Напевно почати потрібно з того, що з 2010 року до листопада 2016року я ніколи не ходив пішки, весь час на машині. Настав час моїммашинам — попродав. У листопаді 2016 року ми продали автомобільдружини вклали гроші в потрібну справу.Перезимували без авто.Цебула перша зима за останні 6 років, коли доводилося вставатираніше, одягатися тепліше, витрачатися на таксі.
Я регулярно смикав батька з машиною, і порядком втомившись відпостійних незручностей, було прийнято рішення знову прикупитимашинку нам з дружиною. Ще пару років тому я дізнався про ФіатСтіло, від xsilverx, але у нас ніколи їх не бачив., цікавився, читав про нього.Дізнався про купу недоліків, проте він не переставподобатися мені. Навіть навпаки, це все було для мене як виклик ...який я прийняв. В Україні На той момент у продажу було 2 тридверкиі 3 хетчбеки, цікавили лише 3д в силу стильного молодіжногозовнішнього вигляду. Подзвонив одному продавцю, поспілкувався, домовився про зустріч. Їхати за 400 км… продавець передзвонює тапросив скинути заставу. Я зливаюся. Проходить ще пара місяців, атой автомобіль так і висить у продажу, тільки вже від іншоговласника і з новими фотками. Добре що не купив, подумав я.Проходить ще пара тижнів, літо 2017 добігає кінця, як раптом вінтернеті з'являється цікавий варіант. За фотографіями, станвлаштовує. 2001, механіка, дизель. Дизель, як я боявся цього слова.але інтерес до автомобіля взяв своє. Подзвонив, домовився прозустріч, продаваний здався адекватним. Вже на вихідних ми здружиною котили до Києва на нічному автобусі.
До Києва приїхали ми рано вранці, зустріч була призначена на 9, алеперенеслася на 11, і порядком статут чекати продавана, ми починаємонервувати, сперечатися, сваритися. Як раптом на горизонтіз'являється вона, машина яка обертає голови перехожих, якапідкорила моє серце з першого погляду. . Прокатив нас містом зішвидкістю 180. Як не намагався я йому довести, що мені важливішийтехнічний стан машини ніж швидкість під 200 по суботньому Києву, неслухав він мене, а просто продовжував кайфувати від автомобіля, яквостаннє.
Візуальний огляд. Побачивши тачку, я трохи подрастроився. Стан бувкуди гірший, ніж заявлено, і зовсім не такий як запевняв менепродавець:сколи фарби на арках і капоті, пластик ляди буввідсутній, зазори на передньому бампері, прокурений салон, обвісвід Abarth, що відривається ... А під ним іржаві пороги. Ще непрацює кондиціонер і гірлянда на панелі приладів. Їхати додомупоїздом ми не хотіли, тому торг у капота був до перемоги. Япереміг.
На виїзді з Києва заїхали на сто перевірити, чому ж не працюєкондиціонер. Виявилося, що був перебитий патрубок, закис генераторі ще купа неприємних новин. Але я не з полохливих. Їдемо додому —вирішуватимемо. Вже о 2-й годині дня ми вирулили з Києва і рвонулина Миколаїв. Причому рвонули — це саме те слово, яке тут доречне.Доїхали ми за 5 годин із зупинками на каву і перекусити. Клімат, круїз, бортовий комп'ютер, електропакет і ще багато прикольних фіч, властивих сучасному автомобілю.
