У попередній запис я розповідав про те, як і чому машина опиниласяу моєму володінні влітку 2022-го року. Зараз я розповім провічне:про капітальну реставрацію та ремонт "вікових болячок" моєїМрії.
На той момент мій досвід і знання Жигулів, порівняно з теперішнім, після виконаної роботи, дорівнював практично нулю.Одразу післяпоставлення авто на ноги я вирішив привести її в порядок хоча бкосметично. Насамперед, звичайно ж, змив стародавній шар пилу тагоязі, які можна було просто фасувати на вагу.
Такий машина викотилася з гаража після кількох років простою. Післящасливого замивання. Як вся ця акція з пожвавленням капсули часумалася на увазі, як тимчасова, я вирішив, що все це терпимо.Яквиявилося, це був тільки початок великого, часу витратного і дужетрудомісткого шляху.<
За салон з братом взялися капітально:демонтували всі сидіння, весьпластик салону, зірвано колгоспний лінолеум, підлога якоговиявилося рідне підлогове покриття дивовижного збереження.
Чистимо-чистимо.
Після чищення.
І тут я згадую, що у мене лівий передній піддомкратник ледветримається. Думаю — а чи не зняти наполку і не глянути, що там забіда? І тут у мене просто зірвало різьблення... Під переднімпасажиром утворився справжнісінький "бомболюк".
Бомболюк. Все вже було безповоротно з'їдено часом… Не дивлячись накузов, салон опинився в дуже непоганому стані і майже заводськомузбереженні. Задній ряд. Вигляд усередині. Зрештою, міцно подумавши, зваживши всі "зА" і "пРОТИ", свідомо розуміючи у що все цевиллється - я вирішив зайнятися реставрацією, адже ключовим "зА"стала ностальгія і любов до машини, на якій прокинулася. Я щевчився їздити.
ОБЕРЕЖНО — СПОЙЛЕР!
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.