Отже, як казав Юра Гагарін:«Поїхали! ». Вбиваємо в навігатор «Трипілля» і починаємо повільно рухатися київськими пробками. Navitel той ще дурник, якщо чесно. Але так як великого досвіду у використанні навігатора у мене немає, доводиться вчитися на своїх помилках. - Неінтуїтивний інтерфейс (до цього можна звикнути). - Незнання дорожньої обстановки (пробки, ремонтні роботи, перекриття смуг і з'їздів). Начебто це обходиться за допомогою підключення до інтернету, але з цим ще потрібно розібратися.
- Прокладання маршруту «напролом» без урахування комфорту водія. Тобто. Обраний навігатором шлях може бути досить стомлюючим, хоча, можливо, і найбільш коротким по кілометражу. Висновок: подивіться яким чином прокладений маршрут до початку подорожі. Якщо частина місцевості знайома і ви бачите, що вас щось не влаштовує - спробуйте вказати кілька проміжних точок, щоб допомогти програмі.
Девич-гора, вид на Дніпро br>У моєму випадку я простягся через половину міста, хоча міг би швидко виїхати на Окружну дорогу і комфортно об'їхати всі пробки та тягучки на гарній крейсерській швидкості. Стан київських доріг - це окрема пісня.Навіть незважаючи на підготовку до «Євробачення» та явний прогрес комунальників, елементи підвіски зазнають посиленого навантаження. Цій країні ще довго тягнутися до рівня німецьких автобанів.
На цій ноті закінчимо вступ і перейдемо до мети моєї поїздки - Девіч-горе у селі Трипілля.
/
Координати:50°7'39''N, 30°45'37.55''E
Це найвища природна точка Обухівського району Київської області і з неї відкривається неабиякий краєвид на Дніпро. Та й від центру Києва всього 40 км, хоча їхати доведеться швидше за все хвилин 30-40. Добиратися в будь-якому випадку доведеться Столичним шосе, яке радує своїм станом і наявністю всіляких «елітних» закладів на кшталт «Купецького дому» та фітнес-центру «Queen». Потік рухається зі швидкістю до 140 км/год, у населених пунктах - до 60-70 км/год. У деяких місцях шосе трисмугове (одна смуга "загальна", хоча за фактом і закрита), що провокує ДТП, наслідки одного з яких довелося спостерігати. Закінчується шосе незрозумілим чином упираючись в іншу дорогу. З покажчиками і розміткою біда, і в цьому випадку навігатор допомагає дуже сильно. Десь за сорок хвилин ми вже були на набережній у Трипіллі і милувалися краєвидом на Дніпро, поїдаючи буржуйські даблчизбургери припасені заздалегідь. А, просто приголомшливий, у межах міста нічого подібного немає. Хороша набережна, що чудово підходить для пікніка або фотосесії. А ось погода почала псуватися і ні-ні-ні, але сонце закривала чергова хмара. Вітер теж не додавав ентузіазму, але хотілося все ж таки вибратися на гору. За великим яром відразу ж повертати ліворуч, у приватний сектор. Вулички там вузькі та неасфальтовані. Маленькій машині з хорошим кліренсом там роздолля, а от довгому седану або широкому джипу там робити нічого, краще залишити свій крейсер біля асфальту і піднятися вгору пішки, заощадите нерви та гроші на кузовних роботах, а йти там недовго. Але навіть із юрким Jimny на вершину не піднятися. Зупиняє бетонне загородження. Ну та гаразд, чогось такого я і чекав. Девіч-гора - стоянка
Коли ти вже на вершині, то розумієш, що сюди хочеться повернутися. Дніпро великий і могутній. Птахи зовсім не намагаються його перелетіти, а просто мирно гріються на островах. Пагорби прекрасні. Трипілля чарівне. Навіть електростанція не псує вигляд, а своїми розмірами змушує задуматися наскільки ж велична людина у своїх творах. Але головне таки тут - природа.У своєму щоденному циклі «будинок-робота-будинок» з голови зовсім стирається думка про те, яка все-таки нікчемна піщинка ти є в цьому величезному світі і наскільки мало означають твої турботи на тлі древнього Дніпра, що повільно несе свої води. Це здорово розслаблює і схоже на прискорений курс медитації. Ех, сюди б вранці, на сході, з термосом чаю.
Девич-гора, вид на звороті
Девич-гора, вид на Дніпро
Девич-гора, вид на Дніпро
Девич-гора, вид на Трипільську набережну
Трипіль, вид з Девіч-гори
Українка, вид з Девіч-гори
Трипільська електростанція
Кажуть, що Девіч -гора - це старовинне місце сили і місце язичницького ідолопоклонства. Не знаю, чи це так, але перебуваючи там, дійсно почуваєшся по-іншому. Наполегливо рекомендую. Вибирайте погожий деньок, беріть фотоапарат і вперед, у дорогу!










Коментарі
Коментарів ще немає.