Отже, як казав Юра Гагарін:«Поїхали! ». Вбиваємо в навігатор«Трипілля» і починаємо повільно рухатися київськими пробками.Navitel той ще дурник, якщо чесно. Але так як великого досвіду увикористанні навігатора у мене немає, доводиться вчитися на своїхпомилках. - Неінтуїтивний інтерфейс (до цього можна звикнути). -Незнання дорожньої обстановки (пробки, ремонтні роботи, перекриттясмуг і з'їздів). Начебто це обходиться за допомогою підключення доінтернету, але з цим ще потрібно розібратися.
— Прокладання маршруту «напролом» без урахування комфорту водія.Тобто. Обраний навігатором шлях може бути досить стомлюючим, хоча, можливо, і найбільш коротким по кілометражу. Висновок: подивітьсяяким чином прокладений маршрут до початку подорожі. Якщо частинамісцевості знайома і ви бачите, що вас щось не влаштовує –спробуйте вказати кілька проміжних точок, щоб допомогтипрограмі.
Девич-гора, вид на Дніпро br> У моєму випадку я простягся черезполовину міста, хоча міг би швидко виїхати на Окружну дорогу ікомфортно об'їхати всі пробки та тягучки на гарній крейсерськійшвидкості. Стан київських доріг – це окрема пісня.Навіть незважаючина підготовку до «Євробачення» та явний прогрес комунальників, елементи підвіски зазнають посиленого навантаження. Цій країні щедовго тягнутися до рівня німецьких автобанів.
На цій ноті закінчимо вступ і перейдемо до мети моєї поїздки –Девіч-горе у селі Трипілля.
< /
Координати:50°7'39''N, 30°45'37.55''E
Девич-гора
Це найвища природна точка Обухівського району Київської області і знеї відкривається неабиякий краєвид на Дніпро. Та й від центруКиєва всього 40 км, хоча їхати доведеться швидше за все хвилин30-40. Добиратися в будь-якому випадку доведеться Столичним шосе, яке радує своїм станом і наявністю всіляких «елітних» закладів накшталт «Купецького дому» та фітнес-центру «Queen». Потік рухаєтьсязі швидкістю до 140 км/год, у населених пунктах – до 60-70 км/год.У деяких місцях шосе трисмугове (одна смуга "загальна", хоча зафактом і закрита), що провокує ДТП, наслідки одного з яких довелосяспостерігати. Закінчується шосе незрозумілим чином упираючись віншу дорогу. З покажчиками і розміткою біда, і в цьому випадкунавігатор допомагає дуже сильно. Десь за сорок хвилин ми вже булина набережній у Трипіллі і милувалися краєвидом на Дніпро, поїдаючибуржуйські даблчизбургери припасені заздалегідь. А, простоприголомшливий, у межах міста нічого подібного немає. Хорошанабережна, що чудово підходить для пікніка або фотосесії. А осьпогода почала псуватися і ні-ні-ні, але сонце закривала черговахмара. Вітер теж не додавав ентузіазму, але хотілося все ж такивибратися на гору. За великим яром відразу ж повертати ліворуч, уприватний сектор. Вулички там вузькі та неасфальтовані. Маленькіймашині з хорошим кліренсом там роздолля, а от довгому седану абоширокому джипу там робити нічого, краще залишити свій крейсер біляасфальту і піднятися вгору пішки, заощадите нерви та гроші накузовних роботах, а йти там недовго. Але навіть із юрким Jimny навершину не піднятися. Зупиняє бетонне загородження. Ну та гаразд, чогось такого я і чекав. Девіч-гора — стоянка
Коли ти вже на вершині, то розумієш, що сюди хочеться повернутися.Дніпро великий і могутній. Птахи зовсім не намагаються йогоперелетіти, а просто мирно гріються на островах. Пагорби прекрасні.Трипілля чарівне. Навіть електростанція не псує вигляд, а своїмирозмірами змушує задуматися наскільки ж велична людина у своїхтворах. Але головне таки тут – природа.У своєму щоденному циклі«будинок-робота-будинок» з голови зовсім стирається думка про те, яка все-таки нікчемна піщинка ти є в цьому величезному світі інаскільки мало означають твої турботи на тлі древнього Дніпра, щоповільно несе свої води. Це здорово розслаблює і схоже наприскорений курс медитації. Ех, сюди б вранці, на сході, з термосомчаю.
Девич-гора, вид на звороті
Девич-гора, вид на Дніпро
Девич-гора, вид на Дніпро
Девич-гора, вид на Трипільську набережну
Трипіль, вид з Девіч-гори
Українка, вид з Девіч-гори
Трипільська електростанція
Кажуть, що Девіч -гора - це старовинне місце сили і місцеязичницького ідолопоклонства. Не знаю, чи це так, але перебуваючитам, дійсно почуваєшся по-іншому. Наполегливо рекомендую. Вибирайтепогожий деньок, беріть фотоапарат і вперед, у дорогу!
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.