Guess who's back

Багато води витекло з моменту публікації останнього посту, та йбагато змінилося, смаки, захоплення, але любов до техніки незміниться, напевно ніколи. Так от, з останнього посту минулоприблизно 5 років, Щось у той момент свого життя я підзабив наведення бортового журналу на прекрасному сайті D2, але життя то незупинилася і робота по запорожцю продовжилася, і незабаром він ставна хід, я на ньому спокійно пересувався кожен день. Ньому взимку із-за жиго-пічки та зимового Hankook'а отримував ні*ічнезадоволення, навіть встиг до Карпат на ньому катнути зодноклубниками по zaz.kiev.ua у далекому 2014 році.
ЗАЗ Карпати 2014
І ось час підходить до зими, а в запорожці чомусь почало дикосмердіти бензою, та й через хріново виточену перехідну плиту у менепочало перекошувати стартер і він з переодичністю раз на місяць мавзвичку вмирати, мене це дико заї*ало і я вирішив поставити його назиму в гараж, за зиму знайти всі запчастини, які мені необхідні, втому числі іншу КПП, тому що та, що стояла на авто, гула якбджолиний вулій. І все як би мало б йти за планом, але чи то ліньзіграла свою роль, чи відсутність вільного часу і в деякі моментижиття вільних коштів, жуж відстояв усю зиму у величезному ангарі, вкомпанії двох вантажівок і намиста, та й за зиму зип так і незібрався і особливо потенції на ремонт не було. Одного чудового дняя вирішив перегнати його до себе в гараж, щоб місце в ангарі незаймав, та й щоб душі спокійніше було. І так він стояв у куткугаража практично 5 років і дивився як я граюсь з іншими авто,
Ось приблизно так він у гаражі стояв (не велика червона плямаправоруч від е38). ))
після довгого простою в гаражі
а я тим часом дорослішав і морально готувався почати роботи посвоєму першому автомобілю. З батьком у барі, ївши горішки тазапиваючи їх пивом, говорячи за наші запорожці, була підкинутаідея, чому б не поставити жуж на облік, та й загалом на хід.
Бо у мене була ген. Довіреність, (а колишній господар уже, на жальне з нами) щоб не створювати собі зайвий геморой і не підніматинаших доблесних експертів на пару $$$, був закинутий на штатнемісце рідної ДВС і так як все одно довелося знімати тавродвиг, япоєднав приємне з корисним. Взявши у товариша жорстку зчіпку таіншого товариша з фаркопом, ми погнали до МРЕО на переоформленнявсіх документів. Уся процедура зайняла не більше двох годин, і ззадоволеними особами, і на нових номерах ми поперли назад угараж.