Все вже готове до кузовного ремонту та фарбування, є гроші табажання, тільки якби не одне "але" — майстри, з якими домовлявсяспочатку, через велику кількість замовлень відмовилися братися замашину.
Але, як кажуть "все, що не робиться - на краще". Через пару днівколега запропонував з'їздити з ним в одну майстерню щоб там оцінилироботу з рихтування його автомобіля. Поїхали, подивилися, поспілкувалися, слово за слово і ось ми вже їмо в гараж дивитисямою ластівку щоб оцінити у що мені обійдеться ремонт.Ціна меневлаштувала, але з однією умовою - машина буде робитися в мірувідсутності основних замовлень, домовилися про час переїзду машинив майстерню.
Робота по піскоструму затягнулася:почалися зливи, а майстерня неопалювана і боялися, щоб не залишати голий метал на вологомуповітрі, потім зламався компресор, потім світло пропало черезполомку підстанції. Загалом на все пішло 4 тижні, але я результатомзадоволений, шкодую, що не погодився відразу розкрити ґрунтом, загалом не смертельно, кузов до кінця залишався сухим і чистим, іржа, у вигляді легкого рудого нальоту, виявлялася тільки там, деторкалися голими руками. Виявилося кілька проблемних місць, на фотоїх видно, але загалом кузов виявився навіть у кращому стані, ніж ядумав.
Так з початкового плану "просто поставити машину на хід іпідфарбувати" я перейшов до плану "зробити так що б ще на 40 роківвистачило".
< /
Коментарі1
Що не робиться все на краще, точніше не скажеш.