двіжовті та одну червону картку :) Намічений старт о 8-9 ранкупонеділка не відбувся, у всьому виною моя розсіяність. Я пообіцявдругу купити квитки на концерт "океану Ельзи" та передати їх доКерчі. Але я згадав про них лише пізно ввечері неділі. Через щооббігав весь ранок понеділка всі місця, де їх можна було придбатирано вранці, але на жаль продавали їх у магазині, який відкривавсяаж о 10:30. Плюс витраченої півгодини на виїзд із міста і на курсми стали години об 11.

Трохи у відступі хочу виділити цікаве спостереження. Жінки (мама, дружина і жве бабусі), як я думаю не змовляючись, дзвонятьдізнатися, де ми і як справи почергово з мінімальним розривом часуі якраз у той момент, коли потрібно приймати рішення про змінувектора руху. Тобто на складних розв'язках. Через що довелося вгрубій формі порушити правила дорожнього руху та стрибати зеленимироздільниками. Штурмана відвернули розмовою і на той самий телефонде "бубнів" яндекс навігатор.
Я встиг зрозуміти що щось пішло не так коли мені ззаду моргнув браті на розв'язці пішов праворуч. Як потім виявилося там був великийнапис "дніпропетровськ" та стрілка. Але я не дивився, у мене жштурман :) Перший час їхали трасою на дніпр не особливо і швидко, брат на 8-ці освоювався з апаратом. Коли ми ввечері неділіпрокладали маршрут та яндекс та гугл вели нас через центрДніпропетровська. А ми хотіли його об'їхати. Подивилися розв'язки інавіть зі стріт в'ю пройшли маршрут що б на власні очі розглянутидорожнє покриття. Перед самим Дніпром зупинилися попити кави тауточнити, як проїжджатиме. І тут яндекс навігатор мене порадував.Намалювавши пробки в центрі він запропонував об'їхати саме тиммаршрутом, що ми спочатку і хотіли. Тож Дніпро ми пройшли беззаторів, може й більше по дистанції, але спокійніше. На однійділянці кинувся у вічі знак обмеження 90 із припискою щопроводитиметься швидкісний експеримент.

За Дніпром взяли курс далі на Нікополь. Ми звичайно знали щопопереду на нас чекає розбита дамба, але вирішили їхати все так. ЗаНікополем тато мене кепкував, мовляв вас налякали, не все такстрашно. І проїхавши якийсь місток з 2-3 ямками видав мені що ось івся ваша дамба, нічого страшного :) Наївна людина. Я то пам'ятав, що перед дамбою поворот під 90 градусів направо, а ми його ще непроїхали. Загалом я виїхав на дамбу, проїхав метрів 15 і глянув убезтрашні очі штурмана. Таких матюків я від нього ще ніколи не чув:) Яма на ямі. Кожен вибирає свій маршрут проходження, місцями тиїдеш по зустрічці, а зустрічка по твоїй смузі і ніхто не проти., яби навіть сказав що там немає дороги там тільки зазначений напрям.Букет вражень добре доповнили сутінки, що перейшли в ніч, дощ, світло зустрічки на залите водою лобове та бархани з асфальтунакатані фурами. Та й тіні теж наводять страху, місцями меніздавалося що ці бархани були по 20-40см заввишки. Зате я дізнався, що блок ABS у мене робітник, педалька ногу б'є. :) Ну знову ж такизабігаючи вперед, раджу зробити гак кілометрів у 50 і об'їхатичерез Кривий Ріг. . Рушили далі. Далі було легше. Дорога терпима, без великих ям, але з підступною обочиною. Вже на трасі вздовжпівнічного кримського каналу зустрічки було мінімум. Я втомлений, брат теж. Зайняв центр дороги, розділова смуга між колісами.Далекий у BMW чудовий. Наскільки я втомився для своєї першої довгоїпоїздки, зрозумів уже коли запаркувався у бабусі у дворі. Двір доречі довгий у ВАЗ-2108 і BMW e34. Ворота зачинилися за міліметривід мого заднього бампера. А між порогом у будинок і літньою кухнеювісімка залишила по 5 міліметрів :) Ну а далі обіймашки-цілонькивід бабусі, коментарі про мою струнку комплекцію і довгу бороду. Атакож дуже смачна вечеря, я додав би смак дитинства. Далі м'якеліжко. Перед сном трохи поринув у спогади дитинства. Все-такищороку три місяці я прожив у цьому будинку. Стало трохи сумно, що явже дорослий і не повернути час. Що немає вже дідуся та його білої "шістки". Але з іншого боку я радий, що я мав яскраве щасливедитинство і є у великій кількості про що згадати. Згадати з теплимпочуттям на серці та мимовільною посмішкою на обличчі. Здається щевчора я дитиною лежав на цьому ліжку і мріяв, а тепер я тутпроїздом до коханої дружини і сам скоро стану батьком. Ну а далісон, міцний сон, новий день і дорога далі…
Крим