Нарешті він самий - відпустка ч2

Ну що ж, як то кажуть по гарячих слідах і поки всі спогади свіжі, продовжу розповідь своєї поїздки до Криму.

Встали ми Вранці, але без будильників і фанатизму, дали собівідпочити.Умилися, щільно поснідали, випили кави, вигнали моюмашину з двору.На жаль інфраструктура невеликих селищ майже мертва, вивіз сміття відсутня.Тому застелили мені багажник, поклали мішокзі сміттям у місце, де збирання сміття комунальниками ще хоч якосьздійснюється... Слідом звозили бабусю і заодно себе відвідатидідуся, згадати добрим словом, прибрати могилку. Чекав невеликий, десь кілометрів 80, прогін до місця де тепер проходитькордон.Загалом це якесь невиразно-дивне почуття.Я ніколи до цьогоне перетинав кордон, а тут їду додому до батьків, ДОДОМУ і кордон.штука, нічого - адаптуємось.На під'їзді проїхали останній блокпост, у полі йде смуга протитанкових "їжаків", що теж мимоволінаводить на похмурі думки. До речі базарно-сарафанне радіо тежробить свою справу в умах людей. Я їм хочу нічого стверджувати, щоабсолютно всі брехні, просто ділюся тим, що бачив з чим стикався.Тому що в інтернетах знайти щось адекватне про поїздку до Кримумашиною я не зміг. Одна-дві страшні історії скопійовані по всьомуінтернету, а також два табори - одні говорять не бійтеся, вседобре, а другі - там жах, не радимо їхати. Загалом жодноїконкретики. Так під'їхали ми до кордону. Фур справді дуже багато. Улегкових автомобілів своя черга. Прикордонна інфраструктура по сутівідсутня. Все також двох смугова дорога, правий ряд — черга фур, узбіччя зустрічки — черга легкових машин.

Був вівторок, легкових машин не багато. Українська сторона доситьшвидко впускала машини, що стояли попереду, на територію пунктупропуску. Коли перед нами було 5-6 машин, вийшов молодий хлопецьприкордонник. Чемно, доброзичливо роздав папірці, де вписав номеравтомобіля та попередньо запитавши, кількість людей в автомобілі.Слідом впустили 3 автомобіля, що стоять вперед, і через пару хвилинвже впустили наступні 3, куди увійшли брат на 8ці і я не беш. Там, досить товариські хлопці, навіть із почуттям гумору :) У будь-якійнезрозумілій ситуації охоче підказують подальші дії. На узбіччістоїть "гАЗелька" у ній відбувається паспортний контроль водія тавсіх пасажирів. У корінець, який я отримав при в'їзді, ставитьсявідмітка про всі пройдені етапи. Після паспортного контролю йдеогляд автомобіля.
— Я:відкрив
— П:Щось заборонене везете?
— Я:Ні, особисті речі, дитячий одяг, коляска.
Дима, на 8ке впереди меня
Попросил штурмана сделать мне красивое фото на границе :)

Из негативных впечатлений это срач на обочине. Немає жодногосміттєвого бака, тому вся узбіччя посипана сміттям. Хоча я вважаю, що своє сміття можна і собою в машині і відвезти. Так само немаєжодного туалету, тому вся посадка до колючого дроту загажена.

В'їхали на пункт пропуску Російської сторони. Також талончики зномером автомобіля та кількістю людей. У нейтральній смузі булилюди пішки, котрі просилися в'їхати з нами. Я з побоюваньпопутників не брав та й чому вони хочуть в'їхати на моїй машині, мене теж насторожувало, а ніхто нічого не пояснив. При в'їздіприкордонник просив взяти із собою двох міцних хлопців, явідмовився. Вже потім мені пояснили, що цих людей зняли з автобусана Українській стороні і що дивно пішки кордон пройти не можна, тільки машиною. Для мене досі це здається дикістю. Якби мені всепросто пояснили відразу я б звичайно допоміг.

Загалом проходження цього пункту мало чим відрізнялося відУкраїнського, єдине, що він обладнаний будочками, критим навісом.Заасвальтовано. Більше віконець для паспортного контролю.Прикордонники теж чемно підказують куди і що робити. Оглядавтомобіля був трохи суворіший - мою сумку в багажнику вінпритиснув і побачивши що вона підлозі порожня, сказав закриватибагажник. Зазирнув у салон. Всі. Сказав оформляти тимчасовеввезення. Пішов я до тітки у віконце його офрмляти. Вона подивиласяпаспорт, тих паспорт. Її відповідь була, що мені це робити нетреба. Отримав позначку у талончик і взяв курс на виїзд. Віддавталончик, шлагбаум відкрився і все, я в Криму. У сумі, від моменту, як ми під'їхали до кордону і в'їхали до Криму, пройшло 2 години 20хвилин. Метрів через 100 став на узбіччі. Поки ловився Українськиймобільний зв'язок віддзвонилися всім родичам, сказати що у нас вседобре. Перші кілометри Криму приємно зустріли нас свіжим асфальтом, розширеною дорогою та технікою, яка працює з покращення дорогидалі.

Я беша і Крим
Наш подальший маршрут лежав через Роздольне на Євпаторію. Тамдорога все таже, загалом ціла, але вже заїжджена та латана. Тількив самому Роздільного довга вулиця по якій ми проїжджали вже сильнонам нагадала про жах Нікопольської дамби. За Роздольним ми стали наобід. Незважаючи на штрафи з навігації, наш штурмал робив нам гарнукаву та бутерброди :) Для цього везли термос із окропом. Погодабула хмарною, до цього всю ніч йшов дощ. Але вранці та на кордонібуло без опадів. Вже кілометрів за 60-80 до Євпаторії пішов дощ, щоперейшов у зливу. Я зізнаюся неслабо злякався коли лівою строноювлив у накатану канаву на дорозі залиту водою. На швидкості в 110км/год вода почала бити по арках і днищу автомобіля, а зад ривкамизбивало убік. До речі сказати брат, у знайомих околицях, накачегарил вісімку так, що я в один час не міг його і наздогнати:) Доїхали добре, без подій. Єдине, що в Роздольному в мене згорілалампочка ближнього світла фар з боку водія. Через день я дізнався, що це була не просто злива, а шматочок урагану, який викорчовувавдерева і загинав рекламні щити вздовж трас до землі. Ну і звичайносамий радісний момент зустрічі з дружиною, яку я не бачив усе літоі з коханим собакою :) Як говориться, продовження слідує.Фотозвіти, переживання, враження :)
Дякую за увагу!
" Через день я дізнався, що це була не просто злива, а шматочокурагану, який викорчовував дерева і загинав рекламні щити вздовжтрас до землі. Ну і звичайно самий радісний момент зустрічі здружиною, яку я не бачив усе літо і з коханим собакою :) Якговориться, продовження слідує. Фотозвіти, переживання, враження:)
Дякую за увагу!
" Через день я дізнався, що це була не просто злива, а шматочокурагану, який викорчовував дерева і загинав рекламні щити вздовжтрас до землі. Ну і звичайно самий радісний момент зустрічі здружиною, яку я не бачив усе літо і з коханим собакою :) Якговориться, продовження слідує. Фотозвіти, переживання, враження:)
Дякую за увагу!