2300км на Волзі

Ось я і приїхав сьогодні о 4-й ранку.

Мова про поїздку піде в бортжурнал тому як це було самевипробування техніки після 5ти років простою Про відпустку і таквсе зрозуміло:алкотреш + туризм. За підрахунками навантаження, нерахуючи повного бака, становило близько 600-650кг.
Оскільки рюкзаки в основному 80-100 літрівники місця в багажнику невистачало і вирішили заїхати по дорозі на дачу прикрутити багажникна дах а на нього перекинути запаску і 1 рюкзак.Так ірушили.Відстань від точки "а" в точку "б" судячи з google mapsскладала 850 км.З зупинками на справити потрібно і підбадьоритисяна морозному свіжому повітрі середня швидкість становила близько50км/год.. Час проведений у дорозі — 17. Мене порадувало, що 21мотор 17 годин молотив практично без передиху і залишився живим.напружувало це страшний холод у салоні та сморід вихлопними газами (ущільнювачі будівельні приклеєні на кшталт "аби було"). Особливоцей сморід з'являвся при гальмуванні двигуном і скиданні зішвидкості на нейтраль. Після того як досягли точки "б"розвантажилися і засіли пузо гріти на 5 днів. Волгу використовувалитільки коли пальне закінчувалося у нас. Але треба сказати, що пиво, схоже, і вона любить. Якось веземо ящик пива в дволітрових пляшкахна підлозі ззаду і після приїзду помічаємо, що одна пляшка пробитаі все витекло на підлогу. Далі за графіком було переміщення на мисАйя . Тут ми зіткнулися з першою проблемою:перед під'їздом до мисупід капотом щось стало голосно та дуже неприємно стукати. По слухустукало толі в районі карбюратора або в районі генератора. Загаломйшло сонце сідало і нам треба було дістатися до точки, щоб засвітлокинути намети. На ранок прокинувшись, пішов до машини розібратися вчому річ і виявив несправність:стукав генератор через перетягнутийремень + весь ремінь скуйовдив. Як він сам перетягнувся загадка, але проблема усунена і ми рушили далі. Поїхали ЮБК. А тамсерпантини… Ось тут я зрозумів, що Волга в цих місцях не найкращийтранспорт. На затяжних підйомах на 2-й передачі двигун прагнувзакипіти, рятував тільки кулер, але він не рятував від нагріванняколектора. Почувши сморід бензину (суміш сечі з солярою інакше цене назвати. У криму жодного разу не вдалося заправитися нормальнимбензином) стали на узбіччі і відкрив капот побачив, що зкарбюратора хльосне бензин. Відразу зрозуміло, що проблема в тому, що його при високих температурах гніт і єдиний спосіб боротьби цешвидше дістатися до спуску. Але й тут не все гаразд.Добиравшисьщоразу до спуску я боявся за гальма (після деяких ділянок з дисківрукою не можна було доторкнутися, я вже не говорю про барабани…)Так-сяк добралися і стали на ночівлю в курортному селищі Рибаче.Частина наших знайшли де кинути намети на пляжі ну а я зі своєюрудою сеньйоритою залишився ночувати в машині прямо біля пляжу. Впринципі за певних навичок було зручно. На ранок рушили в останнійпункт відпочинку. І знову серпантини, і знову ті самі проблеми.Діставшись Судака затарилися алкоголем водою і їжею і вирушилипідкорювати гірські дороги. Висота крайньої точки мису 351м, дорогапісля зими та весни розмита і складається з глини та кам'янистоїпороди. Піднявшись на вершину (з однією зупинкою) потрібно булотрохи спуститися, щоб ближче підвезти провізію для зручного спускуїї з гір. І є там зовсім коротенька ділянка на якій струмкамидорогу вимило так що в деяких місцях вибоїни досягають глибини попівметра. Загалом під палючим сонцем близько години ми проїжджалиці жалюгідні 40 метрів спуску. Глушник камінням неабияк пом'яло +обірвало гумку на одному з кріплень. Радий, що приварив гофру, наній він хоч якось грав і його не обірвало разом із колекторноютрубою. Про те як будемо по етапу спуску назад підніматися тодініхто не думав тому залишок відпустки ми добре провели без задньоїдумки. Лише іноді піднімавшись на гору спостерігали як виїжджаютьтуди тругі, в муках і купою штовхаючих. Відламані бампера, скрегіті т.Д. Але алкоголь змушував розслабитися і не думати про те, щонам належить. Коли прийшов цей судний день від'їзду, мизаметушилися. Мені так ліньки було відкручувати колекторну трубуразом з глушником (він у мене ну дуже низько висить) що я плюнув івирішив будь-що. Тут нам хтось мабуть допоміг. Зважаючи на всеколеса в потрібний момент потрапляли у вибоїни і не давали машинісісти на черево. Я вискочив на цю гору жодного разу, не зупинившисьі нічим не чиркнувши. Жаль що це ніхто не зняв на відео, напевно цевиглядало дуже ефектно. До місця розвороту зустрічного транспорту, де стояли наші всіма улюблені ментяри. Стояли вони там не простотак а заробляли гроші. Підійшовши до них, запитали де найближчазаправка. На що той відповів за 10км звідси. Ну, брат не довгодумаючи взяв каністру і став голосувати на трасі. Менти тим часоммабуть соромилися нас і не йшла грошей у них. Незабаром яспостерігав як вони сіли в машину і спробували змінити дислокаціютрохи далі на зупинці автобусів, але постоявши там хвилин 5-10, вони невідомо чому повернулися на колишню точку. Далі я бувшокований:ментяра зупиняє фуру і каже "ось цього з каністроювідвезеш на заправку". Поки брат погнав на заправку ми вдали щозаймаємося своїми справами в машині і не витріщаємося на них.За ті20 хвилин, що брательник тягався з каністрою у цих слуг народу зтрьох машин, зашерстіло в кишені і жодного протоколу. Такі пироги.А ми, схоже, соромили їх.

Ось так от і закінчилася відпустка та випробування техніки.
Підсумки:
— пройдено: у сумі близько 2200км;
— витрачено бензину: 282л;
— поламано/зіпсовано: глушник та його кріплення;
— недоліки: їх багато, починаючи від брязкоту та порипуванняу дверях закінчуючи відсутністю ущільнювачів та нормальноговихлопного тракту. Тож схоже роботи мені ще на 5 років. У суботумашина їде на дачу в гараж знову на розбирання. Доводиться тафарбуватися.